Рішення

від 24.07.2015 по справі 914/2090/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2015 р. Справа№ 914/2090/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.,

розглянувши матеріали справи:

позивач: Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (79000, аеропорт ЦА, м.Львів; ідентифікаційний код 33073442)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінематика" (79022, вул.Городоцька, 174, м.Львів; ідентифікаційний код 38738394)

про стягнення коштів за Договором підряду №ОД/2014/09/19/1 від 19.09.2014р.

ціна позову: 124099,59 грн.

Представники:

позивача: Синчук С.М.- представник (довіреність №86 від 20.04.2015р.);

відповідача: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінематика" про стягнення коштів за Договором підряду №ОД/2014/09/19/1 від 19.09.2014р.; ціна позову: 124099,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2015р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 14.07.2015р.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38,59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою: 79022, вул.Городоцька, 174, м.Львів . Підтвердженням того, що адресою місцезнаходження Відповідача є: 79022, вул.Городоцька, 174, м.Львів слугує спеціальний витяг з ЄДРПОУтаФОП №20928284 станом на 24.07.2015р. , отриманий судом на підставі ч.2 ст.7, ст.22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та в порядку, визначеному відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011р. N17.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи Сторонами не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 76494,72грн. боргу.

19.09.2014р. між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінематика" (Підрядник) уклали договір №ОД/2014/09/19/1 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах визначених Договором виконати ремонтні роботи рубероїдних покрівель будівель ДП "МА "Львів" імені Данила Галицького": акумуляторної ССТ; гаражних боксів ССТ; майстерні ССТ і адмінбудинку ВМТП.

Згідно з п.2.1 Договору, вартість робіт по Договору визначена в договірній ціні та Кошторисі, які є невід'ємними частинами договору та становить 191236,80грн. в тому числі ПДВ 31872,80грн. В матеріалах справи наявні, укладені у відповідності до п.2.1 Договору, підписані представниками обох Сторін, договірна ціна, локальні кошториси та підсумкова відомість ресурсів.

У п.3.1 Договору зазначено, що Підрядник приступає до виконання робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання авансу; термін виконання робіт за Договором становить 3 (три) календарних місяці з моменту проплати авансу згідно з п.п.4.1.1 даного Договору.

Приписами п.4.1 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату загальної вартості робіт в наступному порядку: Аванс в розмірі 40% вартості робіт здійснюється Замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Договору; остаточний розрахунок здійснюється Замовником протягом протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку Підрядника (п. 4.1.2).

На виконання вимог п.п.3.1, 4.1.1 Договору та на підставі рахунку-фактури Відповідача №140905 від 19.09.2014р., Позивачем згідно платіжного доручення №1 від 23.09.2014р. здійснено оплату авансу за Договором у розмірі 40% вартості робіт, що склало 76494,72грн. з ПДВ.

Згідно п.3.3 Договору, Підрядник починає виконання робіт після виконання Замовником наступних умов: надання Замовником доступу до обладнання, щодо якого виконуються роботи, та матеріалів, якщо виконання робіт здійснюється з матеріалів Замовника; забезпечення доступу працівників Підрядника на місце виконання Робіт протягом робочого часу, а також в інший час за домовленістю Сторін. Згідно доводів Позивача, не спростованих та не заперечених Відповідачем, Позивачем на підставі листів Відповідача виготовлено тимчасові перепустки для працівників та автотранспорту Відповідача.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що приймання-передача закінчених робіт проводиться у порядку, встановленому Договором підряду.

У п.5.2 Договору зазначено, що після одержання повідомлення Підрядника про готовність до передачі закінчених робіт, Замовник зобов'язаний прийняти їх протягом 2-ох робочих днів. Передача закінчених робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформляються актом виконаних робіт (п. 5.3).

Згідно п.6.2.1 Договору, Підрядник зобов'язаний своїми та залученими силами і засобами виконати роботи в повному обсязі і в строки, передбачені цим Договором.

Проте, всупереч наведеним вимогам Договору, Підрядник не виконав передбачені роботи в передбачений строк, повідомлення про готовність до передачі закінчених робіт не надіслав та акт приймання виконаних робіт для підпису Замовнику - не надав; також, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази виконання своїх зобов'язань Відповідачем за Договором, як і відсутні доводи чи докази повернення Відповідачем Позивачу авансу в розмірі 76494,72грн .

У відповідності до п.7.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р. або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за умовами Договору. Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. З врахуванням вищенаведеного, в тому числі виконаних зобов'язань Позивачем за Договором, беручи до уваги встановлені Договором строки зобов'язань, які повинен був виконати Відповідач, суд приходить до висновку, що після 31.12.2014р. Сторони не могли виконати свої зобов'язання за Договором.

Згідно п.7.4 Договору, у разі припинення дії цього Договору, Сторони зобов'язуються провести взаєморозрахунки протягом 30 днів з дня припинення Договору.

Відповідно до п.9.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність визначену Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З метою досудового врегулювання спору, 05.03.2015р. Позивач направив Відповідачу Претензію №615 з вимогою погашення заборгованості, яка останнім залишена без уваги.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі факт перерахування Позивачем Відповідачу 76494,72грн. авансу за Договором; беручи до уваги те, що Підрядник не виконав передбачені роботи в передбачений строк, повідомлення про готовність до передачі закінчених робіт не надіслав та акт приймання виконаних робіт для підпису Замовнику - не надав; також, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази виконання своїх зобов'язань Відповідачем за Договором, як і відсутні доводи чи докази повернення Відповідачем Позивачу авансу в розмірі 76494,72грн.; враховуючи також порушення Відповідачем вимог п.7.4 Договору, суд зазначає про наявність правових підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача 76494,72грн. боргу.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у наступних постановах від: 18 грудня 2014 року справа №910/13757/13; 30 липня 2014 року справа №911/452/14.

Щодо стягнення 47604,87грн. штрафу .

Позивач просить також стягнути 47604,87грн. штрафу, який мотивує п.97. Договору.

У п.9.7 Договору встановлено, що за перевищення передбачених Договором строків виконання робіт, за умови відсутності в цьому перешкод з боку Замовника, Підрядник сплачує Замовнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період, за який вона нараховується) від вартості робіт за кожний прострочений день виконання робіт .

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання.

Отже з цього можна зробити висновок, що штраф не може нараховуватись за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі правову природу «штрафу», беручи до уваги положення п.9.7 Договору, суд зазначає про відсутність правових підстав для стягнення заявленого Позивачем штрафу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки .

Крім того, відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Відповідача 47604,87грн. штрафу обґрунтовується і тим, що п.9.7 Договору передбачено сплату штрафу за перевищення передбачених цим Договором строків виконання робіт. Як встановлено ж вище в мотивувальній частині рішення, що відповідає і доводам Позивача, Відповідачем не допущено зазначеного у п.9.7 Договору порушення - перевищення строків виконання робіт, а роботи не розпочаті та не виконані взагалі. Відтак, для настання відповідальності за п.9.7 Договору Позивачу необхідно було довести, що Відповідачем розпочаті роботи, проте, не виконані у строк, доводів чи доказів щодо чого Позивачем не представлено .

Враховуючи вищенаведене суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 47604,87грн. штрафу, а відтак, - в позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.07.2015р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.07.2015р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 626, 627, 629, 631, 837, 846, 875, 1212 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінематика" (79022, вул.Городоцька, 174, м.Львів; ідентифікаційний код 38738394) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (79000, аеропорт ЦА, м. Львів; ідентифікаційний код 330734421) 76494,72грн. боргу, 1529,89грн. судового збору.

3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.

В судовому засіданні 24.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 29.07.2015 р.