Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/8823/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа № 910/8823/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алфенс-Груп», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ

про усунення перешкод в користуванні майном

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників

Позивача - Олицька Т.В.

Відповідача - Кабанець Н.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алфенс-Груп» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні майном.

Провадження у справі №910/8823/15 порушено відповідно до ухвали суду від 20.04.2015 року та призначено справу до розгляду на 05.05.2015 року.

05.05.2015 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 11.06.2015 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2015 року подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2015 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про продовження строку розгляду справи №910/8823/15 у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, яке було задоволено судом. Розгляд справи відкладався на 30.06.2015 року.

У судовому засіданні 30.06.2015 року оголошувалась перерва до 02.07.2015 року.

Ухвалами від 11.06.2015 року та від 30.06.2015 року було відмовлено у прийнятті зустрічних позовних заяв Публічного акціонерного товариства «Укртелеком».

У зв'язку із відпусткою судді Кошика А.Ю. судове засідання, призначене на 02.07.2015 року, не відбулося, тому розгляд справи №910/8823/15 було перенесено на 14.07.2015 року.

В судовому засіданні 14.07.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником нерухомого майна - інженерного корпусу загальною площею 2388, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, 25 (далі - майно), придбаного на підставі Договору купівлі-продажу інженерного корпусу, посвідченого Фурдаковою М.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.03.2014 року, зареєстровано в реєстрі за номером 225.

Позивач зазначив, що основним видом його діяльності є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна. Зазначив, що після придбання майна 08.04.2014 року, відповідне майно було передано в оренду Підприємству споживчої кооперації «Харківський завод металевих конструкцій Гефест» (Орендар) за Договором № 03 оренди об'єкта нерухомості. Орендні відносини сторонами погоджено з 01.05.2014 року, і 02.04.2015 року майно було повернуто Підприємством споживчої кооперації «Харківський завод металевих конструкцій Гефест» з оренди, а саме, нежитлові приміщення загальною площею 63,3 кв.м.: приміщення № 4 загальною площею 16,5 кв. м, що розташоване у підвалі будівлі (літера А-4) інженерного корпусу; приміщення № 20 загальною площею 30,4 кв. м та приміщення № 21 загальною площею 16,4 кв. м, що розташовані на першому поверсі будівлі (літера А-4) інженерного корпусу за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, буд. 25.

Майно було повернуто з оренди у зв'язку з перебуванням у приміщеннях телекомунікаційного обладнання, що знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» і не досягненням згоди щодо укладення договору суборенди з відповідачем.

Крім того, позивач зазначив, що має намір реконструювати приміщення під магазин роздрібної торгівлі, що підтверджується Декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою ТОВ «АЛФЕНС-ГРУП» в Інспекції ДАБК у Київській області 25.03.2014 року, тому позивач не планує передавати майно в оренду.

ТОВ «АЛФЕНС-ГРУП» зверталось до відповідача листом від 03.04.2015 року № 04 з вимогою звільнити приміщення до 07.04.2015 року (лист отримано ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» 03.04.2015 вх. № 13.48-0- 1), однак вимоги позивача були залишені без задоволення.

Позивач стверджує, що на момент звернення до суду у придбаних ним приміщеннях за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, буд. 25 безпідставно знаходиться майно відповідача, що перешкоджає позивачу користуватись та розпоряджатись таким майном на власний розсуд, тобто реалізовувати право власності, що гарантовано чинним законодавством.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що після придбання позивачем спірних приміщень, мав бути укладений новий договір оренди нерухомого майна з Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком». Однак, не зважаючи на те, що в приміщеннях знаходиться телекомунікаційне обладнання (АТС) Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», позивач 08.04.2014 року уклав договір оренди об'єкта нерухомості, в т.ч. і на дані приміщення, з Підприємством споживчої кооперації «Харківський завод металевих конструкцій Гефест», з яким відповідачем передбачалось укладення договору суборенди.

Відповідач налягав на укладеності договору суборенди з Підприємством споживчої кооперації «Харківський завод металевих конструкцій Гефест», однак викладені відповідачем обставини свідчать про існування переддоговірного спору з Підприємством споживчої кооперації «Харківський завод металевих конструкцій Гефест» і відповідні обставини не підлягають дослідженню та встановленню в матеріалах даної справи, оскільки тривають між сторонами, одна з яких не є стороною у справі, що розглядається. Встановлення факту укладеності договору суборенди надає відповідачу інші підстави користування спірним приміщенням, які безпосередньо не пов'язання з відносинами сторін у справі. Крім того, позивач у справі стверджує про відсутність на момент звернення до суду договірних відносин з будь-якими орендарями, що виключає підстави для суборендних відносин щодо спірного майна.

Як визначено ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Також, відповідач стверджує, що на момент купівлі даної будівлі ТОВ «АЛФЕНС-ГРУП» знало, що даний об'єкт використовується ПАТ «Укртелеком» протягом 20 років для розміщення телекомунікаційного обладнання. У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що згідно зі ст. 770 Цивільного кодексу України умови договору оренди з попереднім власником приміщень є обов'язковими для позивача і такий договір вважається продовженим згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України.

Як передбачено ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди за яких, якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або змін умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зокрема, відповідач зазначає, що Договір оренди від 20.03.2013 року 317/232-328107 (укладений з попереднім власником) зберігав свою дію для нового власника майна і вважається продовженим на той самий строк до 31.01.2015 року, оскільки заяви про його припинення не надходили протягом місяця після закінчення.

Судом встановлено, що дійсно, спірне майно (приміщення) перебувало в користуванні відповідача на підставі Договору № 17/232-328107 оренди нерухомості від 01.02.2013 року, укладеного між попереднім власником майна - Підприємством Укоопспілки «Броварський завод торговельного машинобудування» та відповідачем.

Як вбачається з умов зазначеного Договору оренди № 17/232-328107, його було укладено на строк до 31.01.2014 року (п. 4.1. Договору).

Умовами відповідного Договору оренди (п. 4.3.) визначено, що дія Договору припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який було укладено Договір. При цьому, автоматичної пролонгації Договору, порядку та умов пролонгації сторони не погоджували. В той же час п. 3.4. Договору сторони визначили, що Орендар після спливу строку договору має переважне право на укладення договору на новий строк, про що зобов'язаний письмово повідомити Орендодавця не пізніше ніж за два місяці до закінчення дії Договору. Умови Договору на новий строк погоджуються заново і в разі недосягнення домовленостей переважне право припиняється.

З огляду на умови Договору оренди № 17/232-328107, передбачено пролонгацію Договору шляхом дотримання порядку реалізації переважного права. Однак, відповідачем суду не надано доказів дотримання порядку укладення Договору оренди на новий строк шляхом реалізації переважного права, ні з попереднім власником приміщень, ні з позивачем.

Щодо посилань відповідача на обов'язковість Договору оренди № 17/232-328107 для нового власника приміщення - позивача, судом встановлено, що попередній власник майна відчужуючи приміщення позивачу, вважав Договір оренди № 17/232-328107 припиненим (строк його дії закінчився 31.01.2014 року і суду не надано доказів його укладення на новий строк), зокрема, в п. 2 Договору купівлі-продажу від 03.03.2014 року продавець засвідчив, що на об'єкт відсутні права третіх осіб, в тому числі і за договорами найму. Також, згідно з п. 7 Договору купівлі-продажу продавець зобов'язувався звільнити приміщення від майна для можливості його вільного використання покупцем.

Відповідні умови Договору купівлі-продажу від 03.03.2014 року свідчать про необізнаність позивача на момент придбання приміщення з існування орендних відносин щодо придбаного об'єкту. Тому позивач був позбавлений можливості своєчасно вжити заходів щодо припинення договору оренди (укладеного з попереднім власником), з'ясувати про вжиті попереднім власником заходи щодо припинення Договору оренди, тощо.

Твердження відповідача про обізнаність позивача з існуванням орендних відносин не приймається судом, оскільки позивачу не передавалась орендна документація. Обізнаність позивача з перебуванням в приміщенні майно відповідача не свідчить про обізнаність з офіційними орендними відносинами.

Крім того, відповідач знав про припинення орендних відносин за Договором № 17/232-328107, про що свідчить його обізнаність з укладенням позивачем Договору оренди № 03 від 08.04.2014 року з Підприємством споживчої кооперації «Харківський завод металевих конструкцій Гефест» (який відповідачем не оскаржувався), натомість відповідач мав намір укласти з останнім договір суборенди.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відсутність офіційного звернення позивача до відповідача з вимогою про звільнення приміщення у відповідності до ст.ст. 764 Цивільного кодексу України та 284 Господарського кодексу України не свідчить про відсутність заперечень проти подальшої оренди, оскільки позивач не був обізнаним з існуванням орендних відносин та їх умовами, про наявність заперечень нового власника свідчать фактичні взаємовідносини сторін.

Крім того, пролонгація договору оренди може мати місце в разі, якщо Орендодавець має намір продовжувати здавати об'єкт в оренду. В разі ж наміру Орендодавця, який є власником майна, використовувати об'єкт оренди у власних цілях чи з інших причин призупинити його здачу в оренду, продовження орендних відносин буде порушувати право власника розпоряджатись своїм майном. Питання продовження договору має вирішуватись у відповідності до умов договору та вимог законодавства в кожному конкретному випадку в залежності від намірів сторін.

Про намір використовувати майно у власних цілях, а саме здійснити реконструкцію під магазин, свідчить Декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована в Інспекції ДАБК у Київській області 25.03.2014 року. Про необхідність звільнення приміщення позивач повідомляв відповідача також в листі від 03.04.2015 року № 04.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317-319 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.б статті 31 Закону України «Про телекомунікації» суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Тобто, нормами чинного законодавства прямо передбачено, що здійснення будівництва телекомунікаційних мереж загального користування можливе лише після погодження даного питання з власником приміщення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на особливості демонтажу, перенесення та встановлення телекомунікаційного обладнання не породжує для позивача обов'язку здавати приміщення в оренду. В той же час, відповідні обставини можуть бути враховані під час виконання судового рішення щодо звільнення приміщення шляхом надання додаткового часу, необхідного для вирішення питання з орендою необхідного приміщення та демонтажу обладнання.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код 21560766) усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛФЕНС-ГРУП» (01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 5, код 39000008) права користування майном, шляхом звільнення: приміщення № 4, 20, 21 загальною площею 63,3 квадратних метри, що розташовані у будівлі (літера А-4) інженерного корпусу за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, буд. 25 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛФЕНС-ГРУП» на праві приватної власності, від належного Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» майна (обладнання).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код 21560766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛФЕНС-ГРУП» (01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 5, код 39000008) 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 29.07.2015 р.