Рішення

від 27.07.2015 по справі 922/3953/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р.Справа № 922/3953/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", м. Харків до Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Театральна", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 2 661,66 грн. за участю представників:

позивача - Корж А.О., за дов. № 03/3421 від 30.12.2014 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Театральна", про стягнення 1 465,61 грн. основної заборгованості, 92,17 грн. 3% річних та 1 103,88 грн. інфляційних втрат. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2013/ТП-ПР-9628 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3953/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 27 липня 2015 року.

В призначене судове засідання 27 липня 2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд супровідним листом долучити до матеріалів справи пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду з вх. № 29906 від 27 липня 2015 року.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомляв, свою правову позицію з приводу позовних вимог до суду також не надав.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача - 61202, м. Харків, вул. Циліноградська, 38-А, саме на цю адресу судом надсилалась ухвала від 09 липня 2015 року, а позивачем - позовна заява. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

24 липня 2015 року до суду повернулось поштове повідомлення з відміткою поштової установи "за закінченням встановленого строку зберігання" (арк. спр. 17-21), яке напаравлялось за вищевказаною адресою.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 27 липня 2015 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 грудня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 2013/ТП-ПР-9628 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.2.1 договору, постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансованої належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку № 1 до договору.

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться у додатку 2 до договору. Постачання газу здійснюється у разі: підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу; виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги); відсутності заборгованості у споживача перед постачальником або попередніми постачальниками за минулі періоди (або оплата відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплата поточних платежів. Наявності у споживача комерційного вузла обліку природного газу, який відповідає вимогам правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 № 618 та узгоджений з постачальником. Постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу. Місячний обсяг газу в пунктах призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу (п. п. 2.1, 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3, 2.4 договору).

Розрахунки за реалізацію споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації. Розрахунковий період за договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2. Авансовані платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну на наступний розрахунковий період додати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. п. 4.1, 4.3, 4.5, 4.5.1, 4.5.2, 4.6, 4.6.1, 4.6.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України. У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу (п. п. 6.1, 6.2.2 договору).

Відповідно до п. 10.1, 10.1.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 статті 631 ЦК України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано в період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року природного газу на загальну суму 3 320,11 грн., даний факт підтверджує наявний в матеріалах справи Акт № ХРГ00004801 приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2014 року, який підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін (арк. спр. 14). Втім відповідач лише частково оплатив вартість отриманого природного газу у розмірі 1 854,50 грн., даний факт й став підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору № 2013/ТП-ПР-9628 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 2013/ТП-ПР-9628 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року щодо проведення розрахунку (строк на оплату - до 05 березня 2014 року виходячи з п. 4.6.3 договору), у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 1 465,61 грн. З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2013/ТП-ПР-9628 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року у розмірі 1 465,61 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на статтю 625 ЦК України, позивачем пред'явлено до стягнення 3% річних (за період з 06 березня 2014 року по 14 жовтня 2014 року та з 15 жовтня 2014 року по 30 червня 2015 року) у розмірі 92,17 грн. та інфляційних втрат (за період березня 2014 року по травень 2015 року) у розмірі 1 103,88 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних (за період з 06 березня 2014 року по 14 жовтня 2014 року та з 15 жовтня 2014 року по 30 червня 2015 року) у розмірі 92,17 грн. та інфляційних втрат (за період березня 2014 року по травень 2015 року) у розмірі 1 103,88 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, періоди нарахування позивачем 3% річних (з врахуванням проведених відповідачем часткових оплат) та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно, згідно діючого законодавства, за таких обставин позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача сум 3% річних (за період з 06 березня 2014 року по 14 жовтня 2014 року та з 15 жовтня 2014 року по 30 червня 2015 року) у розмірі 92,17 грн. та інфляційних втрат (за період березня 2014 року по травень 2015 року) у розмірі 1 103,88 грн. є обґрунтованими, правомірним та задовольняється судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 827,00 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 625, 626, 627, 628, 629, 655, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Театральна" (61202, м. Харків, вул. Циліноградська, 38-А, в тому числі з р/р 26005799973597 в ПАТ КБ "Правекс-Банк", МФО 380838, код ЄДРПОУ 22711842) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції № 57/59, п/р 260313032986 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 03359552) 1 465,61 грн. основної заборгованості, 92,17 грн. 3% річних, 1 103,88 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 30.07.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3953/15