Рішення

від 10.09.2009 по справі 1485.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1485.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2009Справа №2-7/1485.1-2009

За позовом Університету економіки і управління (95021, м. Сімферополь, вул. Кримської правди, 4)

До відповідача: Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (95000, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11)

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: 1) Відкрите акціонерне товариство «Фотон» (95013, м. Сімферополь, вул. Данилова, 15); 2) Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9); 3) Фонд майна Автономної Республіки Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

Про визнання права власності.

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Відкритого акціонерного товариства «Фотон» (95013, м. Сімферополь, вул. Данилова, 15)

До  відповідачів: 1) Університету економіки і управління (95021, м. Сімферополь, вул. Кримської правди, 4); 2) Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (95000, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11)

Про визнання недійсним договору.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від Університету економіки і управління –  Підронова Є.В. – предст., дов. № 566 від 15.12.2008 р.; Узунов Ф. В., перший проректор, наказ №60-к від 06.08.2003 р.

Від Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації – не з'явився

Від ВАТ  «Фотон» - Олександрова Х.О. – предст., дов. б/н від 20.12.2008 р.; Антоненко С. О., предст., дов. №149/900 від 25.06.2009 р.

Від Фонду  державного майна України -  не з'явився.

Від Фонду майна Автономної Республіки Крим – Татаренко О. О., предст., дов. №07-Д від 14.01.2009 р.

Суть справи: Університет економіки і управління звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Фотон», в якому просив визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна: будівлю побутового корпусу інв. №12833 літер «Б» загальною площею 6567,3 кв. м.; балкон другого поверху загальною площею 109,9 кв. м.; навіс загальною площею 179,7 кв. м., розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, за виключенням приміщень АТС «перший поверх №74-87, 89-1/4, ІІІ загальною площею 365,1 кв. м.; приміщення електричної підстанції «перший поверх №9» загальною площею 61,2 кв. м.4 приміщень підвалу цивільної оборони «літер «Б» підвал» загальною площею 513,8 кв. м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно було придбано на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р. Позивач стверджує, що вартість відчужуваного майна була сплачена в повному обсязі шляхом передачі векселів та перерахування коштів, майно передано у власність на підставі відповідного акта приймання-передачі, тобто договір був виконаний сторонами.

Ухвалою ГС АР Крим від 16.12.2003 р. до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено БТІ в м. Сімферополі.

В процесі розгляду справи позивачем були уточнені вимоги, згідно з якими він просив суд зобов'язати Сімферопольське МБРТІ провести державну реєстрацію права власності за Університетом економіки і управління на об'єкт нерухомого майна: будівлю побутового корпусу інв. №12833 літер «Б» загальною площею 6567,3 кв. м.; балкон другого поверху загальною площею 109,9 кв. м.; навіс загальною площею 179,7 кв. м., розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, (за виключенням приміщень АТС «перший поверх №74-87, 89-1/4, ІІІ загальною площею 365,1 кв. м.; приміщення електричної підстанції «перший поверх №9» загальною площею 61,2 кв. м.4 приміщень підвалу цивільної оборони «літер «Б» підвал» загальною площею 513,8 кв. м.).

Рішенням ГС АР Крим від 02.02-04.02.2005 р. Відкрите акціонерне товариство «Фотон» було переведено з числа відповідачів у треті особи, позов був задоволений, зобов'язано Сімферопольське МБРТІ здійснити державну реєстрацію права власності за Університетом економіки і управління на об'єкт нерухомого майна: будівлю побутового корпусу інв. №12833 літер «Б» загальною площею 6567,3 кв. м.; балкон другого поверху загальною площею 109,9 кв. м.; навіс загальною площею 179,7 кв. м., розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд державного майна України звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, за результатом розгляду якої постановою ВГСУ від 04.03.2009 р. рішення Господарського суду АР Крим від 02.02-04.02.2005 р. було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/1485.1-2009 та ухвалою від 24.03.2009 р. була прийнята до провадження. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, були залучені Фонд державного майна України та Фонд майна Автономної Республіки Крим.

25.06.2009 р. до ГС АР Крим від Відкритого акціонерного товариства «Фотон» надійшла позовна заява до Університету економіки і управління та Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р. нерухомого майна - будівлі Побутового корпусу інв. № 12833 літ «Б», загальною площею 6567,3 кв. м.; балкону другого корпусу, загальною площею 109,9 кв. м., навісу, загальною площею 179,7 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, укладений між  Університетом економіки та управління та ВАТ «Фотон». Крім того, Відкрите акціонерне товариство «Фотон» просить повернути у первісний стан сторони за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.09.2003 р. та провести поворот виконання рішення ГС АР Крим від 02.02.2004р-04.02.2005 р. у справі № 2-8/2395-2005 шляхом  видачі  наказу про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна – будівлі Побутового корпусу інв. № 12833 літ «Б», загальною площею 6567,3 кв. м.; балкону другого корпусу, загальною площею 109,9 кв. м., навісу, загальною площею 179,7 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул.. Данилова, 43.

Позовні вимоги третьої особи мотивовані тим, що спірний договір суперечить положенням чинного на момент його укладання законодавства. Так, ВАТ «Фотон» посилається на те, що процедуру приватизації ВАТ «Фотон» завершено не було, через що при здійсненні спірного правочину було фактично відчужено державне майно, причому без погодження з Фондом державного майна України. Крім того, позивач посилається на те, що експертна оцінка відчужуваного майна складає 1 078 700,00 грн., у зв'язку з чим спірна угода також суперечить статті 140 Закону України «Про державну програму приватизації», яка, зокрема, забороняє до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ. Додатково ВАТ «Фотон» посилається на те, що договір був укладений в простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, а також без погодження Правління товариства, як це передбачено Статутом ВАТ.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.06.2009 р. було допущено Відкрите акціонерне товариство «Фотон» до у часті у справі  в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, прийнявши до розгляду позов ВАТ «Фотон» до Університету  економіки та управління та Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання недійсним договору для спільного розгляду з позовом Університету економіки та управління до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами у порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

            Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

                    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

28.03.1994 р. Фондом державного майна України видано наказ №31-ДП «Про прийняття рішення про приватизацію майна, яке знаходиться в загальнодержавній власності», за яким до переліку підприємств, що підлягають приватизації включено Сімферопольську виробничо-комерційну фірму «Фотон» (т. І, а. с. 98).

Наказом від 08.04.1994 №193 позивачем було передано Фонду майна Автономної Республіки Крим повноваження з виконання наказу №31-ДП щодо приватизації підприємств, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим (т. І, а. с. 141).

Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 09.09.1997 №1482 на базі державного майна, орендованого організацією орендарів Сімферопольської виробничо-комерційної фірми «Фотон», відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», було створено Відкрите акціонерне товариство «Фотон» (т. І, а. с. 30).

29 січня 2003 року між Фондом державного майна України та Відкритим акціонерним товариством «Фотон» був підписаний акт №32 передачі державного майна, яке передається Фондом державного майна України у власність акціонерного товариства «Фотон», яким, серед іншого, був переданий побутовий корпус с підвалом ЦО, інв. №12833, розташований в м. Сімферополь по вул. Данилова 43 (т. І, а. с. 32-39).

29 липня 2003 року в межах справи про банкрутство №2-8/3424-2003 за заявою кредитора Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя до боржника Відкритого акціонерного товариства «Фотон», Господарським судом АР Крим була затверджена мирова угода, укладена між кредитором та боржником, відповідно до якої боржник визнає в безспірному порядку вимоги кредитора, та зобов'язується в добровільному порядку та в повному обсязі погасити їх кредитору, шляхом реалізації майна ВАТ «Фотон», яке не задіяне в виробничо-господарській діяльності, в перелік останнього також увійшов адміністративно-побутовий корпус, інв. №12833 (т. І, а. с. 24-29).

02 вересня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Фотон» (продавець) та Університетом економіки та управління (покупець) був укладений договір купівлі-продажу майна, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будівлю Побутового корпусу інв. №12833 літ. «Б», без продажу приміщення АТС (74-87), перший поверх коридору (№89-1/4), Ш - сходова клітка (літ. «Б»), загальною площею 365,1 кв. м.; приміщення електростанції (літ. «Б» 1-й поверх №9)  загальною  площею  61,2 кв. м.;   приміщення   підвалу  Цивільної оборони (літ. «Б» підвал) загальною площею 513,8 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43 (т. І, а. с. 11-14).

Зазначене нерухоме майно було передано Університету економіки і управління за актом приймання-передачі від 02.09.2003 р. (т. І, а. с. 15).

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця – Університету економіки і управління – про зобов'язання Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу цього майна.

В свою чергу, Відкрите акціонерне товариство «Фотон» звернулося з самостійним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р., вважаючи, що його було укладено всупереч вимогам чинного на той час законодавства, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до статутних документів і організаційно-правової форми ВАТ «Фотон» згідно зі ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» є господарським товариством, тобто юридичною особою, як суб'єктом цивільних правовідносин в розумінні ст. ст. 23, 26 Цивільного кодексу Української РСР (тут і далі судом застосовується законодавство, що діяло на момент укладення спірного договору, тобто станом на 02.09.2003 р.).

          На підставі ст. ст. 25, 26 Закону України «Про власність» (який діяв на момент укладення спірної угоди), ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні» (був чинний до 01.01.2004 р.) і статутних документів, ВАТ «Фотон» є суб'єктом права власності і його майно належить йому, як юридичній особі,  на праві  приватної власності.

При цьому, до такого майна, відповідно до приписів цих Законів, безумовно належав і набутий в результаті приватизації державного майна об'єкт нерухомості, розташований за  адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, який був предметом договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р., що підтверджується актом приймання-передачі державного майна у власність ВАТ «Фотон» №32 від 29.01.2003 р та іншими документами, наявними в матеріалах справи.  

          Таким чином, твердження ВАТ «Фотон» про фактичне відчуження за спірною угодою державного майна не відповідають дійсності, оскільки держава в особі Фонду державного майна України в обмін на передане до статутного фонду ВАТ «Фотон» майно, придбала 100% акцій господарського товариства на суму 66 854 950 грн., що повністю відповідає нормам ст. 24 Закону України «Про господарські товариства», згідно зі змістом  якої статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Так під правом власності на підставі ст. 2 Закону України «Про власність» розуміються врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

На підставі ст. 4 Закону України «Про власність» власник  на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним  йому майном.

Таким чином, укладення і виконання спірного договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р. є наслідком реалізації ВАТ «Фотон» своїх повноважень власника щодо належного йому на праві власності майна шляхом його відчуження, що не заборонено законом.

Не може суд також погодитися і з твердженням Відкритого акціонерного товариства «Фотон» про те, що спірний договір порушує вимоги статті 140 Закону України «Про Державну програму приватизації», оскільки зі вказаної норми випливає, що заборона на відчуження  майна (необоротних  активів), що належить товариству, та на здійснення операцій  з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ, діє тільки до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програмі, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ.

Проте, позивачем не представлені суду докази того, що на момент здійснення спірної угоди  мали місце умови, які передбачають застосування обмежень, обумовлених нормами ст. 140 Закону України «Про державну програму приватизації», у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

До того ж, з наявних в матеріалах справи документів судом вбачається, що питання закріплення пакетів акцій ВАТ «Фотон» в державній власності повністю вирішені - 100% акцій товариства  належать державі і дана обставина підтверджується фактами реєстрації випуску акцій ВАТ «Фотон» в ДКЦПФР з включенням Національним депозитарієм України в реєстр кодів цінних паперів на суму 66 854 950 грн., що повністю відповідає розміру статутного  фонду ВАТ «Фотон».

Суд також критично ставиться до тверджень ВАТ «Фотон» про необхідність прийняття рішення щодо відчуження майна на Правлінні товариства, оскільки компетенція Правління визначена розділом 8.4 Статуту, до якої відносяться:

- затвердження поточних планів діяльності товариства та заходів, необхідних для їх виконання;

- розробка бізнес-планів та інших програм фінансово-господарської діяльності товариства;

- затвердження щорічних кошторисів, штатного розкладу та посадових окладів працівників товариства (окрім посадових осіб органів управління товариства);

- організація ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства, надання річного звіту та балансу товариства на затвердження загальних зборів акціонерів;

- приймання та звільнення працівників товариства, ведення обліку кадрів, встановлення системи заохочення та накладення стягнень на працівників товариства;

- укладення колективного договору;

- організація скликання та проведення загальних зборів акціонерів та затвердження порядку денного для зборів (за погодженням з Наглядовою радою);

- вчинення інших дій, передбачених цим статутом, внутрішніми нормативними документами товариства, рішеннями загальних зборів акціонерів та Наглядової ради.

Отже, матеріалами справи спростовуються твердження ВАТ «Фотон» про необхідність погодження укладення спірного договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р. з Правлінням товариства.

Не є переконливими посилання ВАТ «Фотон» на недотримання нотаріальної форми угоди, оскільки чинний на той час Цивільний кодекс Української РСР (на відміну від чинного Цивільного кодексу України) не вимагав обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна (окрім продажу жилого будинку). Більш того, суд звертає увагу на те, що позовні вимоги ВАТ «Фотон» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р. мотивовані положеннями Цивільного кодексу України, який не може бути застосований до спірних правовідносин, позаяк ЦК України набрав чинності 01.01.2004 р., тобто після укладення спірної угоди. Так, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як зазначено в п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, за ч. 1 ст. 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набуття цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, ВАТ «Фотон» не скористалося правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не змінило юридичні підстави позову та не зазначило, на підставі яких саме положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року має бути визнаний недійсним спірний договір купівлі-продажу від 02.09.2003 р.

У той же час, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності  за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України  сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов'язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що спірний договір купівлі-продажу від 02.09.2003 р. був укладений відповідно до положень чинного на той час законодавства, а тому правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Враховуючи те, що процесуальні наслідки пропуску строку позовної давності можуть застосовуватися лише у разі наявності порушеного чи оспорюваного права, тобто обґрунтованості вимог позивача, а докази недійсності спірного договору суду надані не були, суд не приймає до уваги заяву Університету економіки і управління про пропуск строку позовної давності, оскільки в позові має бути відмовлено саме через безпідставність вимог, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В свою чергу, стосовно первісно заявлених вимог Університету економіки і управління суд зазначає наступне.

Так, стаття 128 чинного на час укладення договору купівлі-продажу Цивільного кодексу Української РСР передбачала, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2.3 Договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р. сторони передбачили, що право власності на придбану будівлю переходить до покупця після повного розрахунку за придбане майно.

Як вже було вказано раніше, відчужуване за договором майно було передано Університету економіки і управління за відповідним актом приймання-передачі від 02.09.2003 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (т. І, а. с. 15). В свою чергу, договірна ціна (1 430 000,00 грн.) була сплачена Покупцем в повному обсязі шляхом передачі простих векселів та перерахування коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі і платіжними дорученням (т. І, а. с. 16-23) та не заперечується сторонами по суті. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок був здійснений платіжним дорученням №640 від 14.10.2003 р., проведеним банком 15.10.2003 р., яким був оплачений вексель №613244309850 на суму 107 710,66 грн. (т. І, а. с. 22).

Таким чином, враховуючи наявні у ВАТ «Фотон» повноваження власника майна, переданого йому засновником до статного фонду, у тому числі право розпоряджатися вказаним майном, про що було вказано вище, суд вважає, що Університет економіки і управління 15.10.2003 р. на законних підставах набув право власності на майно, придбане за договором купівлі-продажу від 02.09.2003 р., а саме: будівля Побутового корпусу інв. №12833 літ. «Б», без продажу приміщення АТС (74-87), перший поверх коридору (№89-1/4), Ш - сходова клітка (літ. «Б»), загальною площею 365,1 кв. м.; приміщення електростанції (літ. «Б» 1-й поверх №9)  загальною  площею  61,2 кв. м.;   приміщення   підвалу  Цивільної оборони (літ. «Б» підвал) загальною площею 513,8 кв. м., розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43.

Суд звертає увагу на те, що Цивільний кодекс Української РСР, на відміну від чинного Цивільного кодексу України, не пов'язував момент виникнення права власності на нерухоме майно з державною реєстрацією цього права та визначав, що право власності на нерухомість виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачено умовами договору. Оскільки, як вже було вказано раніше, умовами договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р. передбачено виникнення права власності покупця після здійснення повного розрахунку, Університет економіки і управління став власником придбаної нерухомості 15.10.2003 р.

У той же час, статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Отже, з моменту набрання чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004 р., державна реєстрація є обов'язковою для підтвердження факту набуття права власності.

В п. 18 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98 від 31.01.2001р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» передбачено, що відповідно  до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення,  переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру  речових  прав  на  нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина (ч. 8 ст. 3 Закону).

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Причому така реєстрація здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5).

Пунктом 1.3 Тимчасового положення передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з пунктом 2.1 Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

При цьому, серед правовстановлювальних документів, перелічених в Додатку 1 до Тимчасового положення (в редакції станом на 10.03.2004 р.), передбачені й договори відчуження нерухомого майна, які не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню (тобто ті, які були укладені до 01.01.2004 р.).

У той же час, матеріали справи свідчать, що відмова Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації від здійснення державної реєстрації права власності мотивована, серед іншого, ненаданням правовстановлювального документу попереднього власника і виписки з Реєстру прав власності на відчужуваний об'єкт та відсутністю реєстрації права власності на відчужуваний об'єкт за ВАТ «Фотон». Проте, суд не може погодитися з правомірністю вказаної відмови, позаяк договір купівлі-продажу від 02.09.2003 р. є правовстановлювальним документом в розумінні вимог Тимчасового положення, саме на підставі якого й здійснюється відповідна державна реєстрація. При цьому, суд звертає увагу на те, що пунктом 2.2 Тимчасового положення (в редакції станом на 10.03.2004 р.) визначено, що при реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна, що не посвідчені в нотаріальному порядку, подається також довідка про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ (додаток 2), та витяг з Реєстру застав рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об'єкт нерухомого майна. Отже, надання правовстановлювального документа попереднього власника та виписки з Реєстру прав власності на відчужуваний об'єкт не було закріплено Тимчасовим положенням в якості обов'язкових умов для здійснення державної реєстрації права власності. Посилання ж БТІ на відсутність в реєстрі запису про власність ВАТ «Фотон» та належність спірного майна Автономній Республіці Крим в особі Верховної Ради АР Крим є хибними з підстав, викладених вище, оскільки, як вже було зазначено раніше, держава в особі Фонду державного майна України в обмін на передане до статутного фонду ВАТ «Фотон» майно, придбала 100% акцій господарського товариства, а ВАТ «Фотон» є власником майна, переданого до його статутного фонду.

У той же час, згідно ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності та господарювання. Усі суб'єкті права власності рівні перед законом.

Згідно ч.1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Частиною 2 цієї статті передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 6, 7 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону, а зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

За таких обставин, суд вважає, що порушені права Університету економіки і управління підлягають захисту шляхом спонукання Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації до здійснення державної реєстрації права власності за Університетом економіки і управління на об'єкти нерухомого майна: будівлю побутового корпусу інв. №12833 літер «Б» загальною площею 6567,3 кв. м.; балкон другого поверху загальною площею 109,9 кв. м.; навіс загальною площею 179,7 кв. м., розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43 (за виключенням приміщень АТС «перший поверх №74-87, 89-1/4, ІІІ загальною площею 365,1 кв. м.; приміщення електричної підстанції «перший поверх №9», загальною площею 61,2 кв. м.; приміщень підвалу Цивільної оборони «літер «Б» підвал» загальною площею 513,8 кв. м.).

Таким чином, позов Університету економіки і управління підлягає задоволенню в повному обсязі. В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Фотон» слід відмовити.

Судові витрати суд покладає на Сімферопольське МБРТІ та ВАТ «Фотон» згідно з положенням статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов Університету економіки і управління задовольнити.

2.          Зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації (95000, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) здійснити за Університетом економіки і управління (95021, м. Сімферополь, вул. Кримської правди, 4, ідентифікаційний код 22239189) державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна: будівлю побутового корпусу інв. №12833 літер «Б» загальною площею 6567,3 кв. м.; балкон другого поверху загальною площею 109,9 кв. м.; навіс загальною площею 179,7 кв. м., розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 43 (за виключенням приміщень АТС «перший поверх №74-87, 89-1/4, ІІІ загальною площею 365,1 кв. м.; приміщення електричної підстанції «перший поверх №9», загальною площею 61,2 кв. м.; приміщень підвалу Цивільної оборони «літер «Б» підвал» загальною площею 513,8 кв. м.).

3.          Стягнути з Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (95000, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) на користь Університету економіки і управління (95021, м. Сімферополь, вул. Кримської правди, 4, ідентифікаційний код 22239189) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Відмовити в позові Відкритого акціонерного товариства «Фотон» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.09.2003 р.

5.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.