Рішення

від 28.07.2015 по справі 922/3954/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р.Справа № 922/3954/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків до Приватного виробничого підприємтсва "Аркада", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 4 197,27 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Зубрич Д.О., довіреність №03/3423 від 30.12.2014 р.;

представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного виробничого підприємства "Аркада", в якій простить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача 4 197,27 грн., а також судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем товару наданого позивачем та прийнятого відповідачем на підставі видаткової накладної №895 від 04.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.07.2015 р. о 10:00 год.

Присутній в судовому представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві. Додаткових документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

Відповідач у призначене 28.07.2015р. судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. На адресу суд повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 10.07.2015 р. без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за зазначеною адресою не значиться".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61001, Харківська обл., місто Харків, вул. Іскринська, буд. 17, офіс 108, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву. Також у пункті "Статус відомостей про юридичну особу" зазначено - відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Приватне виробниче підприємство "Аркада" листом від 04.10.2012 року звернулось до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" з проханням щодо відпуску матеріалів з центрального складу відповідача згідно переліку.

04.10.2012 року згідно видаткової накладної №895, позивачем було надано товарно-матеріальні цінності Новікову Олександру Володимировичу, який діяв на підставі довіреності №222 від 04.10.2012 року.

За надані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 171 929,38 грн. відповідач розрахувався не в повному обсязі. Борг був частково погашений Угодами про припинення взаємних грошових зобов'язань №10/11 від 30.10.2012 р. на суму 69937,58 грн., №39/11 від 31.10.2012 р. на суму 16 094,13 грн. та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.12.2012 р. на суму 81 700,40 грн. (а.с. 15-17).

10 квітня 2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення - вимогу №03-1039 від 08.04.2015 р., в якому вимагав погашення заборгованості.

Однак відповідачем не надано відповідь на вимогу позивача та не сплачено суму заборгованості в розмірі 4 197,27 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивачем за договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 171 929,38 грн.

Видаткова накладна та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підтверджують поставку товару, оформлені належним чином та наявні в матеріалах справи.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 222 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього, на момент звернення позивача до суду з позовом, утворилась заборгованість в розмірі 4 197,27 грн.

Позивач звертався на адресу відповідача з повідомленням - вимогою від 08.04.2015 р. №03/1039 сплатити заборгованість, однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язання за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб, виконав в узгодженому порядку, про що свідчать наявна в матеріалах справи видаткова накладна та що не спростовується відповідачем. Проте відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України не оплатив вартість поставленого товару, доказів на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов'язань в повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому статтями 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, не надав суду доказів сплати позивачу грошових кошти в сумі 4 197,27 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 207, 509, 525, 526, 530, 599, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 175, 181, 193, 222, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного виробничого підприємства "Аркада" (61001, місто Харків, вул. Іскринська, буд. 17, офіс 108, код ЄДРПОУ 31182567) на Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, місто Харків, вул. ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) заборгованість у розмірі 4 197 (чотири тисячi сто дев'яносто сім) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/3954/15