cpg1251
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.07.2015р. справа №908/2332/15-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівПопков Д.О. Марченко О.А., Зубченко І.В. при секретарі судового засідання Максимовій О.Ю. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», м. Дружківка Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. (повний текст підписано 14.05.2015р.) по справі№908/2332/15-г (суддя Хуторний В.М.) за позовомКомунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Дружківка Донецької області до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», м. Дружківка Донецької області прозобов'язання укласти господарський договір В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Дружківка Донецької області (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», м. Дружківка Донецької області (Відповідач) про зобов'язання укласти господарський договір.
Рішенням від 13.05.2015р. Господарський суд Запорізької області зобов'язав Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл» укласти із Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства договір №62 від 01.01.2014р. на послуги централізованого водопостачання та водовідведення по багатоквартирним житловим будинкам, в редакції запропонованої Позивачем, починаючи з 01.01.2014р., тим самим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю факту наявності у Відповідача обов'язку з укладення договору на послуги водопостачання на 2014р., а також його ухилення від укладання зазначеного договору.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. у справі №908/2332/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: порушення судом норм процесуального права, оскільки в провадженні Господарського суду Донецької області вже знаходилась справа між тими самими сторонами про той же самий предмет спору, отже суд повинен був відмовити Позивачу у прийнятті позовної заяви; безпідставне визначення 01.01.2014р. датою укладання спірного договору; відсутність у Відповідача статусу споживача послуг та безпідставність ототожнення факту утримання житлового будинку як основною статутною діяльністю Відповідача із перебуванням цього будинку на балансі.
За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Марченко О.А.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 28.07.2015р. о 14.00. год.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Представник сторін у судове засідання 28.07.2015р. попри вжиті судом заходи з належного повідомлення (а.с.а.с.51, 63, 72) без пояснення причин не з'явились, що, з урахуванням викладення Відповідачем своєї позиції безпосередньо в апеляційній скарзі, а Позивачем - у наданому відзиві на неї (а.с.а.с.62-67), не визнання їх явки обов'язковою, за висновком судової колегії не може вважатися підставою для відкладання встановлення розгляду апеляційної скарги по суті у розумінні ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:
Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, супровідним листом за №79-11 від 17.01.2014р. Позивач - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», звернулося до Відповідача (ОСББ) з пропозицією (лист № 79-11, а.с.11) укласти договір № 62 від 01.01.2014р. на послуги централізованого водопостачання та водовідведення по багатоквартирним житловим будинкам (Договір - а.с.а.с.8-10), примірники якого були отримані останнім лише 24.11.2014р. (згідно відмітки про отримання на супровідному листі).
Необхідність укладання такого договору Позивачем обґрунтована використанням Відповідачем питної води для потреб мешканців багатоквартирного будинку №66 по вул. Чапаєва в м. Дружковка. При цьому, зі змісту листа №14-1459-01 від 23.04.2014р. Виконавчого комітету Дружківської міської ради (а.с.22) вбачається, що питання стосовно утримання вказаного житлового будинку на балансі вирішується ОСББ самостійно. Вказаний лист Позивачем розцінено як доказ перебування відповідного будинку на балансі Відповідача.
Через неповернення примірнику спірного договору або протоколу розбіжностей, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом. При цьому, як вбачається з пояснень сторін, викладених у апеляційній скарзі до відзиву на неї, а також за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень спір щодо укладання цього ж самого договору розглядався Господарським судом Донецької області в межах справи №905/1946/14, проте у зв'язку із зупиненням роботи суду з 15.07.2014р. справо вирішено не було.
За таких обставин, враховуючи позицію з цього приводу, висловлену в п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14, позов було подано повторно до Господарського суду Запорізької області.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:
За змістом ч.1 ст.187 Господарського кодексу України господарським судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Спірний договір опосередковує регламентацію відносин сторін щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що, в свою чергу, у розумінні п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відноситься до комунальних послуг.
Частина 1 ст.19 вказаного Закону встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Наразі, ч.2 ст.19 Закону встановлює коло таких учасників: власник, споживач, виконавець, виробник. При цьому, відповідно до ч.6 цієї статті особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
За аналізу положень п.1 ч.3 ст.20, п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що укладання договору про надання житлово-комунальних послуг є обов'язковим для споживача та виконавця. Водночас, ч.3 ст.19 цього Закону дозволяє виробникові послуг бути їх виконавцем, однак для виробника послуг обов'язковим є укладання з виконавцем (споживачем) договору про умови надання житлово-комунальних послуг.
За змістом спірного договору Позивач визначений як виробник послуг, а Відповідач - як їх споживач, а сам договір зазначений саме як договір про надання послуг , а не про умови їх надання, що у світлі приведених вище норм зумовлює висновок про те, що укладання такого договору із таким суб'єктним складом учасників у сфері житлово-комунальних послуг є можливим і обов'язковим, якщо в розглядуваних відносинах Позивач як виробник одночасно здійснює функції виконавця послуг, а Відповідач є балансоутримувачем житлового будинку.
Між тим, матеріали справи не містять належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності у Відповідача статусу балансоутримувача -споживача послуг, оскільки зі змісту листа №14-1459-01 від 23.04.2014р. Виконавчого комітету Дружківської міської ради (а.с.22) вбачається, що питання стосовно утримання вказаного житлового будинку на балансі вирішується ОСББ самостійно. Проте результатів вирішення цього питання та його розгляду взагалі до відома суду не доведено.
Виходячи із змісту визначення термінів, приведеного в абз.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Зі змісту визначення термінів, приведених в абз.абз.3,5 ч.1 ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Відповідач безпосередньо не є власником такого будинку. В свою чергу, сам по собі факт створення ОСББ не свідчить про автоматичне перебування відповідного житлового будинку на балансі такого об'єднання - зі змісту п.п.2,7 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого Постановою КМУ від 11.10.2002р. №1521 вбачається, що житловий будинок вважається переданим на баланс ОСББ лише після підписання відповідного акту приймання-передачі з попереднім балансоутримувачем на підставі відповідного рішення загальних зборів ОСББ.
Наразі, Позивачем не доведено і матеріали справи не містять жодних доказів про прийняття зборами об'єднання такого рішення і підписання відповідного акту приймання-передачі з балансу на баланс між попереднім балансоутримувачем та Відповідачем. Більш того, зі змісту балансу останнього (залучений до матеріалів справи, адже її було розглянуто без участі Відповідача та належного його повідомлення, що позбавило можливості своєчасно представити цей доказ - а.с.60) не вбачається, що на балансі Відповідача перебуває житловий будинок.
Поряд із цим, ч.1 ст.22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачає можливість ОСББ виступати колективним споживачем, у тому числі - послуг з водопостачання та водовідведення, але лише на підставі відповідного рішення зборів об'єднання, докази прийняття якого матеріали справи також не містять.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у світлі встановлених обставин справи статус Відповідача як споживача за спірним договором, для якого його укладання є обов'язковим, Позивачем не доведений, а позиція місцевого суд щодо наявності такого статусу не відповідає матеріалам справи.
В свою чергу, відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. При цьому, із змісту п.7 ч.2 ст.21 цього Закону випливає, що саме виконавець здійснює функції з утримання в належному технічному стані, технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж.
Між тим, оскільки, як справедливо наголошує Позивач згідно п.1.3, 1.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190 від 27.06.2008р., межею балансової належності водопровідної мережі є зовнішній зріз житлового будинку, а доказів передання внутрішньо будинкових мереж на баланс чи обслуговування Позивачеві матеріали справи не містять, остільки Позивач як виробник послуг не може бути одночасно їх виконавцем відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У світлі спеціальних приписів ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що регламентують особливості укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, укладати договір на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення зі споживачем (власником/орендарем/наймачем квартири) лише виконавець, на балансі (управлінні/обслуговуванні) якого перебувають внутрішньо будинкові мережі.
Отже, у світлі встановлених обставин за наявними доказами спірний договір не може бути укладений між Позивачем та Відповідачем у статусах виробника та споживача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно, що цілком узгоджується із положеннями ч.ч.1,2 ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», згідно яких договір на надання послуг з питного водопостачання укладається споживачем, зокрема з об'єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку, зважаючи на що останній (у разі перебування на його балансі будинку з внутрішньо будинковими мережами) має виступати як виконавець таких послуг у розумінні ч.5 ст.19, ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
В свою чергу, для виконавця є обов'язковим укладання з виробником послуг договору про умови надання послуг, яким спірний договір наразі не являється, що вбачається зі співставлення його умов із вимогами ст.20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Відтак, оскільки судом першої інстанції внаслідок використання недоведених обставин здійснення висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи були неправильно застосовані означені норми матеріального права, остільки переглядуване рішення відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню із прийняттям нового - про відмову у задоволені позову, адже в силу ч.1 ст.19 Конституції України та ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України Відповідач, статус якого як споживача послуг належними чином не доведений, не може бути примушений до укладання спірного договору, який за своїм змістом не є обов'язковим в силу діючого законодавства для його сторін з урахуванням їх статусу у відповідних правовідносинах. Означений висновок апеляційного суду усуває потребу в наданні оцінки правомірності визначеної місцевим судом дати укладання спірного договору.
Доводи Скаржника щодо порушення місцевим судом приписів ст.62 Господарського процесуального кодексу України з огляду на первісне порушення провадження за цим позовом в межах справи №905/1946/14 Господарським судом Донецької області відхиляються, оскільки повторне подання такого позову до Господарського суду Запорізької області зумовлено регламентованою Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-06/1290/14 від 12.09.2014р. процедурою відновлення провадження щодо справ, які не були розглянуті через призупинення роботи суду, розташованого в зоні проведення бойових дій в ході АТО, що цілком узгоджується із забезпеченням права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України.
Враховуючи висновок апеляційного суду про задоволення апеляційних вимог, понесені Скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають компенсації з боку Позивача, так само, як і понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання позову також відносяться на його рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», м. Дружківка Донецької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. (повний текст підписано 14.05.2015р.) у справі № 908/2332/15-г задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. (повний текст підписано 14.05.2015р.) у справі № 908/2332/15-г скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі № 908/2332/15-г, яким у задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Дружківка Донецької області до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», м. Дружківка Донецької області про зобов'язання укласти договір від 01.01.2014р. №62 на послуги централізованого водопостачання та водовідведення - відмовити в повному обсязі.
4. Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (34207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Червоногвардійська, буд. 44, ідентифікаційний код 35580948) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чапаєва, буд. 66, ідентифікаційний код 23418564) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 609грн.
5. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».
6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Д.О. Попков
Судді: О.А. Марченко
І.В. Зубченко
Надруковано 5 примір.: 1,2 - сторонам, 3- у справу, 4 - ДАГС, 5 - ГСЗО
Суд | Донецький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 28.07.2015 |
Оприлюднено | 03.08.2015 |
Номер документу | 47624724 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Донецький апеляційний господарський суд
Попков Д.О
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні