Рішення

від 20.07.2015 по справі 910/11079/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа №910/11079/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства "Роса"

до Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України

про стягнення 117 572,43 грн.

за участю представників:

від позивача:Григоренко О.В.- представник за довіреністю б/н від 01.07.2015 р. від відповідача:Шевчук В.І.- представник за довіреністю № 7 від 09.01.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "Роса" (далі - ПП "Роса") з позовом до Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України (далі - Республіканське вище училище фізичної культури) про стягнення заборгованості у сумі 117 572,43 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду у справі № 910/25291/14, що набрало законної сили, яким встановлено порушення відповідачем умов договорів про закупівлю товарів за державні кошти №№: 28-9/1 від 28.01.2014 р., 11-1/03 від 11.03.2014 р., 09-3/04 від 09.04.2014 р., 09-2/04 від 09.04.2014 р., 14-7/04 від 14.04.2014р., 14-6/04 від 14.04.2014р. та 14-5/04 від 14.04.2014 р. та стягнуто заборгованість за цими договорами в сумі 336 593,94 грн.

Оскільки відповідач вказане рішення не виконав, а саме - встановлену судом заборгованість не сплатив, Республіканське вище училище фізичної культури має сплатити штрафні санкції від основного зобов'язання у сумі 117 572,43 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство Приватне підприємство "Роса" просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 117 572,43 грн., з яких: пеня - у сумі 41 677,44 грн., інфляційна складова боргу - у сумі 68 759,57 грн. та 3 % річних - у сумі 7 135,42 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що заборгованість у нього відсутня, а тому нарахування штрафних санкцій є безпідставними. Просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу по суті заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Роса" (далі - продавець) та Республіканським вищим училищем фізичної культури Міністерства освіти і науки України (далі-замовник) були укладені договори про закупівлю товарів за державні кошти №№: 28-9/1 від 28.01.2014 р. (договір-1), 11-1/03 від 11.03.2014 р. (договір-2), 09-3/04 від 09.04.2014 р. (договір-3), 09-2/04 від 09.04.2014 р. (договір-4), 14-7/04 від 14.04.2014 р. (договір-5), 14-6/04 від 14.04.2014 р. (договір-6) та 14-5/04 від 14.04.2014 р. (договір-7) (далі - договори - 1-7), відповідно до п. 1.1 яких продавець зобов'язується у 2014 році поставити та передати у власність замовникові певні, визначені в договорах, товари, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях, що додаються до договорів поставки і є їх невід'ємними частинами, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами про закупівлю товарів за державні кошти, а саме - не сплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар, ПП "Роса" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами-1-7.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі № 910/25291/14, яке набрало законної сили, з Республіканського вищого училища фізичної культури було стягнуто основний борг за вищевказаними договорами у сумі 336 593,94 грн.

У зв'язку з тим, що рішення суду відповідачем самостійно не виконано, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 41 677,44 грн. на суму заборгованості за договорами - 1-7.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договорів-1-7, відповідно до п. 7.4 за порушення умов договору замовником, останній сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості наданих товару.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 2 302,09 грн. - за договором №28-9/1 від 28.01.2014 р., у сумі 3 993,05 грн. - за договором № 11-1/03 від 11.03.2014 р., у сумі 1 191,79 грн. - за договором № 09-3/04 від 09.04.2014 р., у сумі 3 002,65 грн. - за договором № 09-2/04 від 09.04.2014 р., у сумі 405,01 грн. за договором № 14-7/04 від 14.04.2014 р., у сумі 9 080,64 грн. - за договором № 14-6/04 від 14.04.2014 р., у сумі 27 786,87 грн. за договором № 14-5/04 від 14.04.2014 р., а всього за вказаними договорами у сумі 47 762,10 грн., проте, суд задовольняє вказану заборгованість у межах заявленої позивачем суми, тобто на 41 677,44 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 68 759,57 грн. та 7 135,42 грн. - 3 % річних нараховані на основну суму заборгованості за договорами - 1-7, встановлену рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі № 910/25291/14.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до п. 5.4 постанови ПВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошове зобов'язання може виникати з рішення суду за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України.

Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з ч. 2 ст. 625 названого Кодексу.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційної складової боргу та 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

- інфляційна складова боргу у сумі 4 425,15 грн. - за договором № 28-9/1 від 28.01.2014 р., у сумі 7 505,01 грн. - за договором № 11-1/03 від 11.03.2014 р., у сумі 2 274,21 грн. - за договором № 09-3/04 від 09.04.2014 р., у сумі 5 737,44 грн. - за договором № 09-2/04 від 09.04.2014 р., у сумі 976,98 грн. за договором № 14-7/04 від 14.04.2014 р., у сумі 16 480,15 грн. - за договором № 14-6/04 від 14.04.2014 р., у сумі 35 873,38 грн. за договором № 14-5/04 від 14.04.2014 р., а всього за вказаними договорами у сумі 73 272,32 грн., проте, суд задовольняє вказану заборгованість у межах заявленої позивачем суми, тобто на 68 759,57 грн.;

- 3 % річних у сумі 414,55 грн. - за договором № 28-9/1 від 28.01.2014 р., у сумі 734,18 грн. - за договором № 11-1/03 від 11.03.2014 р., у сумі 213,87 грн. - за договором № 09-3/04 від 09.04.2014 р., у сумі 574,83 грн. - за договором № 09-2/04 від 09.04.2014 р., у сумі 88,84 грн. за договором № 14-7/04 від 14.04.2014 р., у сумі 1 599,58 грн. - за договором № 14-6/04 від 14.04.2014 р., у сумі 3 481,90 грн. за договором № 14-5/04 від 14.04.2014 р., а всього за вказаними договорами у сумі 7 107,75 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем.

Враховуючі викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Роса" до Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України про стягнення 117 572,43 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України (02156, м. Київ, вул. Матеюка, 4, ідентифікаційний код 02125315) на користь Приватного підприємства "Роса" (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 14/А, ідентифікаційний код 32704590) пеню у сумі 41 677 (сорок одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 44 коп., інфляційну складову боргу у сумі 68 759 (шітдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 57 коп., 3% річних в сумі 7 107 (сім тисяч сто сім) грн. 75 коп.

Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України (02156, м. Київ, вул. Матеюка, 4, ідентифікаційний код 02125315) на користь Приватного підприємства "Роса" (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 14/А, ідентифікаційний код 32704590) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 90 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 липня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 27 липня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна