Ухвала

від 29.07.2015 по справі 320/8041/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є. у. № 320/8041/14-ц

Провадження № 22-ц/778/4772/15

Головуючий у 1-й інстанції: Редько О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

суддів Савченко О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольського міжрайонного прокурора Запорізької області на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 при винесенні постанови від 29.05.2014 року про стягнення з боржника ТОВ «Продбізпес К» виконавчого збору в розмірі 16 000 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 при винесенні постанови від 29.05.2014 року про стягнення з боржника ТОВ «Продбізпес К» виконавчого збору в розмірі 16 000 грн.

В обґрунтування скарги зазначив, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист № 320/12478/13, виданий 11 квітня 2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ТОВ «Продбізнес К» на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 160 000 грн.

12 травня 2014 року на підставі вищевказаного виконавчого документа була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 13 травня 2014 року від представника боржника надійшла заява, відповідно до якої він просив провести списання грошових коштів у строк для самостійного виконання з рахунка боржника (№26001014038008 у ПАТ «Укрексімбанк МФО 380333) на рахунок стягувача, оскільки боржник не має можливості здійснити перерахування коштів з причин накладення арешту ухвалою суду від 03 грудня 2013 року.

26.06.2014 року ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області скаргу ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві направити вимогу про списання грошових коштів з рахунку ТОВ «Продбізпес К» (,№ 26001014038008 у ПАТ «Укрексімбанк». МФО 380333) на рахунок стягувана ОСОБА_2 по примусовому виконанню виконавчого листа № 320/12478/13, виданого 11.04.2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ТОВ «Продбізпес К» на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 160 000,00 грн.

25.07.2014 року заявник дізнався про те, що 29.05.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві ОСОБА_3 винесено постанову про стягнення з боржника ТОВ «Продбізнес К» виконавчою збору в розмірі 16 000 грн.

ОСОБА_2 вважає, що такі державного виконавця незаконними. Просив поновити строк на оскарження дій державного виконавця. Визнати дії державного виконавця ВДВС Оболоньського РУЮ в м. Києві ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 29.05.2014 року про стягнення з боржника ТОВ «Продбізнес К» виконавчого збору в розмірі 16 000 грн. неправомірними.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2014 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 при винесенні постанови від 29.05.2014 року про стягнення з боржника ТОВ «Продбізпес К» виконавчого збору в розмірі 16 000 грн.

Скасовано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 про стягнення з боржника ТОВ «Продбізпес К» виконавчого збору в розмірі 16 000 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Мелітопольський міжрайонний прокуратур Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, просить ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2014 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою провадження у справі закрити.

ОСОБА_2, державний виконавець у судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не сповістили, тому колегія суддів на підставі частини 2 статті 305 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді, вислухавши доводи прокурора, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно частин 2,3 статті 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Задовольняючи скаргу стягувача ОСОБА_2, в якій ним одночасно оскаржувались як дії, так і рішення державного виконавця з приводу стягнення з боржника виконавчого збору, суд дійшов висновку, що скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

За змістом статей 25,27,28 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Примусове виконання рішення, стягнення виконавчого збору можливе у разі ненадання боржником у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист № 320/12478/13, виданий 11 квітня 2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ТОВ «Продбізнес К» на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 160 000 грн.

12 травня 2014 року на підставі вищевказаного виконавчого документа була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 13 травня 2014 року від представника боржника надійшла заява, відповідно до якої він просив провести списання грошових коштів у строк для самостійного виконання з рахунка боржника (№26001014038008 у ПАТ «Укрексімбанк МФО 380333) на рахунок стягувача, оскільки останній не має можливості здійснити перерахування коштів з причин накладення арешту ухвалою суду від 03 грудня 2013 року ( а. с. 4,8,11-12 ).

26.06.2014 року ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області задоволено скаргу ОСОБА_2, визнано бездіяльність ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві неправомірною. Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві направити вимогу про списання грошових коштів з рахунку ТОВ «Продбізпес К» (,№ 26001014038008 у ПАТ «Укрексімбанк». МФО 380333) на рахунок стягувана ОСОБА_2 по примусовому виконанню виконавчого листа № 320/12478/13 виданого 11.04.2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ТОВ «Продбізпес К» на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 160 000,00 грн. ( а. с. 9-10 ).

29.05.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ в місті Києві ОСОБА_3 винесено постанову про стягнення з боржника ТОВ «Продбізнес К» виконавчою збору в розмірі 16 000 грн. ( а. с. 5 ).

Задовольняючи скаргу, суд помилково розглянув зазначені вимоги в порядку, передбаченому розділом УІІ ЦПК України.

Зазначеним порядком встановлюється форма судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень.

У зв'язку з цим скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто судом, що видав виконавчий документ.

Оскільки провадження у цивільній справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень, скарги боржника у виконавчому провадженні на рішення і дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а належать до юрисдикції адміністративного суду, бо у даному разі об'єктом виконання є не рішення суду першої інстанції, що виконується, а постанова державного виконавця, як виконавчий документ.

За роз'ясненнями п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" N 6 від 07.02.2014 року оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Як роз'яснено у пункті 6 постанови Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року у редакції від 30 вересня 2013 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладання штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладання штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладанням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, який орган, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов держаного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Таким чином, скарга щодо оскарження дій державного виконавця по винесенню постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору, а також оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин ухвалу суду першої інстанції по даній справі необхідно скасувати, провадження у справі слід закрити з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 205,307,310,314 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Мелітопольського міжрайонного прокурора Запорізької області задовольнити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2014 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: