Рішення

від 28.07.2015 по справі 925/1061/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 925/1061/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Попович П.Р., Горленко О.Ф. - представники за довіреностями,

від відповідача - представник не з'явився,

від третьої особи - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Південно -

Західна залізниця", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік-Інтер-

Сервіс", м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське

міжгалузеве підприємство промислового залізничного

транспорту", м. Київ

про стягнення 95 397 грн. 47 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося державне територіально-галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік-Інтер-Сервіс" про стягнення 95 397 грн. 47 коп., в тому числі: 50 810 грн. 76 коп. збитки, 3 810 грн. 81 коп. пеня, 4 395 грн. 40 коп. 3% річних та 36 380 грн. 50 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 червня 2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 09 липня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 липня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та відкладено розгляд справи на 28 липня 2015 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Викликані в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 24 червня 2015 року та від 09 липня 2015 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1061/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 24 травня 2012 року між державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистік-Інтер-Сервіс" (замовник) було укладено договір № 14/09-04-12 на деповський та капітальний ремонт вантажних вагонів.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору підрядник зобов'язався відповідно до цього договору за завданням замовника виконати деповський ремонт 12 (дванадцяти) та капітальний ремонт 11 (одинадцяти) думпкарів (далі - вагонів) замовника (далі - роботи) силами та на базі відокремленого підрозділу підрядника - вагонного депо Шепетівка (далі - "ВЧД-6"), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язується самостійно здійснити подачу вагонів з колій залізничної станції до ВЧД, виконати передбачені цим договором роботи та по закінченню робіт здійснити відправку вагонів з ВЧД на станцію вказану замовником, протягом десяти робочих днів з моменту передачі вагонів від замовника підряднику та перерахування замовником коштів на поточний рахунок відокремленого підрозділу підрядника в порядку, передбаченому п. 4.7., п. 4.8. цього договору (п. 2.2 договору).

Як зазначалося позивачем у позовній заяві, станом на 26 червня 2012 року згідно довідки 4915 ГІОЦ УЗ "Інформація про вагони" та технічного рішення від 10 квітня 2012 року №754, виданого державним підприємством "УкрНДІВ", було рекомендовано провести капітальний ремонт вагону №55862098 з метою продовження строку експлуатації вагону. Власником вагону є приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", а відповідач є його орендарем згідно договору №8/Д про надання послуг від 14 лютого 2012 року.

Після проведення планового виду ремонту зазначеного вагону та введення повідомлення 1354 та коду модернізації на підтвердження терміну служби, даний вагон був відпущений з ремонту та був виставлений на станцію з метою відправки його по перевізним документам, де він простояв 142 доби в очікуванні перереєстрації документів на відправку.

Повідомлення форми ВУ-36-М (повідомлення 1354 про вихід вагону з ремонту) позивачем було видано 26 червня 2012 року, однак даний вагон лише 06 грудня 2012 року був відправлений до станції навантаження. Весь цей час вагон простояв на станції Шепетівка в очікуванні перереєстрації технічного паспорту.

Відповідно п. 2.1. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 вересня 2004 року № 856 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила) реєстрація власних вагонів здійснюється у випадках продовження терміну служби вагона.

Згідно п 2.2. вищевказаних Правил для реєстрації власних вантажних вагонів власник подає до реєструвального підрозділу заявку згідно з додатком 2 до цих Правил та пакет документів. Надані документи мають бути без виправлень, містити інформацію про рід, номери вагонів (заводські та надані Укрзалізницею), моделі та роки їх побудови. Документи повинні бути пред'явлені в оригіналах або в копіях, завірених підписом і печаткою власника вагонів. Працівниками реєструвального підрозділу надані копії звіряються з оригіналами документів, завіряються підписом особи, що здійснила перевірку, та печаткою реєструвального підрозділу. Оригінали документів повертаються власнику. Акт огляду технічного стану власних вагонів подається тільки в оригіналі. Пакет документів із заявкою реєструвального підрозділу надається до ГІОЦ Укрзалізниці згідно з додатком 3.

Згідно п.2.8 договору підрядник забезпечує передачу в ГІОЦ Укрзалізниці повідомлень 1353 "Про зарахування вагонів в парк несправних", 1354 "Про виконаний ремонт вагонів".

В свою чергу, у відповідності до п. 2.8 договору позивач 26 червня 2012 року передав повідомлення в ГІОЦ про вихід вагону з ремонту, чим виконав зобов'язання Інструкції №1354 "Про виконаний ремонт вагонів", але не міг направити випущений з ремонту вагон на станцію навантаження в зв'язку із закінченням строку його служби. В іншому випадку, позивач порушив би вимоги п. п. 1.3. п. 2.1. Правил.

Так, згідно п. 1.3. Правил не допускається випуск на колії загального користування власних вагонів, не зареєстрованих в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ), крім випадків, передбачених пунктом 5.14.

Однак, оформлення технічних документів (технічного паспорту на вагон) на відправлення відремонтованого вагону відбулося несвоєчасно, що призвело до довготривалого користування місцями загального користування вагона № 55862098 на коліях станції Шепетівка.

Згідно наказу Заступника Міністра транспорту та зв'язку України генерального директора Укрзалізниці Афтаназіва З.В. № 164 від 14 червня 2005 року загальний час простою вантажних вагонів у несправному стані у вагонних депо, при всіх видах ремонту, визначається від часу видання повідомлення форми ВУ-23-М до випуску з ремонту - часу вручення черговому по станції повідомлення форми ВУ-36-М

Виходячи з аналізу укладеного договору та положень наказу, слідує, що простоєм слід вважати простій вагону з дати виписки повідомлення форми ВУ 36-М 26 червня 2012 року до 06 грудня 12 року (дати відправлення вагону до станції навантаження), що стався внаслідок невчасної перереєстрації останнього з метою продовження строку експлуатації (п. 1.2. Правил).

Згідно положень п. 6.3. договору в разі збільшення норм простою вагонів в ремонті через відсутність запчастин та їх несвоєчасну поставку, оформлення технічних документів, реквізитів на відправлення з вини замовника, зверх нормативний простій відшкодовується за рахунок замовника.

Замовником ремонтних робіт був саме відповідач, що орендував вагон у третьої особи.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За простій вагону на станційних коліях станцією Шепетівка з особового рахунку вагонного депо Шепетівка були списані грошові кошти за рахунками № 838, № 839, № 895 на загальну суму 50 810 грн. 76 коп., які замовником сплачені не були.

В контексті ст. 9 Цивільного кодексу України господарські відносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вищенаведена норма закону кореспондується із приписами статті 224 Господарського кодексу України, якою закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарській санкції.

Системний аналіз вищенаведених норм закону та матеріалів справи дає підстави для висновку суду про те, що заявлена до стягнення позивачем сума є збитками.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02 червня 2014 року по справі № 925/921/13.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Таким чином, внаслідок довготривалого зайняття вагоном під'їзних колій, позивач зазнав прямих збитків на суму 50 810 грн. 76 коп.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач своїм правом на захист не скористався, доводів позивача не спростував.

У зв'язку із чим, суд вважає доведеним розмір збитків, заявлений позивачем до стягнення.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Як встановлено судом, бездіяльність відповідача, як замовника ремонтних робіт та орендаря вагонів щодо своєчасного звільнення під'їзної колії стали наслідком понесення позивачем збитків, а відтак, наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача. Разом з цим, судом також встановлено, що відсутності своєї вини у заподіянні збитків, в порушення вимог ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не доведено.

Таким чином, суд, встановивши в діях відповідача наявність всіх обов'язкових елементів складу правопорушення, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню збитки в розмірі 50 810 грн. 76 коп.

Крім того, як зазначалося вище позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 810 грн. 81 коп. пені, 4 395 грн. 40 коп. 3% річних та 36 380 грн. 50 коп. інфляційних втрат.

Проте, чинним законодавством не передбачено нарахування неустойки, річних та інфляційних в порядку ст. 625 ЦК України, на збитки, які за своєю правовою природою є самостійним наслідком порушення зобов'язання, а тому підстав для стягнення з відповідача заявлених сум немає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік-Інтер-Сервіс", вул. Смілянська, 2, оф. 29, м. Черкаси, ідентифікаційний код 35220443 на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця", вул. Лисенка, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 04713033 - 50 810 грн. 76 коп. - збитків та 1 016 грн. 17 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 30 липня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович