Ухвала

від 20.07.2015 по справі 2а-6268/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2015 р. м. Київ К/9991/26376/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Циклон-7»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012

у справі № 2а-6268/10/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Циклон-7»

третя особа: Департамент державної реєстрації юридичних та фізичних осіб -підприємців Харківської міської ради

про припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, позов задоволено повністю. Припинено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Циклон-7».

ТОВ «Циклон-7» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час виникнення спірних відносин визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ.

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (у редакції Закону України від 12.01.2005 № 2322-IV) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

У Господарському кодексі України вживаються терміни «скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання», «припинення діяльності суб'єкта господарювання». Водночас стаття 104 Цивільного кодексу України вживає термін «припинення юридичної особи». Термін «припинення юридичної особи» вживається також у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Усі зазначені вище нормативно-правові акти (частина 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», частина 2 статті 104, частина 5 статті 111 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 59 Господарського кодексу України) пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби могли звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання у випадках, коли діяли на реалізацію своєї владної компетенції.

Компетенція органів державної податкової служби поширювалась на відносини у сфері оподаткування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтями 38 та 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в тих, коли діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Позивач правовою підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи визначив частину другу статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV - наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Фактичною підставою для подання позову про припинення юридичної особи слугував запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.12.2009 № 14801430010000091 «внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою».

Обґрунтовуючи подання позову на реалізацію своєї власної компетенції, податковий орган посилався на те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Циклон-7» здійснюється у спосіб, що значно ускладнює здійснення контролю за додержанням податкового та іншого законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів тощо.

Суди попередніх інстанцій не досліджували обставин щодо додержання відповідачем податкового законодавства, зокрема щодо звітування та нарахування і повноти сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що з моменту взяття на облік податковим органом він подає звітність із земельного податку та здійснює своєчасну сплату такого податку. Позивач наголошував на тому, що він щорічно з 2008 до 2010 роки звертався до податкового органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування і отримує свідоцтво платника єдиного податку. Крім того, згідно з висновками акту невиїзної документальної перевірки від 28.05.2008 № 2234/15-306/32237438 податковим органом порушень щодо нарахування та сплати відповідачем земельного податку не встановлено.

В підтвердження вказаних обставин відповідачем надано суду апеляційної інстанції: копії свідоцтв про право сплати єдиного податку від 11.12.2009 № 2038007863 (а.с. 70) та від 17.12.2010 № 2038008823 (а.с. 69); копії розрахунків сплати єдиного податку за ІV квартал 2009 року (а.с. 78), за І квартал 2010 року (а.с. 77), за І квартал 2011 року (а.с. 71), за ІІ квартал 2011 року (а.с. 76), за ІІІ квартал 2011 року (а.с. 75), за ІV квартал 2011 року (а.с. 74); копії податкових декларацій з податку з доходів фізичних осіб за січень 2011 року (а.с. 73) та за лютий 2011 року (а.с. 72); копія акту невиїзної документальної перевірки від 28.05.2008 № 2234/15-306/32237438 щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку за лютий 2008 року (а.с. 65-66).

Окрім того, у підтвердження обставин щодо фактичного перебування відповідача за юридичною адресою (м. Харків, вул. Мереф'янське шосе, 13) відповідач вказував на те, що згідно з рішенням Харківської міської ради від 23.06.2010 № 151/10 45 сесії 5 скликання Харківської міської ради йому надано земельну ділянку для розміщення та реконструкції приміщення. Копія вказаного рішення додана відповідачем до апеляційної скарги (а.с. 67-68).

Також позивач вказував на те, що вказані докази не були надані суду першої інстанції. Однак, суд апеляційної інстанції залишив посилання відповідача поза увагою, не з'ясував причини ненадання зазначених доказів до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220 , 221 , 223 , 227 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Циклон- 7» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун