Рішення

від 14.07.2015 по справі 911/2388/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа № 911/2388/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс», м.Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н», смт.Гребінки, Васильківський р-н, Київської області

про стягнення 50390,29 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» (далі - відповідач ) про стягнення 50390,29 грн.

Провадження у справі №911/2388/15 порушено відповідно до ухвали суду від 10.06.2015 року та призначено справу до розгляду на 25.06.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 25.06.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 09.07.20914 року, ухвалою від 30.06.2015 року було виправлено описку в ухвалі від 25.06.2015 року про відкладення розгляду справи №911/2388/15, а саме, датою наступного судового засідання, вважати 14.07.2015 року.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі. В судове засідання 14.07.2015 року представник відповідача не з'явився, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОТЕХІМПУЛЬС» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАЗАН-Н» (далі - відповідач) укладено Договір поставки 311001 від 31.10.2014 року (далі - Договір).

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу за видатковою накладною № 3204 від 31.10.2014 року на суму 19 000 грн.; видатковою накладною № 3318 від 17.11.2014 року на суму 17 499,40 грн.; видатковою накладною № 3514 від 08.12.2014 року на суму 20 968 грн.; видатковою накладною № 3612 від 18.12.2014 року на суму 27 000 грн.

Таким чином, загальна вартість поставленого товару за Договором становить 84467,40 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору відповідач мав оплатити вартість товару протягом сорока календарних днів з моменту поставки товару.

Всупереч умовам договору відповідач прострочив оплату поставленого товару, оплачуючи товар з простроченнями на наведені в розрахунку позову періоди. Всього товар оплачено на загальну суму 64550 грн. з простроченнями. Решта товару неоплачена на суму 19917,40 грн.

У зв'язку із простроченням виконання зобов'язань по Договору, позивачем 15.04.2015 року було надіслано відповідачеві претензію № 9 щодо сплати суми основного боргу, яка отримана відповідачем 24.04.2015 року, однак залишена без задоволення.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Оскільки, відповідачем зобов'язання щодо сплати за поставлений товар перед позивачем не виконано, позивач просить стягнути з відповідача 4 475,46грн. пені, 22 425,66 грн. штрафу, 251,06 грн. 3% річних та 3320,71 грн. інфляційних.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.8 Договору відповідач повинний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.9. Договору відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 90% від суми заборгованості.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, штрафу, річних та інфляційних.

Однак, оскільки умовами Договору не визначено періоду прострочення, який є підставою для нарахування штрафу, а зазначено лише, що відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 90% від суми заборгованості і, оскільки вимогу про стягнення штрафу заявлено в той час, як борг відповідача фактично складав 19917,40 грн., суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування штрафу саме на існуючу суму боргу, що складає 17925,66 грн.

Таким чином, пеня, інфляційні та 3% річних підлягають задоволенню в заявленому розмірі. Щодо штрафу, то за розрахунком суду задоволенню підлягає вимога на суму 17925,66 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 19917,40 грн. основного боргу, 4 475,46 грн. пені, 17925,66 грн. штрафу, 251,06 грн. 3% річних та 3320,71грн. інфляційних.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗАН-Н» (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Леніна, 21, кв. 13, код 37340463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОТЕХІМПУЛЬС» (40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30/3, код 36778933) 19 917,40 грн. основного боргу, 4 475,46 грн. пені, 17925,66 грн. штрафу, 251,06 грн. 3% річних, 3 320,71 грн. інфляційних та 1663,84 грн. витрати на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 24.07.2015 р.