Рішення

від 22.07.2015 по справі 925/921/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Справа № 925/921/15

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Півнюк К.М., Ульянов С.М. за довіреністю,

від відповідача - Галкін О.К. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Черкаської обласної спілки споживчих товариств м.Черкаси

до Орловецької сільської ради с.Орловець Городищенського району

про визнання недійсним та скасування рішення; про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов, в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Орловецької сільської ради від 25.03.2015 № 41-19/6 "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,0662 га по вул.Смілянській буд.2";

- зобов'язати Орловецьку сільську раду Городищенського району Черкаської області на найближчій сесії розглянути питання щодо викупу Черкаською обласною спілкою споживчих товариств земельної ділянки по вул. Смілянській, буд.2 з прийняттям відповідного мотивованого рішення;

- винести окрему ухвалу відносно голови сільської ради с.Орловець Городищенського району Черкаської області за порушення законності при прийнятті рішення;

- судові витрати покласти на відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити мотивуючи тим, що 17.07.2013 між позивачем та Городищенським районним споживчим товариством був укладений договір купівлі-продажі нежитлового приміщення магазину № 94 «Продукти» (далі-Договір). Відповідно до умов Договору, позивач купив нежитлову будівлю магазину № 94 «Продукти», загальною площею 287,2 кв. м., що розташована у селі Орловець Городищенського району Черкаської області по вулиці Смілянська № 2 на земельній ділянці розміром 0,1119 га.

Згідно Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2013 р. за №HB-7100391822013 її кадастровий номер 7120385500:01:001:0765.

Право власності на нежитлову будівлю магазин № 94 «Продукти» зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1694672 від 17.07.2013.

19.02.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою (клопотання) про надання дозволу на викуп земельної ділянки загальною площею 0,0662 га по вул. Смілянській, буд. 2, с Орловець, Городищенського району на якій розташована його будівля.

До вказаної заяви (клопотання) були долучені документи передбачені ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України.

Рішенням Орловецької сільської ради від 25.03.2015 № 41-19/6 «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,0662 га по вул. Смілянській буд. 2» відмовлено позивачу у викупі земельної ділянки площею 0,0662 га по вул. Смілянській буд. 2. Рекомендовано передати цю земельну ділянку на умовах оренди.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки це суперечить його інтересам.

Представник позивача зазначив, що у своєму рішенні відповідач відмовив позивачу необґрунтовано, не вказавши підстави для відмови, передбачені ч. 5 ст. 128 ЗК України.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав вважаючи їх безпідставними з тих мотивів, що з часу придбання позивачем у власність приміщення магазину № 94 в селі Орловець Городищенського району Черкаської області ним не сплачено до Орловецької сільської ради ні одного платежу за користування земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення магазину, хоча Орловецька сільська рада неодноразово зверталася до позивача з проханням провести оплату за земельну ділянку.

Відповідач стверджує, що позивач не доводить до відому суду той факт, що з часу придбання вказаного приміщення магазину, він не користується ним, оскільки передав його в оренду підприємцю, який сплачує йому орендну плату як за приміщення, так і за земельну ділянку, хоча орендна плата за землю повинна бути надходити на рахунок сільської ради, а також не конкретизує, в чому ж полягають збитки (упущена вигода), які він нібито має від відмови у наданні згоди на викуп земельної ділянки.

Справа розглядається за наявними матеріалами, в порядку передбаченому ст.75 ГПК України.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,0662 га, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Городищенський район, с.Орловець, вул.Смілянська має кадастровий номер 7120385500:01:001:0839 та цільове призначення якої - для обслуговування будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.01.2015 № 32848062. Власник вищевказаної земельної ділянки - Орловецька сільська рада.

За змістом статей 2 і 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) органи місцевого самоврядування та державної виконавчої влади, реалізуючи права власника землі є рівноправними суб'єктами земельних відносин. Суд приходить до висновку, що спір щодо захисту цивільних прав, який виник із земельних відносин, має приватноправовий характер і повинен вирішуватись у порядку господарської юрисдикції.

17.07.2013 між позивачем та Городищенським районним споживчим товариством був укладений договір купівлі-продажі нежитлового приміщення магазину № 94 «Продукти» (а.с.12).

Позивач 19.02.2015 направив відповідачу лист за № 9-05/09, в якому просив відповідно до ст. 12, 19, 128, 151 Земельного кодексу України надати дозвіл на викуп земельної ділянки загальною площею 0,0662 га по вул.Смілянській, буд,2, с.Орловець, Городищенського району, на якій розташована будівля облспоживспілки (а.с.13).

25.03.2015 рішенням Орловецької сільської ради № 41-19/6 відмовлено позивачу у викупі вищевказаної земельної ділянки та рекомендовано передати в оренду земельну ділянку площею 0,0662 га по вул.Смілянська,2 Черкаській обласній спілці споживчих товариств на підставі ст.12, ст. 128, 124 ЗК України (а.с.14).

За приписами ст.128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Із дослідженої в судовому засіданні заяви позивача від 19.02.2015 № 9-05/09 вбачається, що зміст заяви позивача не відповідає вимогам ст.128 ЗК України.

За приписами ст.128 ЗК України орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Тільки рішення місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

За приписами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Ст.324 ЦК України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Ч.4 ст. 373 ЦК України передбачає, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення .

Із дослідженого в судовому засіданні договору купівлі-продажу магазину № 94 від 17.07.2013 вбачається, що будівля магазину, розташована на земельній ділянці розміром 0,119 га і має кадастровий номер 7120385500:01:001:0765 (а.с.12).

Позивач же вимагає надати йому дозвіл на викуп іншої земельної ділянки - на якій будівля магазину не розташована - площею 0,0662 га.

Із дослідженого в судовому засіданні Свідоцтва про право власності вбачається, що земельна ділянка площею 0,0662 га має кадастровий № 7120385500:01:001:0839 і зареєстрована у встановленому порядку за Орловецькою сільської радою.

За приписами ст.120 ЗК України У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим.

Ст.377 ЦК України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача споруди переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

На земельну ділянку, що перевищує визначені статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України розміри, право власності виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством.

Порядок передачі у власність юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачений статтею 116 ЗК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Таким чином, виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо передачі у власність земельної ділянки. Обов'язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України міститься у постанові від 14.11.2011 по справі № 3-119гс11.

Позивачем не доведено в судовому засіданні, які саме інтереси позивача порушені відповідачем щодо вільного користування і розпорядження нерухомим майном.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлені ним вимоги і у позові необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено та

підписано 27.07.2015.

СУДДЯ В.В.Єфіменко