Рішення

від 21.07.2015 по справі 916/2247/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2015 р.Справа № 916/2247/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ"

про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення

Суддя Н.В. Рога

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ" про стягнення заборгованості в розмірі 383 991грн. 09коп., з яких заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 231 883грн. 91коп., пеня у розмірі 30 911грн. 67коп., штраф у розмірі 33 992грн. 39коп., 3 % річних у розмірі 3 368грн. 89коп., інфляційне збільшення у розмірі 81 813грн. 23коп., додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2 021грн., та про розірвання договору фінансового лізингу №2046/10/13 від 10.10.2013р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ".

16 червня 2015р. та 17 липня 2015р. позивачем були надані клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в яких зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує.

Відповідач про час та місце судового засідання, призначеного на 25.06.2015р. був повідомлений за юридичною адресою, але, направлена судом поштова кореспонденція повернута поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання". До повноважень суду не відноситься розшук місцезнаходження сторін у справі. Про місце та час судового засідання призначеного на 21.07.2015р., був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Але, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, суд встановив .

10 жовтня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (надалі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ" (надалі - Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 2046/10/13-В.

Предметом лізингу є - автомобіль HYUNDAI Elantra, 2013 року випуску, загальна вартість якого 202 100грн. (в т.ч. ПДВ 33 686грн. 33коп.), реєстраційний номер АА5544МХ, № шасі/кузова КМНDH41EBDU919800, номер двигуна G4NBDU758281, зареєстрований органом 8006 від 14.12.2013р., свідоцтво про реєстрацію ТЗ САТ 642446.

Згідно п.1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу, Лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу майно (далі - Предмет лізину), найменування та характеристики якого зазначені в Специфікації (Додаток 2 до договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (далі - Графік платежів), а також інші платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2 Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що термін користування Лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) зазначений в п.5 договору та починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу, проте в будь якому випадку не може бути меншим одного року.

Пунктом 5 Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено що строк лізингу складає 24 місяці, з моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізингу. Акт прийому-передачі предмету лізинг був підписаний сторонами 18.12.2013р.

Відповідно до п. 2.1 Загальних умов Договору фінансового лізингу всі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу.

За умовами п. 2.2 Загальних умов Договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п. 8.1 Договору і може змінюватися відповідно до умов цього Договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток №1 до Договору).

Додатковою угодою №1 від 18.12.2013р. до Договору №2046/10/13-В фінансового лізингу встановлений графік внесення лізингових платежів.

Пунктом 13.1 Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, а саме: придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу за актом прийому- передачі від 18.12.2013р., однак відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання з оплати лізингових платежів не виконував належним чином та починаючи з квітня 2014р., припинив виконувати зобов'язання з оплати лізингових платежів у повному обсязі, проте, продовжував експлуатувати предмет лізингу. Такі дії відповідача, позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 231 883грн. 91коп.

Пунктом 7.1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, умовами пункту 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості.

На підставі зазначених пунктів Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 30 911грн. 67коп. та штраф у розмірі 33 992грн. 39коп., які також просить суд стягнути з відповідача.

Позивач також зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 3 368грн. 89коп. та інфляційні у сумі 81 813грн. 23коп.

Відповідно до ч. 6 п. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізигодавець (Позивач) має право вимагати від Лізингоодержувача (Відповідача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п.1 ст. 225 ГПК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазначала збитки в наслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав вимогу позивача щодо повернення предмету лізингу у встановлені строки, що призвело до необхідності вчинення позивачем виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення предмету лізинг. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 04.02.2015р. за реєстровим №112. В наслідок чого позивачем були понесені додаткові витрати в сумі 2 021грн., що підтверджується рахунком №18 від 04.02.2015р. за вчинення нотаріального напису та платіжним дорученням на його оплату №2787 від 06.02.2015р.

Відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору, вилучення Предмету лізингу, відмова (розірвання) від Договору, не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та не сплачених платежів згідно Договору. У разі односторонньої відмови Лізингодавця від договору (розірвання договору), Лізингоодержувач зобов'язаний на протязі строку зазначеному в повідомленні про відмову від договору (його розірвання) сплатити Лізингодавцювся нараховані та несплачені лізингові платежі згідно Графіку платежів; витрати, понесені Лізингодавцем в зв'язку з виконанням договору ( в тому числі в зв'язку з вилученням предмету лізингу , транспортуванням, зберіганням, витратами на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою юридичних послуг), а також передбачені договором та діючим законодавством України штрафні санкції.

На підставі зазначеного пункту Загальних умов Договору та норм чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2 021грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 29 квітня 2014р. позивачем, на адресу відповідача було направлено лист-вимогу (вих. № 35-УПК) щодо сплати заборгованості. Проте, зазначена вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач по справі вважає, що Договір фінансового лізингу №2046/10/13-В від 10.10.2013р. повинен бути розірваний у судовому порядку з наступних підстав:

Пунктом 11.2.1. загальних умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати) та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів чи загальними умовами.

Згідно п 11.4. загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач не усуне порушення визначені в повідомлення про порушення або не викупить Предмет лізингу, сплативши Лізингодавцю Суму викупу згідно п. 8.5 Загальних умов, а також при настанні обставин, передбачених п. 11.2.9 Загальних умов, Лізингодавець направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю . Лізингоодержувач зобов'язаний за свої кошти протягом терміну, передбаченому в повідомленні, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю за адресою, вказаною в повідомленні. При цьому у разі відмови Лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу Лізингодавцю Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання/знаходження або ремонту без будь-яких дозволів Лізингоодержувача ( у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на Лізингоодержувача повнесених витрат.

28 травня 2014 року позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу (Вих. № 55-УПК від 28.05.2014 р.), на підставі ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. Відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу в повідомлені позивач зобов'язав відповідача повернути Предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів.

Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач вказує, що на підставі п.11.4 договору та п.2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в позасудовому порядку, на підставі виконавчого напису нотаріусу. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 04.02.2015р. за реєстровим №112.

25 березня 2015р. Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№47014792 та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" майно - транспортний засіб - HYUNDAI Elantra, 2013 року випуску, № шасі/кузова КМНDH41EBDU919800, номер двигуна G4NBDU758281, реєстраційний номер АА5544МХ, загальна вартість якого 202 100грн.

Враховуючи те, що вимоги виконавчого документу відповідачем не були виконані, предмет лізингу повернутий не був, 26.03.2015р. було винесено Постанову про розшук мана №В-11/661.

Проте, як зазначає позивач, на даний час встановити місцезнаходження та повернути предмет лізингу не вдалось.

В обґрунтування позовних вимог в частині розірвання договору фінансового лізингу №2046/10/13 від 10.10.2013р., позивач посилається на ч. 2, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною та у випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, ч. 1 ст. 7 та п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення заборгованості.

Отже, на підставі вищевикладеного, позивач звернуся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 383 991грн. 09коп., з яких заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 231 883грн. 91коп., пеня у розмірі 30 911грн. 67коп., штраф у розмірі 33 992грн. 39коп., 3 % річних у розмірі 3 368грн. 89коп., інфляційне збільшення у розмірі 81 813грн. 23коп., додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2 021грн. та розірвати договір фінансового лізингу №2046/10/13 від 10.10.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ".

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку :

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормами частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (надалі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ" (надалі - Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 2046/10/13-В.

Предметом лізингу є - автомобіль HYUNDAI Elantra, 2013 року випуску, загальна вартість якого 202 100грн. (в т.ч. ПДВ 33 686грн. 33коп.), реєстраційний номер АА5544МХ, № шасі/кузова КМНDH41EBDU919800, номер двигуна G4NBDU758281, зареєстрований органом 8006 від 14.12.2013р., свідоцтво про реєстрацію ТЗ САТ 642446.

Згідно п.1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу Лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу майно (далі - Предмет лізину), найменування та характеристики якого зазначені в Специфікації (Додаток 2 до договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (далі - Графік платежів), а також інші платежі відповідно до умов договору.

За умовами п. 2.2 Загальних умов Договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п. 8.1 Договору і може змінюватися відповідно до умов цього Договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток №1 до Договору).

Додатковою угодою №1 від 18.12.2013р. до Договору №2046/10/13-В фінансового лізингу встановлений графік внесення лізингових платежів.

За матеріалами справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, а саме придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу за актом прийому- передачі від 18.12.2013р., однак відповідач, порушував зобов'язання з оплати лізингових платежів, та починаючи з квітня 2014р. припинив сплату лізингових платежів.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 231 883грн. 91 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, виходячі з п. 7.1.1. Загальних умов Договору та норм чинного законодавства, суд перевірив наданий позивачем розрахунок, та вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 30 911грн. 67коп.

Умовами пункту 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості. За таких обставин, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 33 992грн. 39коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд доходить до висновку про його вірність та наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 368грн. 89коп. та інфляційних втрат у сумі 81 813грн. 23коп.

Крім того, п. 11.8. Загальних умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що вилучення Предмету лізингу, відмова (розірвання) від Договору, не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та не сплачених платежів згідно Договору. У разі односторонньої відмови Лізингодавця від договору (розірвання договору), Лізингоодержувач зобов'язаний на протязі строку зазначеному в повідомленні про відмову від договору (його розірвання) сплатити Лізингодавцювся нараховані та несплачені лізингові платежі згідно Графіку платежів; витрати, понесені Лізингодавцем в зв'язку з виконанням договору ( в тому числі в зв'язку з вилученням предмету лізингу , транспортуванням, зберіганням, витратами на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою юридичних послуг), а також передбачені договором та діючим законодавством України штрафні санкції.

Відповідно до ч. 6 п. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізигодавець (Позивач) має право вимагати від Лізингоодержувача (Відповідача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п.1 ст. 225 ГПК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазначала збитки в наслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно умов ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимогу позивача щодо повернення предмету лізингу у встановлені строки, що призвело до необхідності вчинення позивачем виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення предмету лізинг. В наслідок чого позивачем були понесені додаткові витрати в сумі 2 021грн., що підтверджується рахунком №18 від 04.02.2015р. за вчинення нотаріального напису та платіжним дорученням на його оплату №2787 від 06.02.2015р.

За таких обставин, позивач правомірно нарахував відповідачу додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2 021грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору фінансового лізингу суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу, зобов'язання з оплати лізингових платежів не виконував належним чином та починаючи з квітня 2014р., припинив виконувати зобов'язання з оплати лізингових платежів у повному обсязі, проте, продовжував експлуатувати предмет лізингу.

Статтями 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відмова сторони від договору лізингу -є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права та його використання не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що позивач скористався наданим йому згідно з умовами договору фінансового лізингу правом на його дострокове розірвання у позасудовому порядку, проте сторони згоди не досягли.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За таких обставин, суд, проаналізував наявні в матеріалах справи документи, встановив, що відповідач істотно порушив умови Договору у зв'язку із несплатою лізингових платежів у встановлені строки та розмірі, визначені у договорі фінансового лізингу №2046/10/13-В від 10.10.2013р., у зв'язку з чим, вимога позивача про розірвання договору фінансового лізингу №2046/10/13-В від 10.10.2013р. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з викладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, Промзона, 89-А, пточний рахунок 26003000013143 в ПАТ "ФОЛЬКСБАНК", МФО 325213, код ЄДРПОУ 38340472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, офіс 301, поточний рахунок 26006056101644 в філії "Київ сіті" ПАТ КБ "ПРИВАТ БАНК", МФО 380775, код ЄДРПОУ 37859096) 231 883грн. 91коп. заборгованості з лізингових платежів, 30 911грн. 67коп. пені, 33 992грн. 39коп. штрафу, 3 368грн. 89коп. 3% річних, 81 813грн. 23коп. інфляційних втрат, 2 021грн. додаткових витрат та 8 897грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати договір фінансового лізингу №2046/10/13-В від 10.10.2013р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМІК КІМ КОМПАНІ".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 липня 2015р.

Суддя Н.В. Рога