Рішення

від 21.07.2015 по справі 910/15494/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/15494/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/15494/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс»;

про стягнення 49 074,51 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пономаренко М.А., довіреність б/н від 20.07.2015р.;

від відповідача: Радченко Є.О., директор.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс» (надалі - відповідач) про стягнення 49074,51 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 2301 на транспортно-експедиторські послуги від 23.01.2015р. у визначений строк повністю не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 39 964,74 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 6832,33 грн. та 20% річних - 2277,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/15494/15 та призначено її розгляд на 02.07.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 21.07.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 21.07.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 30 764,74 грн. заборгованості, 5259,50 грн. пені та 1753,16 грн. - 20% річних.

Отже, враховуючи приписи ч. 3 ст. 55 ГПК України, позивачем на день розгляду справи визначено ціну позову в розмірі 37 777,43 грн., в межах якої судом розглянуто позовні вимоги.

Представник відповідача проти наявності заборгованості в розмірі 30 764,74 грн. не заперечував та послався на скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем не була погашена, проте письмовий відзив на позову суду не надав.

Увідповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2015р. між позивачем (за договором - перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс» (за договором - замовник) було укладено Договір № 2301 на транспортно-експедиторські послуги.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору, замовник замовляє, а перевізник надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з перевізником.

Узгодженою (підтвердженою) вважається заявка, підписана керівниками або уповноваженими довіреністю представниками сторін, і скріплена печатками або штампами сторін. Заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього договору. Сторони встановили, що подача та підтвердження належним чином посвідчених заявок на перевезення вантажів може здійснюватися телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У разі відмови від підтвердженої заявки сторона зобов'язується письмово (по факсу) повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за 48 годин до дати завантаження при міжнародних перевезеннях або 24 годин при внутрішніх перевезеннях.

На виконання умов договору, відповідач подав заявку № 1 від 23.01.2015р., згідно якої позивач зобов'язався доставити вантаж за маршрутом Німеччина - Київ, у строк до 10.02.2015р.

Згідно заявки на перевезення вантажу, вартість перевезення становить 2100 євро по курсу НБУ на дату розмитнення, безготівково після вивантаження (5-10 діб).

При цьому, сторони встановили в заявці такі умови оплати: 30% надається перевізнику на замитненні, 70% надається перевізнику після отримання оригіналів документів, впродовж 10 банківських днів.

Згідно з умовами договору, відповідач 05.02.2015р. платіжним дорученням № 3253 перерахував на рахунок позивача 2000,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги з міжнародного перевезення.

В свою чергу, позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується міжнародною транспортною накладною - CMR з відміткою вантажоодержувача - МП у формі ТОВ «МП СОМ-ЛТД».

11.02.2015р. відповідач платіжним доручення № 3271 частково оплатив надані послуги на суму 7200,00 грн.

18.02.2015р. позивач цінним листом з описом вкладення надіслав на адресу відповідача: рахунок № КІ-152-15 від 05.02.2015р. на суму 39 964,74 грн.; акт наданих послуг № КІ-152-15 від 05.02.2015р., підписаний зі сторони позивача, та міжнародну транспортну накладну - CMR з відміткою МП у формі ТОВ «МП СОМ-ЛТД» про одержання вантажу.

Проте, відповідач підписаний примірник акту наданих послуг № КІ-152-15 від 05.02.2015р. на адресу позивача не повернув.

Втім, під час розгляду справи відповідач щодо факту наявності перед позивачем заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 30 764,74 грн. не заперечував.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг належної якості з перевезення вантажу, про не надано доказів оплати наданих послуг у повному обсязі, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30 764,74 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5259,50 грн. та 20% річних - 1753,16 грн., які нараховані на суму заборгованості, виходячи з розміру 30 764,74 грн., за період з 05.03.2015р. по 16.06.2015р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У п. 4.6. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється відвартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. У рзі, якщо про строчка оплати триває більше ніж 10 календарних днів, замовник, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 процентів річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 5259,50 грн.

Крім того, приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та умовах договору, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення річних, підлягають задоволенню в сумі 1753,16 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс» (03680, м. Київ, вул. Боженка, 66, корпус 1; код ЄДРПОУ 34714691) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 30; код ЄДРПОУ 30221264) 30 764 грн. 74 коп. - боргу, 5259 грн. 50 коп. - пені, 1753 грн. 16 коп. - річних та 1827,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.07.2015р.

Суддя А.І. Привалов