Рішення

від 28.07.2015 по справі 909/607/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа № 909/607/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськагропроект"

вул. Червоногвардійська, 40, м. Запоріжжя, 69002

адреса для листування: вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кметюка Мирослава Андрійовича

вул. Лесі Українки, 13, с. Добротів, Надвірнянський район,

Івано-Франківська область, 78454

про стягнення заборгованості в розмірі 9 474 грн. 95 коп.

за участю:

від позивача: Антонів М.В. - представник, (довіреність б/н від 15.06.2015 р.); Мартинів О.М. - представник, (довіреність б/н від 15.06.2015 р.);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськагропроект" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до фізичної особи-підприємця Кметюка Мирослава Андрійовича про стягнення заборгованості.

В судовому засіданні 16.07.2015 року представник позивача подав суду клопотання про збільшення позовних вимог (вх. №7523/15 від 16.07.2015 року). Згідно вказаної заяви позивач просить суд окрім заборгованості стягнути з відповідача штраф в розмірі 13 200 грн. З цього приводу слід вказати таке.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Крім того, відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Розглянувши вказану заяву суд встановив, що вимога позивач про стягнення з відповідача 13 200 грн. штрафу є новою позовною вимогою. Це пояснюється тим, що сума в розмірі 13 200 грн. не стосується ні збільшення розміру заборгованості по орендній платі, ні збільшення розміру заборгованості по комунальним платежам, а також не стосується збільшення розміру пені та 3% річних. Тому, вказана вимога не може бути прийнята судом до розгляду. За таких обставин, суд розглядає вимоги позивач про стягнення з відповідача 3300 грн. 00 коп. - заборгованості по орендній платі; 5 379 грн. 50 коп. - заборгованості по комунальним платежам; 546 грн. 85 коп. - пені; 248 грн. 60 коп. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 04.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 16.06.2015 року. Ухвалою суду від 16.07.2015 року відкладено розгляд справи на 02.07.2015 року. Ухвалою суду від 02.07.2015 року відкладено розгляд справи на 16.07.2015 року. Ухвалою суду від 16.07.2015 року відкладено розгляд справи на 28.07.2015 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. З цього приводу слід вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив таке.

09.04.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськагропроект" та фізичною особою-підприємцем Кметюком Мирославом Андрійовичем було укладено договір №45 від 09.04.2014 року про оренду нежитлових приміщень. Предметом договору є нежитлове приміщення загальною площею 20 кв. м., розташоване на другому поверсі будівлі за адресою: вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ. Пунктом 3.8. договору встановлено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцеві кошти на відшкодування витрат з утримання об'єкту оренди на та надання комунальних послуг, оплата яких проводиться за фактичним використанням. Відповідно до п.3.5. договору платежі за користуванням об'єктом проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця в сумі, зазначеній у п.3.1., не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, за який надаються послуги оренди.

Проте, за словами позивача, відповідач систематично несвоєчасно і не в повному обсязі виконував свої зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати в розмірі 3 300 грн., також 5 379 грн. 50 коп. за комунальні послуги. Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 546 грн. 85 коп. у відповідності до п.6.1. договору та 3% річних в розмірі 248 грн. 60 коп. відповідно до ст.625 ЦК України.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 474 грн. 95 коп., з яких: 3 300 грн. - заборгованість по орендній платі; 5 379 грн. 50 коп. - заборгованість по комунальних послугах; 546 грн. 85 коп. - пеня; 248 грн. 60 коп. - 3 % річних.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду не подав, в судове засідання не з'являвся.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №45 від 09.04.2014 року. Додатковою угодою №1 від 09.04.2014 року продовжено термін дії договору до 31 грудня 2015 року.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд.67. Мета використання об'єкта: приміщення під офіс. Переданий в оренду об'єкт характеризується як нежитлове приміщення. Загальна площа об'єкта, переданого в оренду, становить 20 кв. м.

Судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.06.2014 року вказане приміщення передано орендарю

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язується протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору за актом приймання-передачі передати об'єкт в оренду. Згідно п. 4.2. орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю плату за користування об'єктом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.5. договору встановлено, що платежі за користування об'єктом проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця в сумі, зазначеній у п.3.1., не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, за який надаються послуги оренди.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав відповідачу за актом здачі-приймання приміщення в користування. Докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю плату за користування об'єктом - в матеріалах справи відсутні. Таким чином вимога позивач про стягнення з відповідача 3 300 грн. орендної плати за 2014 рік (а саме за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року) визнається судом обґрунтованою.

Що стосується вимоги про стягнення комунальних послуг, то слід вказати таке. Відповідно до п.3.8. договору до суми платежів орендної плати за користування об'єктом додатково включається відшкодування витрат з утримання орендованого об'єкта та надання комунальних послуг. Позивачем нараховано 5 379 грн. 50 коп. за комунальні послуги і в суду відсутні докази того, що відповідач сплатив вказану суму. За таких обставин, вимога позивача про стягнення 5 379 грн. 50 коп. підлягає до задоволення.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист за вих.№0604-2/15 від 06.04.2015 року згідно якого позивач просить відповідача оплатити заборгованість по орендній платі та комунальних платежах. Докази реагування відповідачем на вказаний лист в суду відсутні.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 546 грн. 85 коп. пені та 248 грн. 60 коп. 3 % річних, суд вказує на таке.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пунктом 6.1. договору встановлено, що у разі, якщо орендар несвоєчасно або не в повному обсязі перерахує суми платежів, обумовлені в розділі3 цього договору, останній зобов'язується сплатити пеню у розмірі 5% заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє орендаря від сплати основного боргу. Позивачем така пеня нарахована згідно розрахунку пені за період з 07.2014 року по 12.2014 року і становить 546 грн. 85 коп. Копія розрахунку міститься в матеріалах справи.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В силу даної норми позивачем нараховано 3 % річних у сумі 248 грн. 60 коп., розрахунок яких міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивач про стягнення з відповідача 546 грн. 85 коп. пені, 248 грн. 60 коп. 3 % річних - підлягає до задоволення.

Суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст.11, 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця Кметюка Мирослава Андрійовича / вул. Лесі Українки, буд.13, с. Добротів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78454, номер реєстр. картки 2719723138 / на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськагропроект" / вул. Червоногвардійська, буд. 40, м Запоріжжя, 69002, р/р 26005300002358 в ПАТ "Дамантбанк", м. Київ, МФО 320854, ідентифікаційний код 38855050 / 9 474 грн. 95 коп. (дев'ять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні дев'яносто п'ять копійок), з яких: 3 300 грн. (три тисячі триста гривень) - заборгованість по орендній платі, 5 379 грн. 50 коп. (п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят копійок) - заборгованість по комунальних послугах, 546 грн. 85 коп. (п'ятсот сорок шість гривень вісімдесят п'ять копійок) - пені, 248 грн. 60 коп. (двісті сорок вісім гривень шістдесят копійок) - 3 % річних та судовий збір в розмірі 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.15

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"