Рішення

від 09.11.2011 по справі 22-ц-2900/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-2900/11 09.11.2011 09.11.2011 09.11.2011

Провадження №22-ц/1490/3102/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-2846/11 Суддя у першій інстанції: ОСОБА_1

Категорія 23 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі судового засідання: Голубкіній О.О.,

за участю: ОСОБА_3 - представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2011 року, постановлене за її позовом до Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області та селищного голови смт. Казанки Казанківського району ОСОБА_5 про визнання неправомірних дій державного органу та посадової особи, визнання угоди недійсною,

в с т а н о в и л а :

15 серпня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області та селищного голови смт. Казанки ОСОБА_5, в якому просила:

-визнати неправомірними дії Казанківської селищної ради та її голови ОСОБА_5 по складанню угоди №7 від 11 липня 20011 року про відшкодування 1275 грн. збитків за фактичне землекористування;

-скасувати як незаконну угоду №7 від 11 липня 2011 року, укладену між нею Казанківською селищною радою, про відшкодування 1275 грн. збитків за фактичне землекористування.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що її чоловіку ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого Казанківською селищною радою 9 листопада 1993 року, було надано в користування для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,85 га, яка розташована на території Казанківської селищної ради. Після смерті ОСОБА_6, який помер 30 червня 2006 року, вона як його дружина, яка прийняла спадщину, продовжує користуватися даною земельною ділянкою.

11 липня 2011 року вона та голова Казанківської селищної ради уклали угоду, за умовами якої вона як фактичний землекористувач вказаної земельної ділянки зобов'язалася сплатити селищній раді 1275 грн. збитків, визначених в розмірі орендної плати.

Посилаючись на наведене, позивач просила про задоволення позову.

22 серпня 2011 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати недійсною вказану угоду, посилаючись на те, шо у Казанківської селищної ради не було повноважень на її укладення.

Рішенням Казанківського районного суду від 08 вересня 2011 року в позові ОСОБА_4 відмовлено.

Позивачка в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову, суд виходив з того, що спірна угода укладена сторонами з додержанням вимог закону, оскільки вона як фактичний користувач даної земельної ділянки зобов'язана сплатити Казанківській селищній раді збитки у вигляді орендної плати.

Проте такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, наявним у ній доказам та вимогам цивільного права.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого Казанківською селищною радою 9 листопада 1993 року, було надано в користування для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,85 га, яка розташована на території Казанківської селищної ради. Після смерті ОСОБА_6, який помер 30 червня 2006 року, позивач як його дружина, яка прийняла спадщину, продовжує користуватися даною земельною ділянкою.

11 липня 2011 року між Казанківською селищною радою як землевласником та ОСОБА_4 було укладено угоду, за умовами якої остання як фактичний землекористувач вказаної земельної ділянки зобов'язалася сплатити селищній раді 1275 грн. збитків, визначених в розмірі орендної плати.

Між тим, як видно із заперечень Казанківської селищної ради від 29 серпня 2011 року, її довідки від 31 жовтня 2011 року № 767/03-09 вказана земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності територіальної громади смт. Казанки.

Як вбачається із змісту довідок відділу Держкомзему у Казанківському районі від 1 листопада 2011 року за №№ 1682, 1683, вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, знаходиться за межами Казанківської селищної ради, і з моменту її передачі ОСОБА_6 і по теперішній час належить до земель державної власності.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наведені обставини свідчать, що оскільки Казанківська селищна рада не є власником даної земельної ділянки, відповідних повноважень на укладення спірної угоди від Казанківської районної державної адміністрації не отримувала, то ця угода є недійсною.

Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на вказані обставини, наявні у справі докази і помилково вважав, що у відповідача були повноваження укладати даний договір, що у відповідності до вимог п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення, яким слід визнати недійсною угоду про відшкодування збитків, укладену сторонами 11 липня 2011 року.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій Казанківської селищної ради та її голови, то суд правильно відмовив у їх задоволенні, так як ці вимоги не можуть бути самостійними, а охоплюються вимогами про визнання недійсним правочину.

Тому рішення в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду від 08 вересня 2011 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання недійсною угоди про відшкодування збитків задовольнити.

Визнати недійсною угоду про відшкодування збитків, укладену 11 липня 2011 року, між ОСОБА_7 і Казанківською селищною радою Казанківського району Миколаївської області.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді