Ухвала

від 27.07.2015 по справі 820/15081/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р.Справа № 820/15081/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Деміона" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р. по справі № 820/15081/14

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Приватного підприємства "Деміона"

про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Приватного підприємства "Деміона", в якому просив накласти арешт на кошти у сумі 15456,00 грн. та інші цінності, що знаходяться в банку, та належать ПП "Діміона" (код ЄДРПОУ 32338030) а саме: ПАТ "Реал-Банк" МФО 351588 р/р 2600430120887; ПАТ "АТ-Банк" МФО 307770 р/р 26009010013792; ПАТ "АТ-Банк" МФО 307770 р/р 26052010007874.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ПП "Діміона" має податковий борг перед бюджетом в сумі 15456,00 грн., що виник в результаті несплати суми, нарахованої податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2012 року №0000492203 на суму 1956,00, винесеного на підставі акту від 10.04.2012 року №392/20/40/22/32338030, та донарахованих податкових зобов'язань визначених податковим органом відповідно рішення про застосування штрафних фінансових санкцій форми «С» від 31.05.2013 року №201055/201056 на суму 13500,00 грн. В зв'язку з тим, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути використаним, як джерело погашення податкового боргу та обтяжене податковою заставою, з метою недопущення ухилення платника від сплати податків, позивач вважає, що є підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності боржника.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року адміністративний позов задоволено.

Накладено арешт на кошти у сумі 15456,00 грн. та інші цінності, що знаходяться в банку, та належать ПП "Діміона" (код ЄДРПОУ 32338030) а саме: ПАТ "Реал-Банк" МФО 351588 р/р 2600430120887; ПАТ "АТ-Банк" МФО 307770 р/р 26009010013792; ПАТ "АТ-Банк" МФО 307770 р/р 26052010007874 в розмірі суми боргу 15456,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про наявність встановлених законом підстав для накладення арешту на кошти підприємства. Зазначив, що судом не було належним чином досліджено підстави виникнення спору, зокрема, не були досліджені підстави винесення рішень №20/30/21.3-18/201055 та №20/30/21.3-18/201055 та не з'ясовано, що вони винесені на підставі іншого акту, ніж вимога про сплату 1956 грн. Також не досліджено їх узгодженість та можливу сплату, оскільки відомості ґрунтуються виключено на інформації, що надана податковим органом. Крім того, посилання суду першої інстанції про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи є необґрунтованими.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися.

На адресу відповідача, зазначену в апеляційній скарзі (вул. Познанська, буд. 8-а, кв. 131, Харків, 61111) направлено копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, інформацію про процесуальні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі та судову повістку. У відповідності до запису співробітників поштового відділення, поштовий конверт було повернуто із зазначенням підстав - за закінченням терміну зберігання (а.с.75-76)

Згідно ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч. 11 ст. 35 КАС України).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.77).

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Деміона" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Відповідач має відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, про що свідчить інформаційна довідка про наявність розрахункових рахунків (а.с. 19)

Позивач вказує, що ПП "Діміона" має податковий борг перед бюджетом в загальному розмірі 15456,00 грн.

В зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному прядку вищезазначеної суми податкового зобов'язання, податковий орган звернувся до суду із даним позовом, в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не було в добровільному порядку погашено податковий борг у загальному розмірі 15456,00 грн., у зв'язку з відсутністю у підприємства майна, яке може бути використаним, як джерело погашення податкового боргу та обтяжене податковою заставою, є встановлені законом підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності боржника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності, колегія суддів зауважує, що відповідач, будучі платником податків, зборів (обов'язкових платежів), в силу ч.1 ст.67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як встановлено під час судового розгляду справи, ПП "Діміона" має податковий борг перед бюджетом в загальному розмірі 15456,00 грн., що виник в результаті несплати суми, нарахованої податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2012 року №0000492203 на суму 1956,00, винесеного на підставі акту від 10.04.2012 року №392/20/40/22/32338030, та донарахованих податкових зобов'язань згідно рішень про застосування штрафних фінансових санкцій форми «С» від 31.05.2013 року №201055/201056 на загальну суму 13500,00 грн. (а.с. 21-34).

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова направлено податкову вимогу від 12.06.2012 року № 588, яку вручено уповноваженому представнику підприємства ПП "Деміона", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 11).

Податковою інспекцією надано суду належне документальне підтвердження того, що податковий борг відповідача після надіслання (вручення) йому зазначеної податкової вимоги існував не припиняючись.

Відтак, зважаючи на положення п.59.5 ст.59 ПК України, якими передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, зазначена податкова вимога не втратила юридичної сили, а тому у контролюючого органу не виникло обов'язку повторного надіслання податкових вимог платнику податків.

Колегія суддів зазначає, що нормами ПК України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є: 1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.94.6 ст.94 ПК України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Враховуючи положення вищезазначених норм ПК України, колегія суддів зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Погоджуючись із висновками податкового органу про те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.33. п.20.1. ст. 20 ПК України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень надав докази відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та відповідно докази вжиття передбачених законом дій для проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

Так, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, з метою виявлення майна для складання акту опису було направлено до установ, що адмініструють право власності на майно відповідні запити та отримано відповіді, а саме: лист до ВДАІ з обслуговування Дзержинського р-ну АТІ ГУ МВСУ в Харківській області від 08.07.2014 р. №3525/9/20-30-25-01-19 щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів за ПП «Деміона»; відповідь про відсутність зареєстрованих транспортних засобів від 10.07.2014 р. №60/ДЛГ893; запит до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 12.06.2014 р. №10666-6/10/20-30-25-01-19 щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на рухоме та нерухоме майно що належить ГІП «Деміона»; відповідь про відсутність зареєстрованих прав власності на рухоме та нерухоме майно від 08.07.2014 р. № 23929577 та від 08.07.2014 №23926990; лист до Державної інспекції сільського господарства від 08.07.2014 № 3527-/9/20-30-25-01-19 щодо наявності у власності ПП «Деміона» сільськогосподарської техніки та інвентарю; відповідь від 21.07.2014 р. № 05.01-26/5528 про відсутність зареєстрованої за ТОВ «Альянс СВ ЛТД» сільськогосподарської техніки чи інвентарю; лист до Управління Держземагенства від 08.07.2014 р. № 3577 щодо наявності зареєстрованих за ПП «Деміона» земельних ділянок; відповідь від 23.07.2014 р. №3526 про відсутність зареєстрованих за ПП «Деміона» земельних ділянок (а.с.8-17).

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість звернення податкового до суду із позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо не дослідження судом першої інстанції під час розгляду справи підстав винесення податковим органом відповідних рішень, якими визначено суму грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість його застосування, а саме, відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу та відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, питання правомірності застосування фінансових санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Крім того відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на не дослідження судом першої інстанції питання узгодженості суми податкового боргу та його можливу сплату, не надав жодних доказів не підтвердження факту добровільної сплати даних коштів. В свою чергу, наявна сума заборгованості підтверджується даними облікової картки платника податків, що наявна в матеріалах справи (а.с. 30-34).

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності боржника.

Посилання заявника на неналежне повідомлення судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КАС України встановлено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Згідно ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлявся судом першої інстанції про розгляд справи шляхом направлення повістки на адресу, що вказана у ЄДРПОУ - 61204, м.Харків, вул. Асхарова, 25, кв. 96. У відповідності до запису співробітників поштового відділення, поштовий конверт було повернуто із зазначенням підстав - за закінченням терміну зберігання (а.с. 39-40).

У відповідності до ч.11 ст. 35 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р. по справі № 820/15081/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Деміона" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р. по справі №820/15081/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.