Рішення

від 23.07.2015 по справі 915/921/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року Справа № 915/921/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Прокурора Баштанського району Миколаївської області, пров. Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579)

до відповідача Баштанської районної державної адміністрації, вул. Баштанської Республіки, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 (код ЄДРПОУ 04056687)

до відповідача Фермерського господарства "Світанок" Бурлаки Анатолія Павловича, с. Кашперо-Миколаївка, Баштанський район, Миколаївська область, 56140 (код ЄДРПОУ 20886388)

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у користування на умовах оренди, зобов'язання повернути водний об'єкт, дострокове розірвання договору оренди земельних ділянок, зобов'язання повернути земельні ділянки

за участю представників сторін:

від позивача Миколаївської обласної державної адміністрації: Скуратовська Я.О., довіреність № 35/10-05-58/6 від 12.01.2015 року;

від відповідача Баштанської районної державної адміністрації: Ком'якович О.Г., довіреність №30-03-16 від 03.07.2015 року;

від відповідача Фермерського господарства "Світанок" Бурлаки Анатолія Павловича: Іванцов І.А., довіреність від 17.06.2015 року.

від прокуратури: заступник начальника відділу Дзюбан О.В., службове посвідчення № 027158 видане 02.07.2014 року дійсне до 02.07.2019 року.

До господарського суду Миколаївської області звернувся Прокурор Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до відповідача Баштанської районної державної адміністрації, до відповідача Фермерського господарства "Світанок" Бурлаки Анатолія Павловича з позовними вимогами про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Баштанської районної державної адміністрації № 441-р від 27.10.2010 року про передачу Фермерському господарству «Світанок» в оренду водного об'єкта (ставок) загальнодержавного значення загальною площею 28, 08 га (землі під водним дзеркалом, гідротехнічними спорудами, прибережною захисною смугою) за межами населених пунктів на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району;

- визнання недійсним укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Світанок» (код ЄДРПОУ 20886388) в особі Бурлаки Анатолія Павловича договору про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у користування на умовах оренди для риборозведення від 30.12.2010 року;

- зобов'язання Фермерського господарства «Світанок» (код ЄДРПОУ 20886388) в особі Бурлаки Анатолія Павловича повернути водний об'єкт загальнодержавного значення - ставок № 33, який знаходиться на території Кашперо-Миколаївської сільської ради, у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації;

- дострокове розірвання укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Світанок» (код ЄДРПОУ 20886388) в особі Бурлаки Анатолія Павловича договору оренди земельних ділянок водного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) від 01.06.2009 року, зареєстрованого у Баштанському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» № 041048500001 від 08.02.2010 року;

- зобов'язання Фермерського господарства «Світанок» (код ЄДРПОУ 20886388) в особі Бурлаки Анатолія Павловича повернути земельні ділянки загальною площею 28, 05 га, вартістю 132 800, 33 грн. (кадастрові номери 4820681800:01:000:0357, 4820681800:01:000:0011), які розташовані в межах території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.06.2015 року.

В судовому засіданні 23.06.2015 року судом оголошувалась перерва до 07.07.2015 року.

В судовому засіданні 07.07.2015 року оголошувалась перерва до 20.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.07.2015 року відкладено розгляд справи на 23.07.2015 року.

В судовому засіданні 23.07.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

13.07.2015 року представник відповідача ФГ «Світанок» звернувся до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України (арк. 158-160), вказуючи, що прокурор неправильно визначив позивача за вимогами про захист інтересів держави, оскільки Миколаївська обласна державна адміністрація не має повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та водним об'єктом.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення учасників процесу, керуючись приписами ст. 81 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду, оскільки питання наявності/відсутності повноважень у Миколаївської обласної державної адміністрації на розпорядження як землею, так і водними об'єктами є предметом спору у даній справі, встановлення та дослідження яких має наслідком вирішення справи по суті. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи. Миколаївська обласна державна адміністрація є органом державної влади в інтересах якого прокурор звернувся до суду, обґрунтувавши необхідність їх захисту (арк.. 142-145). Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду судом відмовлено.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (арк. 142-145, 146-147), та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

На підставі розпорядження Баштанської районної державної адміністрації № 441-р від 27.10.2010 року між Баштанською районною державною адміністрацією та ФГ «Світанок» укладено договір про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у користування на умовах оренди для риборозведення від 30.12.2010 року.

Розпорядження Баштанської районної державної адміністрації № 441-р від 27.10.2010 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки Баштанською районною державною адміністрацією при наданні ФГ «Світанок» водного об'єкта загальнодержавного значення перевищено повноваження. На час прийняття оскаржуваного розпорядження повноваження щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення належали Кабінету Міністрів України (ст. 41, 51, 118 Конституції України, ст. 16, 21, 317, 319 ЦК України, ст. 6, 14, 51 ВК України, ст. 14, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Оспорюваний договір про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у користування на умовах оренди для риборозведення від 30.12.2010 року, укладений на підставі вищевказаного розпорядження, підлягає визнанню недійсним, оскільки Баштанська районна державна адміністрація на момент укладення договору не володіла необхідним обсягом цивільної дієздатності, тому договір укладений з порушенням вимог чинного на той час законодавства (ст. 203, 215 ЦК України).

На підставі ст. 388, 1212, 1213 ЦК України, ст. 51 ВК України, ст. 122 ЗК України, ст. 11 Закону України «Про аквакультуру» заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути водний об'єкт загальнодержавного значення у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, оскільки застосування наслідків недійсності правочину (двосторонньої реституції) на підставі ст. 216 ЦК України в спірному випадку неможливо, оскільки у такому випадку водний об'єкт буде повернуто незаконному власнику - Баштанській районній державній адміністрації.

Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди водного об'єкта на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою (ст. 51 ВК України, ст. 135-139 ЗК України).

На підставі розпорядження Баштанської районної державної адміністрації № 985-р від 13.12.2004 року між Баштанською районною державною адміністрацією та ФГ «Світанок» укладено договір оренди земельних ділянок водного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) від 01.06.2009 року.

Оскільки, спірний водний об'єкт (ставок) нерозривно пов'язаний із земельними ділянками, які знаходяться під водою, а також тими, що призначені для обслуговування водного об'єкта, договір оренди земельної ділянки водного фонду підлягає достроковому розірванню, оскільки договір оренди водного об'єкту є недійсним. Це надасть можливість у майбутньому передати у строкове платне користування водний об'єкт із земельними ділянками іншому користувачу.

Відповідач в порушення ст. 288 ПК України не сплачує орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. На пропозицію Баштанської районної державної адміністрації внести зміни до умов договору оренди в частині збільшення орендної плати відповідач відмовився. Викладені обставини є підставою для розірвання договору (ст. 651 ЦК України, ст. 15, 31, 34, 35 Закону України «Про оренду землі»), а земельна ділянка підлягає поверненню Миколаївській обласній державній адміністрації (ст. 122 ЗК України).

Прокурор також зазначив, що на момент укладення оспорюваного договору оренди водного об'єкта Миколаївська обласна державна адміністрація не була уповноважена на розпорядження водного об'єкта загальнодержавного значення, тому не володіла інформацією щодо оскаржуваних розпоряджень. Таким чином, в силу ст. 257, 261 ЦК України строк позовної давності повинен обраховуватись з дати набрання чинності Законом України «Про аквакультуру» (01.07.2013 року), коли позивач повинен був або міг дізнатись про порушення законодавства при укладанні договору оренди водного об'єкта.

Представник відповідача Баштанської районної державної адміністрації позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов (арк. 81-82), та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив наступне.

Договір оренди землі укладений відповідно до вимог ЗК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про місцеві державні адміністрації». За час дії договору нарікань від орендаря не було. Орендна плата сплачується відповідно до умов договору, орендар не заперечує проти внесення змін до умов договору щодо збільшення орендної плати.

Договір про передачу водного об'єкта укладено на підставі ст. 51 ВК України, ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та погоджено з відповідними органами виконавчої влади.

Відповідно до листа Баштанської районної державної адміністрації № 02-14-567 від 22.06.2015 року Баштанська районна державна адміністрація відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щомісячно направляє до юридичного відділу Миколаївської обласної державної адміністрації копії розпоряджень (арк. 83).

Представник відповідача ФГ «Світанок» позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов та додатку до відзиву (арк. 84-86, 170-171), та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив наступне.

Розпорядження про надання водного об'єкту відповідає нормам чинного законодавства, як ВК України, так і ЗК України. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до Водного кодексу України та інших законів України (ч. 6 ст. 51 ВК України). Тобто, зазначена норма не забороняє місцевим державним адміністраціям до розподілу повноважень здійснювати функцію розпорядження водними об'єктами.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 51 ВК України договір погоджено Миколаївським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства, а також Держуправлінням ОНПС у Миколаївській області.

Безпідставним є посилання прокуратури та позивача на Закон України «Про аквакультуру», оскільки: по-перше, він набрав чинності 18.10.2012 року, тобто після прийняття оскаржуваного розпорядження та оспорюваного договору, а по-друге, дана норма надає право місцевим адміністраціям (якою також є Баштанська РДА) на надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених ЗК України.

Прокурором в порушення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не доведено порушення інтересів держави.

Відповідачем ФГ «Світанок» також було подано суду заяву про застосування строку позовної давності (арк. 76-77). В обґрунтування поданої заяви, керуючись ст. 257, 261, 267 ЦК України, представник відповідача зазначив, що Миколаївська обласна державна адміністрація в силу приписів ст. 16, 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» здійснює контроль за діяльністю районних державних адміністрацій та має право скасовувати їх розпорядження. Оскаржуване розпорядження та договір про надання водного об'єкту у користування датовані 2010 роком, однак позивач жодних дій щодо скасування вказаного розпорядження не вчиняв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації від 13.12.2004 року № 985-р затверджено проект відведення земель Фермерському господарству «Світанок» в особі Бурлаки Анатолія Павловича та надано в довгострокову оренду терміном на 25 років земельні ділянки для рибогосподарських потреб та культурно-оздоровчих цілей та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) із земель державної власності (водний фонд) в межах території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (арк. 30).

01.06.2009 року між Баштанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством «Світанок» в особі Бурлаки Анатолія Павловича (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець відповідно до розпоряджень голови Баштанської районної державної адміністрації від 13.12.2004 року № 985-р, від 28.07.2005 року № 465-р, від 31.12.2008 року № 644-р та від 10.03.2009 року № 213-р надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (арк. 31-37).

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 28, 05 га, в тому числі: пасовище - 7, 46 га, під гідротехнічними спорудами - 2, 48 га, під ставком - 15, 57 га, господарські шляхи - 0, 35 га, інші захисні насадження - 0, 86 га відповідно до плану договору оренди земельна ділянка (кадастрові номера 4820681800:01:000:0357, 4820681800:01:000:0011), яка знаходиться в розпорядженні Баштанської районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 2.2 Договору на земельній ділянці розташований ставок та гідротехнічні споруди.

Відповідно до п. 3.1 Договору цей договір укладено терміном на 25 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Договір підписано та скріплено печатками сторін, а також зареєстровано 08.02.2010 року у Баштанському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 041048500001.

Як вбачається з Інформацій відділу Держземагентства у Баштанському районі Миколаївської області від 18.03.2015 № 32-28-05-1280/2-15, від 20.07.2015 року № 1325/01-36 земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, за основним цільовим призначенням належить до категорії земель водного фонду, цільове призначення ділянки за договором - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) (арк. 70, 165).

Відповідно до Вихідної земельно-кадастрової документації запроектована до відведення земельна ділянка площею 28, 05 га за межами населеного пункту в межах території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, за рахунок якої передбачалось відведення, належала до державної форми власності (водний фонд), цільове використання згідно УКЦВЗ - 2. Землі сільськогосподарського призначення, а після її відведення - до державної форми власності, цільове використання згідно УКЦВЗ - 2.6 Землі сільськогосподарського призначення для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності (арк. 89).

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ВК України (в редакції від 01.01.2004 року) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗК України (в редакції від 07.12.2004 року) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України (в редакції від 07.12.2004 року) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Аналогічне положення передбачено до ч. 3 ст. 85 ВК України (в редакції від 01.01.2004 року).

Відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України (в редакції від 07.12.2004 року) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 07.12.2004 року) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації від 27.10.2010 року № 444-р передано ФГ «Світанок» в оренду водний об'єкт (ставок) загальнодержавного значення загальною площею 28, 05 га (земля водного фонду, враховуючи прибережну захисну смугу і під гідроспорудами), в т. ч. площею водного дзеркала 15, 57 га, розташований за межами населених пунктів на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (арк. 23).

На підставі вищевказаного розпорядження між Баштанською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Світанок» в особі Бурлаки Анатолія Павловича укладено договір про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у користування на умовах оренди для риборозведення від 30.12.2010 року (арк. 24-29).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди ставок № 33, розміщений за межами населеного пункту на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області для риборозведення.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір укладений терміном на 25 років і дійсний з моменту підписання акту прийому-передачі водного об'єкту і обмежується терміном дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано водний об'єкт.

Договір підписано та скріплено печатками сторін, а також погоджено Баштанським міжрайонним управлінням водного господарства, Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області та Миколаївським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства (арк. 27).

На виконання умов договору орендодавець Баштанська РДА передала орендарю ФГ «Світанок» гідротехнічні споруди, про що між сторонами складено та підписано Акт про передачу та прийом гідротехнічних споруд від 30.12.2010 року та Акт технічного стану гідротехнічної споруди ставка № 33 (арк. 28-29).

На виконання умов договору за замовленням орендаря ПП Чернозубенко В. О. (свідоцтво серії А № 528139) виготовлено Водогосподарський паспорт, режим роботи та правила експлуатації ставка в поймі р. Громоклея на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (арк. 49-66).

Відповідно до Інформації Миколаївського обласного управління водного господарства № 07/276 від 25.02.2015 року відповідно до Водогосподарського паспорту, режим роботи та правила експлуатації ставок № 33 розташований в поймі річки Громоклея на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області має гідравлічний зв'язок з річкою Громоклея, яка знаходиться в басейні річки Інгул загальнодержавного значення (арк. 44).

Відповідно до Інформації Баштанського міжрайонного управління водного господарства № 07/128 від 20.02.2015 року ставок № 33, який перебуває в оренді ФГ «Світанок» Бурлаки А. П. на підставі договору від 30.12.2010 року, знаходиться на території Кашперо-Миколаївської сільської ради, ізольований, має зв'язок з р. Громоклея, яка відноситься до басейну р. Південний Буг (права притока річки Інгул, що є лівою притокою річки Південний Буг). Згідно розподілу по категоріям водних ресурсів зазначені водні об'єкти - загальнодержавного значення (арк. 45).

У вищевказаній інформації також зазначено, що згідно положень наказу Держводгоспу № 41 від 03.06.1997 року «Про перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення», який діяв на час прийняття оскаржуваного розпорядження, розміщені на території Баштанського району ставки не віднесені до водних об'єктів місцевого значення, а тому їх відносять до водних об'єктів загальнодержавного значення (арк. 45-47).

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Баштанської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у користування на умовах оренди для риборозведення, то слід зазначити наступне.

Підставою позову в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Баштанської РДА при наданні водного об'єкта загальнодержавного значення в оренду визначено перевищення вказаним органом своїх повноважень.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до ст. 3 ВК України (в редакції від 04.06.2008 року) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст. 4 ВК України (в редакції від 04.06.2008 року) до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ВК України (в редакції від 04.06.2008 року) до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, переданий в оренду за договором від 30.12.2010 року ставок є об'єктом загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 6 ВК України (в редакції від 04.06.2008 року) народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 14 ВК України (в редакції від 04.06.2008 року) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення; визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності.

Відповідно до ч. 1-7 ст. 51 ВК України (в редакції від 04.06.2008 року) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації .

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (в редакції від 07.10.2010 року) Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність місцевих державних адміністрацій щодо виконання Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, здійснення на відповідній території інших наданих місцевим державним адміністраціям повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції від 13.10.2010 року) Кабінет Міністрів України в межах, визначених законами України, може передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції від 13.10.2010 року) передбачено повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, серед яких не передбачено повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду.

Доказів, які підтверджують делегування Кабінетом Міністрів України Баштанській районній державній адміністрації повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду в порядку ст. 51 Водного кодексу України суду не подано.

За таких обставин, переданий в оренду ставок є об'єктом загальнодержавного значення, відтак спірне розпорядження прийнято Баштанською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди водного об'єкта, оскільки вказаний договір укладений з Баштанською районною державною адміністрацією, на підставі розпорядження від 27.10.2010 року № 444-р, за відсутності повноважень. Тобто, правочин укладено з порушенням вимог законодавства щодо розпорядження водним об'єктом.

Щодо вимоги про зобов'язання повернути водний об'єкт загальнодержавного значення, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про аквакультуру» до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать, зокрема, надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ВК України (в редакції від 01.01.2015 року) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 ВК України (в редакції від 01.01.2015 року) водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України , відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 01.07.2015 року) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції від 01.07.2015 року) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про зобов'язання відповідача ФГ «Світанок» Бурлаки А. П. повернути позивачу Миколаївській обласній державній адміністрації водний об'єкт є обґрунтованою та підставною, оскільки Миколаївська обласна державна адміністрація у зв'язку з набранням чинності з 01.07.2013 року Закону України "Про аквакультуру", яким внесено зміни до ст. 51 ВК України, наділена повноваженнями на розпорядження спірним водним об'єктом, який знаходиться на земельній ділянці державної власності, розпорядження якою в силу приписів ч. 5 ст. 122 ЗК України здійснює Миколаївська обласна державна адміністрація.

Щодо вимоги про дострокове розірвання договору оренди земельних ділянок та зобов'язання відповідача повернути земельні ділянки, то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, 01.06.2009 року між Баштанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством «Світанок» в особі Бурлаки Анатолія Павловича (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець відповідно до розпоряджень голови Баштанської районної державної адміністрації від 13.12.2004 року № 985-р, від 28.07.2005 року № 465-р, від 31.12.2008 року № 644-р та від 10.03.2009 року № 213-р надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (арк. 31-37).

Відповідно до п. 3.1 Договору цей договір укладено терміном на 25 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, про що між сторонами складено та підписано Акт про передачу та прийом земельної ділянки (арк. 34).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 4.1 Договору за користування зазначеною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється, виходячи з грошової оцінки 1 га ріллі по області (3 130 грн.), з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації грошової оцінки земель 2, 551 га (з 01.01.2007 року).

Відповідно до п. 4.2 Договору орендна плата справляється виключно у грошовій формі в розмірі 2, 0 ставки земельного податку за землі водного фонду, обчисленого в розмірі 0, 3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації грошової оцінки земель, і станом на 01.01.2007 року складає 1 343, 81 грн. за кожний рік оренди.

Відповідно до п. 4.3 Договору орендна плата в установленому порядку сплачується до бюджету щомісячно за місцезнаходженням земельної ділянки у розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 4.4 Договору перегляд розміру орендної плати, у випадках не передбачених діючим законодавством та цим договором, здійснюється за угодою сторін у письмовій формі. Збільшення розміру орендної плати внаслідок збільшення в установленому законодавством порядку розміру нормативної грошової оцінки земель у зв'язку з її щорічною індексацією не потребує укладення сторонами договору додаткової письмової угоди.

Відповідно до п. 11.1, п. 11.4 Договору орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати, а орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендні платежі.

Відповідно до п. 12.1, п. 12.2 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до п. 12.2 Договору підставою припинення дії договору є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Відповідно до п. 12.4 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України, зокрема ч. 2 ст. 759 ЦК України вказує, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 14.10.2008 року) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). В подальшому до вищевказаної норми внесено зміни та встановлено, що строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Питання розірвання договору регулюється наступними нормами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.11 року № 6 з останніми змінами розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Судом встановлено наступне.

По-перше, відповідно до приписів ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі допускається у випадку невиконання однією із сторін умов договору.

Такої підстави для розірвання договору оренди землі як недійсність іншого договору та, як наслідок, недоцільність продовження договору оренди землі та можливість передачі в оренду земельної ділянки іншому користувачу чинним законодавством, як і умовами договору не передбачено.

По-друге, відповідно до Інформації Баштанської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 03.03.2015 року № 731/9/14-11-15-17 укладений 01.06.2009 року між Баштанською РДА та ФГ «Світанок» Бурлаки А. П. договір оренди земельної ділянки площею 28, 05 га, не відповідає вимогам ПК України щодо мінімального розміру орендної плати (починаючи з 01.01.2014 року на підставі ст. 288 ПК України розмір річної орендної плати мав би складати більше, ніж передбачено умовами договору).

Сплата орендної плати за земельну ділянку 28, 05 га проводилась ФГ «Світанок» щомісячно в розмірі 1/12 задекларованої суми.

Крім того, в листі також зазначено, що Баштанською ОДПІ направлявся лист № 1968/14-11-15-18 від 13.05.2014 року до Баштанської РДА з повідомленням про необхідність приведення у відповідність до вимог законодавства всіх договорів оренди (арк. 48).

Умовами укладеного між відповідачами договору оренди землі передбачено внесення змін до договору (в тому числі й щодо збільшення орендної плати) шляхом оформлення письмової додаткової угоди, крім випадків збільшення в установленому законодавством порядку розміру нормативної грошової оцінки земель у зв'язку з її щорічною індексацією.

Додаткова угода між сторонами договору щодо збільшення розміру орендної плати відповідно до вимог чинного законодавства укладена лише 03.07.2015 року, відповідно до п. 6 якої передбачено, що орендна плата у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки застосовується у договірних відносинах з моменту підписання сторонами угоди (арк. 163).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для тверджень про невиконання відповідачем ФГ «Світанок» Бурлаки А. П. умов договору в частині сплати орендних платежів, що має наслідком розірвання договору в судовому порядку.

По-третє, відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі» та п. 12.4 Договору розірвання договору за рішенням суду можливе на вимогу однієї із сторін договору. В спірному випадку, до суду із позовом звернувся прокурор в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації (позивач), яка не є стороною договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Щодо тверджень представника відповідача ФГ «Світанок», викладених в письмовому клопотанні від 20.07.2015 року, щодо відсутності предмету спору в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з приведенням договору відповідно до вимог чинного законодавства шляхом укладення Угоди про внесення змін до договору оренди (арк. 161-164), то слід зазначити наступне.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами).

Предметом спору є вимога прокуратури в інтересах позивача про дострокове розірвання договору (а не внесення змін до договору). Тобто, внесення змін до договору не свідчить про відсутність предмета спору та врегулювання між сторонами спірного питання. За таких обставин, в частині позову про дострокове розірвання договору відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 7.1 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи, що позовна вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про дострокове розірвання договору оренди цієї земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, оскільки: по-перше, договір не розірвано в судовому порядку; по-друге, наслідком розірвання договору оренди є обов'язок орендаря повернути предмет оренди (землю) орендодавцю (відповідач Баштанська РДА), а не іншій особі - позивачу Миколаївській обласній державній адміністрації.

Щодо заяв відповідачів ФГ «Світанок», Баштанської районної державної адміністрації про застосування строку позовної давності у даній справі (арк. 76-77, 83, 146-147, 148-153), то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до абз. 1 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор . У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Посилання представників відповідачів лише на приписи ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не свідчить про те, що оскаржуване розпорядження було надано до Миколаївської обласної державної адміністрації, оскільки суду не подано документів на підтвердження дотримання Баштанською районною державною адміністрацією приписів вищевказаної норми та факту направлення Миколаївській обласній державній адміністрації оскаржуваного розпорядження. Посилання відповідача Баштанської районної державної адміністрації на Перелік розпоряджень голови Баштанської райдержадміністрації з основної діяльності, виданих в жовтні 2010 року з № 408-р по № 448-р (арк. 149-152) не приймаються судом як належний доказ обізнаності позивача з оскаржуваним розпорядженням та договором про надання водного об'єкта у користування, оскільки відсутні будь-які докази направлення вказаних розпоряджень на адресу облдержадміністрації (поштові чеки, конверти, супровідні листи, відмітки уповноважених осіб тощо), що унеможливлює для суду встановлення строку, з якого слід би було обраховувати трирічний термін позовної давності.

Суду не подано будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що позивач Миколаївська обласна державна адміністрація була обізнана про оскаржуване розпорядження та договір, а також з якого часу (ст. 33 ГПК України), що давало б підстави для висновку про пропуск строку позовної давності. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність суду факту пропуску строку позовної давності.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами у справі та підлягають частковому задоволенню. Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження про передачу водного об'єкта в оренду, про визнання недійсним договору оренди водного об'єкта та повернення водного об'єкта підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Статтею 49 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат у господарській справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13 року з останніми змінами приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) , якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір у зв'язку з частковим задоволенням позову підлягає стягненню:

- з відповідача Баштанської районної державної адміністрації в розмірі 1 827 грн. (у зв'язку з задоволенням вимоги немайнового характеру про визнання незаконним розпорядження (1 218 грн.) та вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди водного об'єкта (609 грн.));

- з відповідача Фермерського господарства "Світанок" Бурлаки Анатолія Павловича в розмірі 1 827 грн. (у зв'язку з задоволенням вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди водного об'єкта (609 грн.) та вимоги немайнового характеру про повернення водного об'єкта (1 218 грн.));

- з позивача Миколаївської обласної державної адміністрації в розмірі 2 436 грн. (у зв'язку з відмовою в позові в частині дострокового розірвання договору оренди землі (1 218 грн.) та зобов'язання повернути земельну ділянку (1 218 грн.)).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Баштанської районної державної адміністрації № 441-р від 27.10.2010 року про передачу Фермерському господарству "Світанок" в оренду водного об'єкта (ставок) загальнодержавного значення загальною площею 28, 08 га (землі під водним дзеркалом, гідротехнічними спорудами, прибережною захисною смугою) за межами населених пунктів на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району.

Визнати недійсним укладений між Баштанською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Світанок" (код ЄДРПОУ 20886388) в особі Бурлаки Анатолія Павловича договір про надання водного об'єкта загальнодержавного значення у користування на умовах оренди для риборозведення від 30.12.2010 року.

Зобов'язати відповідача Фермерське господарство "Світанок" (код ЄДРПОУ 20886388) в особі Бурлаки Анатолія Павловича повернути водний об'єкт загальнодержавного значення - ставок № 33, який знаходиться на території Кашперо-Миколаївської сільської ради, у розпорядження держави в особі позивача Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579).

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Баштанської районної державної адміністрації, вул. Баштанської Республіки, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 (код ЄДРПОУ 04056687) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Фермерського господарства "Світанок" Бурлаки Анатолія Павловича, с. Кашперо-Миколаївка, Баштанський район, Миколаївська область, 56140 (код ЄДРПОУ 20886388) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з позивача Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 2 436 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28.07.2015 року

Суддя Е. М. Олейняш