Рішення

від 17.07.2015 по справі 916/2177/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2015 р.Справа № 916/2177/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача - Попова В.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародної компанії „Антал-Індустрія" про стягнення штрафу в сумі 68000,00 грн. та пені в сумі 68000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародної компанії „Антал-Індустрія" про стягнення штрафу в сумі 68000,00 грн. та пені в сумі 68000,00 грн., посилаючись на наступне.

21.10.2014 р. адміністративна колегія Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 219-р/к по справі №\119-02/2014 про визнання дій ТОВ Міжнародна компанія „Антал-Індустрія" порушенням, передбаченим п. 1 ст.50, яке кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів по предмету закупівлі „пергамент рослинний, папір глянсовий" та накладення штрафу у розмірі 68 000,00 грн.

Як вказує позивач, рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 219-р/к від 21.10.14 р. було відправлено листом № 02-03/4322 від 22.10.14 р. на адресу ТОВ МК „Антал-Індустрія", який був вручений відповідачу 30.10.2014 р., що підтверджується поштовим повідомленням № 6510702807441.

Наразі позивач зазначає, що ТОВ МК „Антал-Індустрія" не зверталось до господарського суду про скасування вищезазначеного рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний термін з дня одержання рішення про накладання штрафу.

Як вказує позивач, в термін 31.12.2014 р. інформації щодо сплати штрафу у добровільному порядку з боку ТОВ МК „Антал-Індустрія" до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не надходило. При цьому згідно листа Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 24.04.2015 р. № 772/9/15-52-20-02-34 (вх. № 09-02/1260 від 27.04.2015 р.) з боку ТОВ МК „Антал-Індустрія" на р/р 31112106700007, відкритий в ГУДКСУ Одеської області, штрафні санкції не сплачувались.

Крім того, позивач посилається на положення ч. 5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", згідно яких за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Так, позивач вказує, що станом на 22.05.2015 р. розмір пені ТОВ МК „Антал-Індустрія" становить за період з 01.01.2015 р. по 22.05.2015 р. (142 дн.) 144 840,00 грн. (68000,00 грн. х 1,5% х 142 дн.).

З огляду на те, що відповідно до ч. 5 ст.56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, відповідно розмір пені, що підлягає стягненню з ТОВ МК „Антал- Індустрія" становить 68 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р. позовну заяву Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2177/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Однак, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслані судом копії ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про розгляд справи повернуто до суду з посиланням на відсутність підприємства за вказаною адресою.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом , метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Відповідно до ст. 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Відповідно до п. п. 5, 7 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001р., розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Так, згідно розпорядження адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.04.2015 р. № 120-рп/к „Про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції" було розпочато розгляд справи відносно ТОВ "Укренерготерм" та ТОВ МК „Антал-Індустрія" за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50, що кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів.

21.10.2014 р. адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результати розгляду справи №119-02/2014 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу було прийнято рішення № 219-р/к, яким визнано дії ТОВ Міжнародної компанії „Антал-Індустрія", які полягають у вигляді антиконкурентних узгоджених дій щодо спотворення результатів торгів по предмету закупівлі „пергамент рослинний, папір глянсовий", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та за вчинене порушення накладено на вказане Товариство штраф у розмірі 68000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 219-р/к від 21.10.2014 р. було відправлено на адресу ТОВ МК „Антал-Індустрія" листом № 02-03/4322 від 22.10.2014 р., який був отриманий відповідачем 30.10.2014 р., що підтверджується поштовим повідомленням № 6510702807441.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" також визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, накладений на відповідача штраф підлягав оплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, а документи, що підтверджують оплату штрафу, протягом п'яти днів з дня оплати штрафу мали бути надіслані до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Крім того, у вказаному рішенні № 219-р/к зазначено про можливість його оскарження у двомісячний строк з дня одержання.

Згідно ст.60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання цього рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як з'ясовано судом, у встановлений ст.60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" строк зазначене рішення № 219-р/к оскаржене не було, тому це рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є чинним. Наразі судом встановлено, що накладений на відповідача штраф останнім в добровільному порядку не сплачено, про що свідчить лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 772/9/15-52-20-02-34 від 24.04.2015 р. Вказані обставини відповідачем не спростовано, відповідні докази сплати штрафу в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із п. 21 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 р. № 15, вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст.39 Закону України „Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч.2 ст.47 та ч.1 ст.60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на вказане та враховуючи відсутність доказів оскарження відповідачем рішення Комітету від 21.10.2014 р. № 219-р/к та сплив строку на таке оскарження, а також нездійснення оплати відповідачем штрафу, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача накладеного штрафу в розмірі 68000,00 грн., оплату якого мало бути здійснено до 31.12.2014 р. (двомісячний строк з дня отримання відповідачем рішення 30.10.2014 р.).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 68000 грн. суд зазначає наступне.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка встановлює як обов'язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Так, згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як випливає зі змісту позову, позивачем здійснено нарахування відповідачу пені за прострочення сплати штрафу за період з 01.01.2015 р. по 22.05.2015 р. (142 дн.) в розмірі 144 840,00 грн. (68000,00 грн. х 1,5% х 142 дн.). Однак, з огляду на те, що розмір пені не може перевищувати розміру накладеного штрафу, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені в заявленому розмірі 68000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з ТОВ МК „Антал-Індустрія" штрафу у розмірі 68000,00 грн. та пені у розмірі 68000,00 грн. відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто у 2015 році - 1218,00 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" Антимонопольний комітет та його територіальні відділення звільняються від сплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до бюджету покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародної компанії „Антал-Індустрія" про стягнення штрафу в сумі 68000,00 грн. та пені в сумі 68000,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародної компанії „Антал-Індустрія" (65028, м. Одеса, вул. Мечнікова, буд. 132; код ЄДРПОУ 32894969) до державного бюджету (р/р № 31112106700007 УК у м. Одесі Малиновського району, код ЄДРПОУ 38016923, МФО 828011, код за бюджетним класифікатором 21081100, вид платежу "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ банку 106) штраф в сумі 68000/шістдесят вісім тисяч/грн. 00 коп. та пеню в розмірі 68000/шістдесят вісім тисяч/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародної компанії „Антал-Індустрія" на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 2720/дві тисячі сімсот двадцять/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2015 р.

Суддя В.С. Петров