Ухвала

від 23.07.2015 по справі 824/541/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/541/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

23 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новоселицька" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новоселицька" заборгованість у сумі 10327,86 грн.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новоселицька" - задоволено частково. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новоселицька" (код ЄДРПОУ 03801491) на користь управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за березень 2015 року у сумі 9463 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 86 коп. У частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 у сумі 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та прийняти в цій частині нову постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .

Представник відповідача , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився , однак надав суду заяву про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що СТОВ Агрофірма "Новоселицька" перебуває на обліку в УПФУ та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач використовував працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (далі - Інструкція №21-1) підприємства, що підтвердили наявність у працівника спеціального трудового стажу відповідно до записів у трудових книжках або виданих уточнюючих довідок, зобов'язані відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відбувається щомісячно до 25 числа у розмірі сум, зазначених у повідомленні Пенсійного фонду. Протягом березня 2015 р., УПФУ проводились виплати пільгових пенсій особам, які працювали в СТОВ Агрофірма "Новоселицька", про що останнє належним чином поставлено до відома. Однак, всупереч вищезазначеному, станом на момент подачі позову витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за вищезазначений період відповідачем у повному обсязі не відшкодовані, що обумовило звернення до суду. Таким чином, у відповідача наявний борг у розмірі 10327,86 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сума заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 9463,86 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено, доказів погашення зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Натомість, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ОСОБА_2, оскільки позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_2 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058 (зі змінами та доповненнями), оскільки ОСОБА_2 вийшла на пенсію до прийняття Закону № 3668 та на неї не розповсюджується його дія. Включення ОСОБА_2 до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2015 р. у даному разі є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку, зазначає наступне.

Відповідно до статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, також працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до абз.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІ.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з тим, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто для жінок після досягнення 55 років, а для чоловіків - після досягнення 60 років.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", п. 6.1 Розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 у розмірі 100 відсотків.

В свою чергу, у відповідності до вимог Інструкції "Про порядок організації оформлення, фінансування та виплати пенсій, грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України", управлінням Пенсійного фонду України компенсуються витрати за доставку пенсій згідно тарифів встановлених Укрпоштою. Відповідно до Інструкції зазначена компенсація підлягає відшкодуванню на рахунки Пенсійного фонду.

За змістом п. 6.7 Розділу 6 Інструкції, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, 13.08.2007 р. ОСОБА_2 було призначено пільгову пенсію, що як наслідок породило виникнення правовідносин між УПФУ та СТОВ Агрофірма "Новоселицька" щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії, натомість дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час.

Дані нормативно-правові акти передбачали, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати УПФУ фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пільговій пенсії ОСОБА_2 до досягнення нею 55 річного віку, а саме до 22.06.2013 р.

Власне, норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-УІ від 08.07.2011р.. яким до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІУ внесені зміни, не можуть бути застосовані до правовідносин (які виникли до дати виходу зазначених осіб на пільгову пенсію, зокрема, до 01 жовтня 2011р.) між позивачем та відповідачем щодо відшкодування витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії цій особі, оскільки на той час вони були врегульовані іншими нормативно- правовими актами (Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1. в редакціях чинних на той час).

Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011р. не містить норм, які передбачають його зворотну дію в часі.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 р., №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів" роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки правовідносини які виникли 13.08.2007 р. між УПФУ та СТОВ Агрофірма "Новоселицька" щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_2 були врегульовані іншими нормативно-правовим актами, а саме: Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час, положення Закону №3668, яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни, не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.