Рішення

від 21.07.2015 по справі 910/12141/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/12141/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Електрокомплект"

про стягнення 113 475,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: Семещенко В.О. - представник за довіреністю № б/н від 10.06.2015 року;

Хоменко О.В. - представник за довіреністю № б/н від 27.04.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Електрокомплект" про стягнення 113 475,76 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Електросистеми ТД» укладений договір про фінансовий лізинг № 00003630 від 27.09.2011 року. Позивач зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Caddy GP Kombi 1.2 I TSI, рік випуску 2011, шасі № WV2ZZZ2KZCX044532, двигун № CBZ 747554, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Вартість об'єкту лізингу 23 607,01 доларів США, авансовий платіж на суму 3 541,05 доларів США.

Об'єкт лізингу було передано лізингоодержувачу за актом прийому-передачі об'єкту лізингу від 06.10.2011 року.

Додатковою угодою від 11.06.2014 року до договору сторони змінили лізингоодержувача на нового лізингоодержувача - товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Електрокомплект". Відповідно до умов додаткової угоди до нового лізингооодержувача переходять у повному обсязі всі права та обов'язки які належали ТОВ «Електросистеми ТД».

Згідно акту прийому-передачі об'єкту лізингу від 11.06.2014 року об'єкт лізингу передано відповідачеві.

Оскільки відповідач не виконував умови договору щодо сплати лізингових платежів позивач направив третє нагадування про несплату та вимогу від 05.06.2014 року про сплату заборгованості, повернення об'єкту лізингу та відмову від договору.

Вказаний об'єкт лізингу повернено не було і 27.11.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. було вчинено виконавчий напис нотаріуса, що зареєстрований в за реєстровим № 1914 про повернення об'єкта лізингу, який було повернено після звернення позивача до державної виконавчої служби.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки, пов'язані з порушенням відповідачем зобов'язань за договором. А саме, витрати що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги, пов'язані з вчиненням виконавчого напису, підготовки процесуальних документів та відкриття виконавчого провадження і супроводження повернення об'єкту лізингу у сумі 26 650,74 грн. з ПДВ та збитки у зв'язку з наданням юридичних послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів у суді у сумі 6 000,00 грн. з ПДВ. (відповідно до доданих до позовної заяви документів).

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки, (упущену вигоду), яка складається із невиплачених лізингових платежів у сумі 2 127,50 доларів США, що еквівалентно станом на 22.04.2015 року 47 904,91 грн. та орендні платежі за користування об'єктом лізингу з липня 2014 року по грудень 2014 року у сумі 32 920,11 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача загалом 113 475,76 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.05.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.06.2015 року.

В судове засідання 08.06.2015 року з'явилися представники сторін. Представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 14.05.2015 року та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 14.05.2015 року.

В судовому засіданні 08.06.2015 року судом оголошена перерва до 23.06.2015 року.

У судове засідання 23.06.2015 року з'явились представники сторін. Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача виконав вимоги ухвали суду від 14.05.2015 року.

В судовому засіданні 23.06.2015 року судом оголошена перерва до 21.07.2015 року.

В судове засідання 21.07.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 23.06.2015 року.

Представники позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Електросистеми ТД» укладений договір про фінансовий лізинг № 00003630 від 27.09.2011 року. Позивач зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Caddy Kombi 1.2 I TSI, рік випуску 2011, шасі № WV2ZZZ2KZCX044532, двигун № CBZ 747554, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Вартість об'єкту лізингу 23 607,01 доларів США, авансовий платіж на суму 3 541,05 доларів США.

Об'єкт лізингу було передано лізингоодержувачу за актом прийому-передачі об'єкту лізингу від 06.10.2011 року.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 00003630 від 27.09.2011 року є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 гл. 58 ЦК України, ст. 292 ГК України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Угодою про заміну лізингоодержувача в договорі про фінансовий лізинг від 11.06.2014 року до договору сторони змінили лізингоодержувача. Так відповідно до умов угоди від 11.06.2014 року сторони погодили замінити Лізингоодержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросистеми ТД» як сторону договору на нового лізингоодержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Електрокомплект» (відповідач) з передачею новому лізингоодержувачу усіх прав та обов'язків лізингоодержувача, визначених договором про фінансовий лізинг. Права і обов'язки ТОВ «Електросистеми ТД», відповідно, припиняються . Лізингові та інші платежі, які підлягають сплаті ТОВ «ТД Електрокомплект» на користь позивача, визначаються відповідно до договору про фінансовий лізинг та нового графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), який додається до додаткової угоди.

Відповідно до цієї ж угоди лізингові платежі та інші платежі, які були отримані компанією Порше Лізинг Україна від лізингоодержувача до укладання цієї угоди на виконання договору про фінансовий лізинг, зараховуються у виконання відповідних зобов'язань лізингоодержувача (нового лізингоодержувача) у тому обсязі та порядку, в якому вони були сплачені лізингоодержувачем. Лізингові та інші платежі, які не були отримані компанію Порше Лізинг Україна від лізингоодержувача до укладання цієї угоди на виконання договору про фінансовий лізинг, але підлягають сплаті, повинні бути сплачені новим лізингоодержувачем в повному обсязі.

Розділом 4 угоди передбачено, що підписанням цієї угоди новий лізингоодержувач підтверджує, що ознайомився з договором про фінансовий лізинг (в тому числі з усіма документами, які складають цей договір або мають відношення до нього) та отримав його завірену копію, з'ясував усі питання, інформація щодо яких є необхідною для нього з метою прийняття рішення про укладення цієї угоди.

На виконання умов п. 2 угоди об'єкт лізингу був переданий новому лізингоодержувачеві - відповідачеві згідно акту прийому-передачі об'єкта лізингу від 11.06.2014 року.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст. Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Лізингоодержувач відповідно до положень п. 6.1. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі - умов), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) та інших положень контракту.

Відповідно до п. 6.5. умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків,визначених контрактом.

Відповідно до п. 12.6.1. умов, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу у випадку якщо відповідач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Відповідно до п. 8.3.1. умов, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Позивач надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Не зважаючи на положення договору щодо виплати щомісячних лізингових платежів, лізингоодержувач порушував його умови протягом усього терміну його дії. Таким чином, позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором було надіслане третє нагадування про несплату від 05.06.2014 р. Разом з третім нагадуванням від 05.06.2014 року, лізингоодержувачу було направлено вимогу за вих. № 00003630 від 05.06.2014 року про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. В даному випадку право лізигнодавця про відмову від договору в односторонньому порядку було обгрунтовано п. 12.6 укладеного між сторонами правочину та фактом невиконання лізингоодержувачем своїх грошових зобовязань.

Вимога Відповідачем була отримана 17.06.2014 р. що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0430600451507, з відміткою про отримання, що є належним повідомленням лізингоодержувача. При цьому суд зазначає, що у позивача немає обов'язку надсилати листи лізингоодержувачу з описом вкладення у листи, які йому надсилаються.

З огляду на вищевикладене, позивач належним чином повідомив лізингоодержувача про припинення договору та вимогу про повернення об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 12.13. умов, у випадках, передбачених п. 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. Таким чином, датою припинення договору є 19.06.2014 р., а датою повернення об'єкту лізингу, відповідно до умов п. 12.9. договору та вимоги, є 01.07.2014 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору Позивач нарахував відповідачеві реальні збитки, пов'язані з порушенням відповідачем зобов'язань за договором у сумі 32 650,74 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно із ч. 3. ст. 22 ЦКУ, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вказаний об'єкт лізингу повернено не було і 27.11.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. було вчинено виконавчий напис нотаріуса, що зареєстрований в за реєстровим № 1914 про повернення об'єкта лізингу.

Вказаний об'єкт лізингу було повернено після звернення позивача до державної виконавчої служби. 16.12.2014 року державним виконавцем державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції Седляр Д.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 30.12.2014 року державним виконавцем державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції Седляр Д.А. було складено акт опису та арешту об'єкту лізингу в тому числі за підписом представника відповідача. 12.01.2015 року державним виконавцем державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції Седляр Д.А. було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з викоанням виконавчого документу в повному обсязі.

У випадку прострочення оплати платежу за договором, згідно із п. 8.2. умов до відповідача застосовуються наступні санкції, зокрема: пеня у розмірі 10 % річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1. умов договору); штрафні санкції, що підлягають сплаті відповідачем за вимоги щодо сплати, надіслані Позивачем Відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу вимогу, 20 доларів США за другу вимогу та 25 доларів США за третю вимогу, якщо позивач вирішить надіслати таку третю вимогу) (п. 8.2.2. умов договору); компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем, зокрема включаючи окрім іншого гонорари юристам, судові та позисудові витрати, нараховані/несплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Вищезазначені санкції підлягають сплаті лізингоодержувачем впродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги позивачем, не зважаючи на можливе розірвання контракту позивачем (п. 8.3.2. умов договору).

В свою чергу п. 8.6. умов, зазначає, що будь-які збитки заподіяні невиконанням або не належним виконанням стороною своїх зобов'язань за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

Також Відповідач, відповідно до п. 4.4. умов покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог Порше Лізинг Україна щодо експлуатації та/або передачі об'єкта лізингу.

Згідно п. 12.10 умов у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (перепродажна підготовка, оцінка обєкта лізингу, доставка обєкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 13.6. умов лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесенні Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкту лізингу у тому числі витрати, пов'язані з залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкту лізингу.

Проте, як виняток, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (п. 16.2. умов).

Відповідно до п. 16.1. незалежно від завершення виконання цього контракту або проведення операцій, запланованих в рамках цього контракту, усі витрати та збитки (включаючи ті, що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги) завдані у зв'язку з укладенням або виконанням цього контракту а також операціями, запланованими в рамках виконання цього контракту, відшкодовуються стороною, яка завдала збитки.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідач не повернув вчасно об'єкт лізингу, позивач намагався самостійно забезпечити виконання зобов'язання з повернення об'єкту лізингу, згідно п. 13.7 договору.

Позивач змушений був звертатись до спеціалізованих організацій ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М», ТОВ «Вердикт Консалтинг» та ТОВ «Автосоюз» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого впровадження та супроводження повернення об'єкту лізингу.

Вказане підтверджується щодо ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» наступним: договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року, рахунок - фактура № 486 та акт наданих послуг № 486 від 28.11.2014 року та платіжне доручення № 50020550 від 09.12.2014 року на суму 3 500 грн. без ПДВ щодо лізингоодержувача та ПДВ - заявлений у сумі 700, 00 грн.(доказів оплати якого не надано).

Вказане підтверджується щодо ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» наступним: договір про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011 р., рахунок на оплату № 246 акт приймання-передачі наданих послуг № 13 від 02.09.2014 року та платіжне доручення № 50018729 від 04.09.2014 року на суму 750,00 грн. з ПДВ щодо лізингоодержувача; рахунок на оплату № 197 та акт приймання-передачі наданих послуг № 10 від 30.06.2014 року та платіжне доручення № 50017756 від 08.07.2014 року на суму 2134,74 грн. з ПДВ щодо лізингоодержувача; рахунок на оплату № 212 та акт приймання-передачі наданих послуг № 11 від 31.07.2014 року, платіжне доручення № 50018251 від 07.08.2014 року на суму 450,00 грн. з ПДВ щодо лізингоодержувача.

Вказане підтверджується щодо ТОВ «Вердикт Консалтинг» наступним: договір про надання юридично-консультаційних послуг № 11/14-В/1 від 19.11.2014 р., рахунок на оплату № 85 та акт наданих послуг № 83 від 31.12.2014 року, платіжне доручення № 50020903 від 15.01.2015 року на суму 13 886,00 грн. з ПДВ щодо лізингоодержувача та ПДВ - заявлений у сумі 2 777,20 грн.(доказів оплати якого не надано); Рахунок на оплату № 10 та акт наданих послуг № 14від 31.01.2015 року, платіжне доручення № 50001174 від 12.02.2015 року на суму 1 44,00 грн. без ПДВ щодо лізингоодержувача та ПДВ - заявлений у сумі 208,80 грн.(доказів оплати якого не надано).

Вказане підтверджується щодо ТОВ «Автосоюз» наступним: рахунок на оплату № 14 від 12.02.2015 року, акт надання послуг № 97 від 12.02.2015 року, платіжне доручення № 50021354 на суму 1 00,00 грн. з ПДВ щодо лізингоодержувача.

Також позивач змушений звертатись до ТОВ «Юридична фірма « Вернер» з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва Позивача в суді, що підтверджується наступним: договір про на надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р.; додаткова угода № 47 від 15.01.2013 р. до договору про на надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р.; додаткова угода № 172 від 26.03.2014 р. до договору про на надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р.; рахунок - фактура № 213 та акт № 214 до договору про надання юридичних послуг від 23.04.2015 р., платіжне доручення № 50022276 від 30.04.2015 року на суму 5 000,00 грн. без ПДВ та ПДВ - заявлений у сумі 1 000, 00 грн.(доказів оплати якого не надано).

При цьому позивач зазначає, що сума грошових коштів в зазначеному позивачем розмірі має бути компенсована Позивачу з урахуванням податку на додану вартість, оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України та сплатила вказаний податок. Доказів понесення таких витрат у розмірі більшому, ніж встановлено вище, матеріали справи не містять. При цьому, за висновками суду, означені витрати є розумними, співрозмірними та справедливими з урахуванням допущених відповідачами порушень господарських зобов'язань.

Суд зазначає, що включення при заявленні до стягнення наведених витрат суми податку на додатку вартість є безпідставним, оскільки за приписами ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, оскільки у даному випадку позивачем стягуються саме витрати, а не вартість послуг, у останнього відсутні підстави для збільшення суми витрат на суму 4 686,00 грн. (700,00 грн. +2 777,20 грн.+208,80 грн.+1000,00 грн.) , тобто на розмір податку на додану вартість.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків». При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Отже, позивачем доведено наявність всіх ознак цивільно-правового правопорушення в частині стягнення реальних збитків в розмірі 27 964,74 грн., завданих позивачеві, внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем, а саме:

1. протиправна поведінка відповідача, яка виражалась у невиконанні умов договору та закону (відповідач не повернув об'єкт лізингу позивачу у визначений умовами договору строк ні добровільному, ні в примусовому порядку);

2. збитків, а саме витрати позивача пов'язані з стягненням заборгованості за договором та поверненням об'єкта лізингу;

3. причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками (через порушення умов договору щодо оплати лізингових платежів та вчасного повернення об'єкта лізингу, позивач самостійно був змушений вчинити дій спрямовані на спонукання відповідача виконати свої зобов'язання за договором, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до спеціалізованих організацій з метою супроводження процесу стягнення заборгованості та повернення об'єкта лізингу);

4. вина відповідача (невиконанням вимог закону та договору).

Внаслідок вказаного вбачається, що реальні збитки є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 27 964,74 грн., оскільки понесені позивачем з метою відновлення свого порушеного права.

В частині стягнення реальних збитків у сумі 4 686,00 грн. слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки, пов'язані з поверненням об'єкту лізингу, а саме позивач зазначає, що при укладанні між сторонами договору, позивач сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконані умов договору відповідачем та нарахував збитки у вигляді упущеної вигоди у вигляді є невиплачених лізингових платежів за період 15.01.2015 року по 15.09.2016 року в сумі 2 127,50 дол. США, що станом на 22.04.2015 року за курсом ПАТ «Креді Агріколь Банк» становить 47 904,91 грн. та підлягає сплаті на підставі п. 12.9 Договору. Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При аналізі змісту наведеної правової норми можна дійти висновку про те, що при прийнятті рішення про відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005 року).

При цьому, відповідно до ч. 4ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно 6.3. умов, позивач та лізингооодержувач в тому числі погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за договором на користь позивача відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/дол. США (як обумовлено сторонами в контракті) встановленого Національним банком України або українським комерційним банком, як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

Відповідно до п. 12.9. умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 Контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу як передбачено п.4.2. а також якщо позивач вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших умов контракту лізингоодержувач зобов 'язаний повернути об'єкти лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь- яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг У країни в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства та лізинговими платежами що залишилися не сплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодованою лізингодавцю лізингодержувачем. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Суд зазначає, що ринковою вартістю колісного транспортного засобу є вартість, за яку можливе відчуження колісного транспортного засобу (його складників) на ринку подібного колісного транспортного засобу (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Методика оцінки вартості колісних транспортних засобів затверджена Наказом 142/5/2092 від 24.11.2003 року Міністерства Юстиції та Фонду державного майна України.

Будь-яких доказів щодо продажу об'єкта лізингу та ринкової вартості об'єкта лізингу, визначеного професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства та розрахунки вказаної в п. договорі різниці вартості позивачем не надано, вказані розрахунки не закріплено належними та допустимими доказами.

Позивач не надав суду доказів про вжиття заходів щодо одержання доходів (упущеної вигоди). У даній справі фактично, позивач кваліфікує як збитки (упущену вигоду) несплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 2 127,50 дол. США за користування об'єктом лізингу за Договором, що не є збитками, в тому числі упущеною вигодою, у розумінні ст. 22 ЦК України та свідчить про обрання невірного способу захисту. Так, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Доказів проведення таких дій позивачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків (упущену вигоду) в сумі 2 127,50 дол. США, що станом на 22.04.2014 року за курсом ПАТ «Креді Агріколь Банк» 47 904,91 грн., є не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки, як несплачені орендні платежі за користування об'єктом лізингу з липня 2014 року по грудень 2014 року у сумі 32 920,11 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до п. 12.9. Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача, Відповідач зобов'язувався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення.

Згідно із ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, то через неповернення Відповідачем Об'єкту лізингу у встановлений строк, Позивач отримав право вимагати сплати лізингових платежів за весь час користування Об'єктом лізингу за період прострочення повернення Об'єкту лізингу.

Згідно із ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 12.9. умов, в тому числі, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкти лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Суд зазначає, що вказані, лізингові платіжі є платою за користування майном, переданим лізингодавцем лізингоотримувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, лізингові платежі за договором є платою за користування об'єктом лізингу і включають в себе відповідно до п. 6.1. умов лізингу суму, що відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу, проценти, комісії, а також суми покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених договором (включаючи, окрім іншого, виграти на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором).

Відповідач не виконав вимогу щодо повернення об'єкта лізингу, який було повернуто Позивачеві лише 30.12.2014 р.

Таким чином, відповідач має сплатити наступні лізингові платежі, відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків-фактур: лізинговий платіж за липень 2014 року у сумі 6 050,89 грн., за серпень 2014 року у сумі 5 305,24 грн., за вересень 2014 року у сумі 5 145, 68 грн., за жовтень 2014 року у сумі 5 165,62 грн., за листопад 2014 року у сумі 5 165,62 грн., за грудень 2014 року у сумі 6 087,06 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо неповернення об'єкта лізингу після припинення договору та враховуючи, що відповідачем не було повернуто об'єкт лізингу у встановлений договором строк та відповідач користувався об'єктом лізингу вимоги щодо оплати лізингових платежів у розмірі 32 920,11 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.3 ст. 35, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Електрокомплект» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд.1, ідентифікаційний код: 38343512) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» (02152, м.Київ, проспект Павла Тичини, буд.1В, ЄДРПОУ 35571472) збитки 27 964 (двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 74 коп., лізингові платежі (орендні платежі) у розмірі 32 920 (тридцять дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 60 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий