Рішення

від 28.07.2015 по справі 924/1074/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2015 р.Справа № 924/1074/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Суворова", с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області

до фермерського господарства "Дзеленецьке", с. Дзеленці Волочиського району Хмельницької області

про стягнення 4608195,25 грн., з яких 2349999,50 грн. основного боргу, 1174999,75 грн. штрафу, 1042248,06 грн. інфляційних нарахувань, 40947,94 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: Капустинська Н.П. - за довіреністю №5 від 27.07.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4608195,25 грн., з яких 2349999,50 грн. заборгованості за поставлений відповідно до договору №АФС-ФГДЗ-30.12 від 30.12.2013 р. товар, 1174999,75 грн. штрафу, 1042248,06 грн. інфляційних нарахувань, 40947,94 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивує невиконанням відповідачем свого обов'язку з оплати поставленого товару, умовами укладеного між сторонами договору, положеннями ст. 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 610, 612, 625, 629, 712 ЦК України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 04.07.2015 р., 17.07.2015 р.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30.12.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Суворова" (постачальник) та фермерським господарством "Дзеленецьке" (покупець) укладено договір №АФС-ФГДЗ-30.12 (далі - договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити соняшник (товар) на умовах EXW франко-елеватор (ТОВ "Віойл-3ерно" за адресою: Чернівецька обл., м. Заставна, вул. Бажанського, 78) (згідно з правилами INCOTERMS 2010) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, асортимент, одиниці виміру, ціна за одиницю та специфікація товару узгоджується сторонами у додатках до цього договору.

Вартість договору і порядок розрахунків погоджений сторонами в р. 2 договору.

Так, відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару, що постачається, згідно з договором визначена в додатках до договору. Оплата товару здійснюється покупцем до 30 листопада 2014 року шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника (п. 2.2 договору). За домовленістю сторін строки та порядок оплати можуть бути змінені, в тому числі допускається часткове погашення заборгованості шляхом відступлення права вимоги, переведення боргу чи зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом окремими партіями згідно усних заявок покупця. Поставка товару у повному обсязі, передбаченому цим договором, повинна бути здійснена не пізніше строку, вказаного в додатках до цього договору.

Приймання товару по якості та кількості здійснюється в місці поставки товару (п. 5.1 договору). Перехід до покупця права власності на товар відбувається після приймання такого товару по кількості та по якості уповноваженим представником (представниками) покупця. Приймання товару по кількості відбувається шляхом підписання представником покупця товарно-супровідних документів. Товар вважається прийнятим покупцем по якості у випадку відсутності письмових претензій покупця, направлених поштою, щодо наявності дефектів (прихованих дефектів) протягом 3 робочих днів з дати підписання представником покупця товарно-супровідних документів. Дата відправлення претензії визначатиметься поштовим штемпелем. Покупець може додатково повідомити постачальника про наявність дефектів (прихованих дефектів) товару електронною поштою (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору постачальник виписує та надає покупцю підсумкові видаткові та податкові накладні за місяць.

Сторони в п. п. 6.1 - 6.3 договору погодили, що за прострочення оплати за товар, який поставлений постачальником покупцю згідно цього договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 50 % від вартості поставленого товару. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань згідно договору. За невиконання вказаних в договорі умов та зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 9.1 договору він набуває чинності з дати, зазначеної вперше на початку договору, за умови його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє до 31.12.2014 року, але не раніше дати повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Будь-які зміни та доповнення до договору набувають чинності виключно в разі оформлення їх в письмовому вигляді за підписами уповноважених представників сторін (п. 10.1 договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками.

30.12.2013 р. сторони підписали, засвідчили печатками додаток №1 до договору, в якому домовились, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору товар: соняшник у кількості 635,135 тон за ціною 3700,00 грн. на суму 2349999,50 грн. з ПДВ. Додаток №1 є невід'ємною частиною договору після його підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до акту приймання-передачі від 22.01.2014 р. (місце складання: м. Заставна, вул.Бажанського, 78) ФГ "Дзеленецьке" купує, а ТОВ "Агрофірма імені Суворова" продає соняшник у кількості 635,135 тон з показниками вологості 7% і сміттєвої домішки 3%, а ТОВ "Віойл-Зерно" підтверджує надходження вказаного об'єму на відповідальне зберігання та подальший перепис ФГ "Дзеленецьке".

Зазначений акт підписаний представниками ФГ "Дзеленецьке", ТОВ "Агрофірма імені Суворова", ТОВ "Віойл-Зерно", скріплений їхніми печатками.

Складською квитанцією на зерно №5651 від 22.01.2014 р. (серії АФ №746494) підтверджено, що зерновий склад ТОВ "Віойл-Зерно" прийняв на зберігання від ФГ "Дзеленецьке" на підставі договору складського зберігання від 22.01.2014 р. № 78 зерно: соняшник 3 класу, рік збирання урожаю 2013, вага фізична 635135 кг, вага залікова 635135 кг, державний стандарт ДСТУ 7011:2009, вологість 7,0, сміттєва домішка 3,0, зараженість не виявлено, зберігання знеособлене. В акті зазначено про переоформлення з ТОВ "Агрофірма імені Суворова". Документ, що засвідчує якість зерна: аналітична картка № 102 від 22.01.2014р., видана ТОВ "Віойл-Зерно". Згідно з актом зерновий склад зобов'язується зберігати зерно в строк: 31.05.2014р. та видати ФГ "Дзеленецьке" в кількості згідно з актом розрахунку. Складська квитанція містить відмітку "Погашено".

В матеріали справи надано податкову накладну від 22.01.2014 р. №20/2, видану ТОВ "Агрофірма імені Суворова" для ФГ "Дзеленецьке" на підставі договору поставки №АФС-ФГДЗ-30.12 від 30.12.2013 р. на суму 1349999,50 грн. за соняшник в кількості 635,135 тон.

У зв'язку з тим, що відповідач вчасно не сплатив 2349999,50 грн. вартості товару відповідно до договору №АФС-ФГДЗ-30.12 від 30.12.2013 р., позивач просить стягнути з нього зазначену заборгованість та 1174999,75 грн. штрафу, 1042248,06 грн. інфляційних нарахувань, 40947,94 грн. 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №АФС-ФГДЗ-30.12 від 30.12.2013 р.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони в п. 2.2 договору погодили, що оплата товару здійснюється покупцем до 30 листопада 2014 року шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач оплату товару у визначений договором строк - до 30.11.2014р. не здійснив, незважаючи на те, що позивач виконав умови договору , передавши відповідачу обумовлений у договорі товар, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.01.2014 р., складською квитанцією на зерно №5651 від 22.01.2014 р. (із відміткою «Погашено»). В результаті у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2349999,50 грн. Доказів протилежного суду не подано.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2349999,50 грн. основного боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів, які б спростовували зазначені позовні вимоги, суду не подано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1042248,06 грн. інфляційних втрат та 40947,94 грн. 3% річних згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що вони здійсненні в межах можливих нарахувань, є правомірними, тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1174999,75 грн. штрафу за прострочення оплати за отриманий товар, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони домовились, що за прострочення оплати за товар, який поставлений постачальником покупцю згідно цього договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 50 % від вартості поставленого товару. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань згідно договору. За невиконання вказаних в договорі умов та зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1-6.3 договору).

З огляду на вищенаведене позовні вимоги про стягнення 1174999,75 грн. штрафу заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно, обґрунтовані, підтверджені поданими доказами, а тому їх належить задовольнити. Доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду не подано.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Суворова", с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області до фермерського господарства "Дзеленецьке", с. Дзеленці Волочиського району Хмельницької області про стягнення 4608195,25 грн. задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства "Дзеленецьке", Хмельницька область, Волочиський район, с. Дзеленці, вул. Шкільна, буд. 2А (код 37016770) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Суворова", Чернівецька область, Новоселицький район, с. Подвірне (код 35453632) 2349999,50 грн. (два мільйони триста сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 50 коп.) основного боргу, 1174999,75 грн. (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 75 коп.) штрафу, 1042248,06 грн. (один мільйон сорок дві тисячі двісті сорок вісім гривень 06 коп.) інфляційних нарахувань, 40947,94 грн. (сорок тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 94 коп.) 3% річних, 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 28.07.2015 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (60363, с. Подвірне, Новоселицький район, Чернівецька область), 3 - відповідачу (31265, вул. Шкільна, 2а, с. Дзеленці, Волочиський район, Хмельницька область)