Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/14441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/14441/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця-торг"

про стягнення 9 624,70 грн.

Представники сторін:

від позивача: Луценко С.О. представник за довіреністю № б/н від 11.03.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" до товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця-торг" про стягнення 9 624,70 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2014 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №Г-9.

Позивачем виконано свій обов'язок по поставці товару, а відповідачем отримано товар проте не сплачено.

Сума заборгованості за отриманий але несплачений товар становить 9 624,70 грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 624,70 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.06.2015 року.

В судове засідання 30.06.2015 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 09.06.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 32009291, 01030 32009445 відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2015 року розгляд справи відкладено на 27.07.2015 року.

В судове засідання 27.07.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.06.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32009291.

Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено частину заборгованості в розмірі 8 000,00 грн. у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 624,70 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 09.06.2015 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця-торг" (покупець) укладено договір поставки №Г-9.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах DDP (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) за адресами згідно з додатком №2 до даного договору продукцію торгівельних марок «Такі справи», «Мистецтво кулінарії», «Пері» та інші, надалі - товар, згідно із замовленням покупця та товарно-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Також, між сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей до договору постачання №Г-9 від 01.08.2014 року.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.4.2 договору ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за даним договором.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних підписаних сторонами вбачається, що позивачем поставлено за період з 15.10.2014 року по 24.12.2014 року, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 10 261,08 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.3 договору, оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів від дати реалізації товару покупцям магазину, якщо товар не реалізовано протягом 60-ти календарних днів, він підлягає 100% оплаті або поверненню.

З наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2015 року підписаним сторонами вбачається, що початкове сальдо становить 11 706,88 грн., повернення товарів за період з 16.03.2015 року по 17.03.2015 року відбулося на суму 1 962,18 грн., а також корегування боргу №47 на суму 120 грн., та заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 624,70 грн.

На підтвердження факту повернення товару позивачем надано копії накладних, а також, акт взаємозаліку підписаний сторонами 19.03.2015 року на суму 120,00 грн.

Також, позивачем надано виписку банку про те, що відповідачем на виконанням умов договору було сплачено 8 000,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №Г-94 від 01.08.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 1 624,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом враховано, що часткова оплата в сумі 8 000,00 грн. відповідачем була здійснена в процесі розгляду справи, таким чином витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця-торг" (03148, м. Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 15, код ЄДРПОУ 39228743) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Димитрова, будинок 119, код ЄДРПОУ 38108233) суму основного боргу в розмірі 1 624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 70 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий