Рішення

від 07.10.2010 по справі 19/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.10 Справа№ 19/126

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Логістика-торгівля-дистрибуціяВ» , м.Львів;

До Відповідача: Приватного підприємства В«РеліквіяВ» , м.Львів

Про: стягнення 27 630,94 грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: ОСОБА_1-представник (дов. №01 від 18.08.2010р.);

Відповідача: не з'явився;

Представнику позивачу, який взяв участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю В«Логістика-торгівля-дистрибуціяВ» , м.Львів до відповідача: Приватного підприємства В«РеліквіяВ» , м. Львів про стягнення 27 630,94 грн.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 16.08.2010р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити розгляд справи на 28.09.2010р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

Ухвалою від 28.09.2010р. розгляд справи відкладено до 07.10.2010 року, у звВ»язку з неявкою представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання 07.10.2010р. представник позивача з'явився.

В судовому засіданні 07.10.2010р. позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причин неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання, письмового відзиву не подав, хоча ухвали суду надсилались на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

11.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Логістика-торгівля-дистрибуціяВ» (надалі -позивач) та Приватним підприємством В«РеліквіяВ» (надалі -відповідач) укладено Договір №11/01/2010-1 на поставку товарів (надалі -Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, продавець зобовВ»язується поставляти покупцю за його заявками продовольчі товари, асортимент та кількість яких визначатиметься у накладних, що будуть оформлені при відвантаженні товарів та є невідємною частиною цього договору. Згідно з п.2.1 Договору, ціни на товари вказуються постачальником в накладних, за якими товари поставляються Покупцеві.

На підставі вищезазначеного Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25839,13грн., асортимент, кількість та ціна якого визначена у видаткових накладних (Додаток №5 до Договору).

Відповідно до умов п.5.1 Договору, розрахунки за Товар здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати або з відтермінуванням платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 21 календарного дня з поставки Товару.

По закінченні строків платежів, покупець в порушення умов договору, поставлений товар не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 25 839,13 грн.

Згідно з п.7.3 Договору, за порушення термінів оплати поставлених товарів Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню за весь час порушення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано пеню в сумі 1481,90грн.

Крім того, на підставі норм чинного законодавства України, позивачем нараховано індекс інфляції в сумі - 83,31грн., 3% річних в сумі - 226,60грн., що підлягають сплаті відповідачем.

На час подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 630,94 грн.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Таким чином, відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 837, 844, 854, 875 ЦК України, ст.ст. 317, 321 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 173, 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданим приписам закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення вчасного розрахунку за товар.

Згідно із вимогами ст.ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Згідно із представленим до матеріалів справи розрахунками позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором поставки нараховано пеню в сумі 1 481,90 грн.

Підставою нарахування пені є п.7.3 Договору, відповідно до якого за порушення термінів оплати поставлених товарів Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню за весь час порушення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно із вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного сторонами Договору (п.7.3) передбачено нарахування пені.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов'язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Крім цього, позивачем правомірно нараховано 83,31 грн. інфляційних втрат.

Пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а саме: сплату на вимогу кредитора (позивача по справі) суми боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» , індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог частково, а саме стягнути з відповідача 25839,13грн.- основного боргу, 83,31грн.- інфляційних втрат, 226,60грн.- 3% річних.

Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 1481,90грн.,- припинити, оскільки вказана сума нарахована менше ніж за 6 місяців.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст.49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства В«РеліквіяВ» (79053, м.Львів, вул.В.Великого,71/76, код ЄДРПОУ 31291589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Логістика-торгівля-дистрибуціяВ» (п. і. 79008, м.Львів, вул.Донцова,15/1;, код ЄДРПОУ 36501170) 25839,13грн.- основного боргу, 83,31грн.- інфляційних втрат, 226,60грн.- 3% річних, 261,49грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення пені в розмірі 1481,90грн. - припинити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.