Ухвала

від 05.02.2007 по справі 25/384-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/384-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 05.02.07 р.          № 25/384-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від позивача - Липець В.К. (дов. від 10.01.2007 року);

 від відповідача - Кравчук Т.О. (дов. № 141\9\10-110);

від третьої особи - не з'явились;  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі звеликими платниками податків, м. Київ

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2006

 у справі № 25/384-А  (Морозов С.М.)

 за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Утел",м. Київ

 до           Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі звеликими платниками податків, м. Київ

 третя особа відповідача           Державного казначейства України, м. Київ

 про          стягнення 78347,19 грн.

 Суть постанови і скарги:

Постановою господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року, яка прийнята у справі № 25\384-А (суддя – С.М. Морозов), позов відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі філії “Утел” (надалі – Позивач, Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі – Відповідач, Інспекція) з участю Державного казначейства України (надалі – Третя особа,  Казначейство) про стягнення 78 347 грн. 19 коп. був задоволений повністю (л.с. 77-80).

Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (л.с. 101-104).

Представник відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі філії “Утел” у судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, а тому просить залишити постанову господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 1/1-03\2913 від 11.12.2006 року (л.с. 123-125) та наданих поясненнях.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє заявлене представником  Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків в судовому засіданні 05.02.2007 року усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку  представника Інспекції, що був зайнятий та готував матеріали апеляційного оскарження у даній справі (л.с. 123-125) з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 70, 71, 86 КАС України достатність та допустимість наявних у справі доказів для розгляду адміністративної справи по суті оцінюється судом відповідно до ст. 86 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на його внутрішньому переконанні, безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні – це по-перше. По-друге, ст. 128 КАС України визначає, що суд відкладає розгляд справи в разі: 1) неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки; 2) неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 3) неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 4) якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула. Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї статті, застосовуються й у разі, якщо сторона без поважних причин залишить залу судового засідання. Згідно ч. 1 ст. 150 КАС України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни судді (в результаті задоволення заяви про відвід чи з інших причин) або залучення до участі у справі інших осіб. Таким чином, враховуючи викладені положення КАС України, а також достатність  наявних в справі документів для здійснення апеляційного провадження за скаргою Інспекції, Київський апеляційний господарський суд вважає визначені присутнім в судовому засіданні представником скаржника підстави та обґрунтування для відкладення розгляду даної справи неналежними та неповажними відповідно до ст.ст. 86, 128 КАС України, у зв'язку з чим слід за необхідне відхилити вказане вище клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Третьої особи  про день і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги Інспекції, що підтверджується ухвалою від 12.12.2006 року, повісткою про виклик та поштовим повідомленням із відміткою про вручення повістки про виклик (л.с. 112, 115, 116), апеляційний суд вважає за можливе розглянути скаргу Інспекції без участі представників Казначейства.

Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі філії “Утел” звернулось до господарського суду м. Києва із позовом № 1\1-03\1793 від 02.08.2006 року, в якому просило стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків 78 347 грн. 19 коп. штрафних санкцій та пені  (л.с. 3-4). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що з метою уникнення негативних наслідків для процесу реорганізації відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, як правонаступника  підприємства “Утел”, Позивачем  були сплачені  штрафні санкції та пеня на спірну суму за повторною  податковою вимогою Інспекції № 1\1301 від 25.08.2005 року, та прийнято рішення про стягнення з Відповідача означеної суми, оскільки постановою суду першої інстанції від 20.12.2005 року, що залишена без змін апеляційною інстанцією 28.03.2006 року, вказана перша повторна податкова вимога визнана недійсною. Товариство вважає, що з Інспекції має бути стягнено 78 347 грн. 19 коп. штрафних санкцій та пені згідно ст. 393 Цивільного кодексу України та ст.ст. 2, 17, 94, 107, 158, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (л.с. 5-9).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10 серпня 2006 року до участі у справі  в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Державне казначейство України (л.с. 1-2).

Постановою господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року позов відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі філії “Утел” до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків з участю Державного казначейства України про стягнення 78 347 грн. 19 коп. був задоволений повністю.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що постановою Вищого господарського суду України  від 14.07.2005 року у справі № 32\680-25\4 визнано недійсним податкове повідомлення-рішення  від 27.03.2003 року № 0000171501\0, яким Інспекцією Позивачу нараховані 77 500 грн. 00 коп. штрафних санкцій, тоді як Відповідачем без урахування вказаної постанови Товариству виставлено та надіслано повторну першу податкову вимогу про сплату 77 500 грн. 00 коп., а неправомірність направлення такої вимоги Інспекцією встановлена в постанові господарського суду м. Києва від 20.12.2005 року у справі № 29\462, що залишена без змін ухвалою апеляційної інстанції, та така податкова вимога визнана недійсною.  На підставі викладених обставин судом першої інстанції зроблений висновок про відсутність підстав для надіслання  Позивачу  Відповідачем податкової вимоги, а сплачена спірна сума штрафних санкцій з урахуванням пені підлягає поверненню Товариству. При цьому, місцевий суд керувався Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 10 Закону України  “Про державну податкову  службу в Україні”, ст. 19 Конституції України та ст.ст. 71, 86, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (л.с. 77-80).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга  Інспекції без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Відповідач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, в апеляційній скарзі Інспекція стверджує, що судом першої інстанції невірно зроблений висновок про неправомірність встановлення штрафних санкцій, що відшкодовуються у даній справі, на підставі висновку в постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2005 року у справі № 32\680-25\4, оскільки  такою постановою визначено неправомірне нарахування санкцій згідно податкового  повідомлення-рішення, у зв'язку з чим відповідна податкова вимога є правомірною, а перераховані Позивачем штрафні санкції не підлягають відшкодуванню з державного бюджету. Вказані твердження викладені із невірним застосуванням норм діючого законодавства та без врахування всіх обставин справи та наявних доказів з наступних підстав.

Так, в оскаржуваній постанові, дійсно, міститься посилання на висновок у постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2005 року у справі № 32\680-25\4 щодо правомірності визначення штрафних санкцій згідно податкового   повідомлення-рішення; докази скасування такої постанови  у даній справі відсутні.

Між тим, скаржником не врахований інший процесуальний документ та відповідні зроблені висновки, у тому числі на підставі висновків постанови у справі № 32\680-25\4. Так, згідно постанови господарського суду м. Києва від 20.12.2005 року у справі № 29\462 (залишена без змін ухвалою апеляційної інстанції від 28.03.2006 року – л.с. 10-16) визнано недійсною першу податкову вимогу Інспекції № 1\1301 від 25.08.2005 року про стягнення штрафних санкцій в сумі 77 500 грн. 00 коп. та зроблений висновок про неправомірність надіслання Інспекцією вказаної податкової вимоги Товариству, як такої, що надіслана без достатніх правових підстав.  Докази скасування у встановленому порядку вказаних постанови і ухвали  господарських судів першої та апеляційної інстанції у матеріалах справи відсутні.  

Згідно п. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Оскільки згідно позовної заяви Товариства  та доданих до неї доказів (л.с. 3-5, 8-9) спірна сума штрафних санкцій з урахуванням пені в розмірі 78 347 грн. 19 коп. Позивачем була перерахована до Державного бюджету саме згідно першої податкової вимоги Інспекції № 1\1301 від 25.08.2005 року (яка, як вказано, визнана недійсною постановою господарського суду по адміністративній справі), слід зазначити про правомірність висновку суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення вимог Товариства щодо стягнення на користь останнього з рахунків Державного бюджету України сплаченої спірної суми  штрафних санкцій та нарахованої пені.

Також, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції щодо  обґрунтованості  визначених Товариством  в позові посилань  на  вимушену сплату вказаних штрафних санкцій незважаючи на незгоду щодо їх нарахування у зв'язку із здійсненням процедури реорганізації дочірнього підприємства у складі  Товариства шляхом приєднання до останнього такого підприємства .   

Таким чином, Відповідачем не доведена неправомірність задоволення місцевим судом позовних вимог Товариства про стягнення  сплаченої суми штрафних санкції з урахуванням пені та прийняття оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в України”  та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 128, 150, 143, 160, 184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року у справі № 25\384-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

2.          Справу №  25\384-А повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя          Коваленко В.М.

 Судді

           Вербицька О.В.

          Розваляєва  Т.С.