Рішення

від 28.07.2015 по справі 909/724/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа № 909/724/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., при секретарі судового засідання Кучма І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі",

вул. Доброхотова, 11, м. Харків, 61037

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Красула",

вул. Промислова, будинок 2-Б, м. Івано- Франківськ, Івано - Франківська

область, 76019

про стягнення заборгованості в сумі 21101,18грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: Танчак Н.В., (довіреність № 38-1072/470 від 10.05.15 )- представник;

Від відповідача представники не з'явилися.

встановив

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі позивач) звернулось до господарського судуІвано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Красула" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 21101,18грн. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2015року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №909/724/15 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.07.2015року. В порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 28.07.2015року в зв"язку з відсутністю представників сторін.

Представник позивача в судове засідання з"явився,позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору №14197 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отримані послуги , внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 12988,14грн.

- п.7.2.3. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 1514,23грн.- пені;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких, позивачу нараховано 6598,81грн. - інфляційних втрат

- норми ст.ст. 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі (вх.№ 6828-6829), ухвали про відкладення розгляду справи (вх№7204-205).

Враховуючи вищезазначене та, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а відповідно до п. 3.12. вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Красула" займає нежитлові приміщення №3 на 1-му поверсі у житловому будинку за адресою м. Харків, вул. Вологодська, 35- А згідно договору оренди нежитлового приміщення №1867 від 17.11.2010. Даний договір укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Красула" та управлінням комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Згідно п. 1.1. даного договору відповідач користується нежитловими приміщеннями №3 1-го поверху загальною площею 76, 8 кв. м. житлового будинку, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс".

01 лютого 2011 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Красула" укладено договір №14197 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та дії до 31.12.2011 року.

Пунктом 10.4. Договору сторони передбачили, що договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Вказаний договір укладено між сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином, відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого не доведено сторонами перед судом.

Крім цього, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку, суд вважає, що договір є діючим.

Відповідно до умов договору, Позивач (Теплопостачальна організація) зобов'язався постачати Відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно додатку 1 до договору в гарячій воді (п. 2.1. Договору ).

Розділом 6 Договору сторони визначили Порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п.6.4. споживач (відповідач) за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням повинен сплачувати Теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку. Відповідно до п.6.3. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснив постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Вологодська, 35 - А.

Факт постачання позивачем теплової енергії до приміщень відповідача з жовтня 2013року по квітень 2015року включно підтверджується актами про включення та про відключення опалення, які підписані уповноваженими представниками КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.10. Договору, позивачем на адресу Відповідача направлено рахунки на оплату спожитої теплової енергії № 17400-6758 від 07.11.2013, №17400-6758 від 06.12.2013року № 17400-6758 від 08.01.2014року№17400-6758 від 07.07.2014року №17400-6758 від 07.03.2014року, № 17400 -6758 від 07.04.4014року, № 17400-6758 від 08.05.2014року.

Розрахунок теплового навантаження на приміщення відповідача та нарахування за фактично спожиту теплову енергію позивачем проводилося згідно нормативних документів, зокрема, "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з жовтня 2013року по квітень 2015року включно утворилася заборгованість у розмірі 12988,14грн.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі12988,14грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Враховуючи вище зазначену правову норму, позивачем правомірно нараховано відповідачу, 6598,81грн. - інфляційних втрат, які підлягають стягненню за період та у сумі вказаній позивачем у розрахунку, який визнається судом арифметично вірним.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1514,23грн., то у суду відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги в повному обсязі.

Пунктом 7.2.3. Договору, встановлено, що за несвоечасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію споживач ( відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки до дня фактичної оплати.

Спеціальною нормою ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Даною правовою нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Проте, його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Така ж правова позиція викладена у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р.

П.7.2.3. Договору, не містить застереження (в розумінні ч.6 ст.232 Господарського кодексу України) щодо іншого конкретного строку нарахування пені в разі прострочення зобов"язання.

Як вбачається з розрахунку, період нарахування пені за порушення виконання грошового зобов"язання, позивачем обрано з 29.10.2014 по 20.06.2015року, без врахування ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

В силу п. 7.2.3. Договору у позивача виникло право на нарахування пені з 29.10.2014 по 29.04.2015року відповідно, та мало припинилось через 6 місяців від початку виникнення такого права.

Враховуючи вимоги Господарського процесуального законодавства, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р.).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12988,14грн. основного боргу, 6598,81грн. - інфляційних втрат та 1114,12грн. пені. Судом розраховано розмір пені, виходячи з розміру боргу 8867,28грн. станом на 29.06.2014року. В частині стягнення пені в сумі 400,11грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства. Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача

Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Красула" про стягнення заборгованості в сумі 21101,18грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Красула" (вул. Промислова, будинок 2-Б, м. Івано - Франківськ, Іван - Франківська область, 76019, код ЄДРПОУ 37092867) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Доброхотова, 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) 12988,14грн.(дванадцять тисяч дев"ятсот вісімдесят вісім грн. 14коп) основного боргу, 6598,81грн. ( шість тисяч п"ятсот дев"яносто вісім грн. 81коп) - інфляційних втрат, 1114,12грн. ( одна тисяча сто чотирнадцять грн. 12 коп) пені та 1827,00грн. ( одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00коп) судового збору. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Красула" 400,11 грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 28.07.15

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Бандурка В.Ю.