Постанова

від 18.03.2015 по справі 804/2774/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р. Справа № 804/2774/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 324247 грн. - за основним платежем та 162124 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним, не відповідає існуючим фактам та діючому податковому законодавству, та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Письмових заперечень на позов до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

На підставі наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 26.09.2014р. № 842 згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.79.2 cт.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами і доповненнями, посадовими особами Верхньодніпровської ОДПІ з 26.09.2014 р. по 02.10.2014 р. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма Хотей» (код ЄДРПОУ 33338542) за червень - жовтень 2013 року, ТОВ «ТПК «КОЛIP» (код ЄДРПОУ 35495491) за листопад 2012 року,ТОВ «Діплас» (код ЄДРПОУ 34680980) за січень 2013 року, ТОВ «Відім» (код ЄДРПОУ 38600097) за березень 2014 року, ТОВ «Афелій-2013» (код ЄДРПОУ 38796540) за січень - лютий 2014 року, ТОВ «Сілко-компані» (код ЄДРПОУ 38837927) за березень 2014 року.

За результатами перевірки Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією було складено Акт від 09.10.2014 р. № 1245/04-16-22-02/37221281 (далі - Акт перевірки). Відповідно до Акта перевірки ТОВ «Краусберг Україна» було порушено п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 324247,02 грн., в т.ч. за: червень 2012 року -17220.64 грн.; липень 2012 року - 19501,09 грн.; серпень 2012 року - 20170,56 грн.: вересень2012 року - 19399,98 грн.; жовтень 2012 року - 19583,73 грн.; листопад 2012 року - 19490,14 грн.; - січень 2013 року - 18894,40 грн.; - січень 2014 року - 46333,34 грн.; - лютий 2014 року - 46333,34 грн.; - березень 2014 року - 973 19,80 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки позивач направив на адресу відповідача заперечення до Акту перевірки від 15.10.2014 року.

За результатами розгляду заперечень до Акту перевірки, листом від 23.10.2014 року № 2545/10/04-16-22-01 Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція повідомила, що висновки, за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки від 09.10.2014 р залишені без змін.

На підставі Акту перевірки Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 324247 грн. - за основним платежем та 162124 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач 07.11.2014 р. подав скаргу до Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. № НОМЕР_1.

06.01.2015 р. позивач отримав від Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області рішення про результати розгляду первинної скарги від 05.01.2015 р. № 7/10/04-36-10-08-09, згідно якого податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 29.10.2014 р. № НОМЕР_1 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним взаємовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Краусберг Україна» із ТОВ «Афелій-2013» (код ЄДРПОУ 38796540) відбувались за період січень, лютий, березень 2014 року.

Господарські відносини між ТОВ «Краусберг Україна» та ТОВ «Афелій-2013» відбувались на підставі укладених договорів про надання послуг.

Факт реальності господарської операції ТОВ «Краусбер Україна» з ТОВ «Афелій-2013» підтверджується господарськими, бухгалтерськими та податковими документами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: договорами про надання послуг та специфікаціями до них, актами прийому-передачі, актами про витрату давальницьких матеріалів, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Взаємовідносини ТОВ «Краусберг Україна» з ТОВ «Сілко-компані» відбувались у січні, лютому, березні 2014 року.

Господарські відносини між ТОВ «Краусберг Україна» та ТОВ «Сілко-компані» відбувались на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 34 від 22.02.2014 року.

Факт реальності господарської операції ТОВ «Краусбер Україна» з ТОВ «Сілко-компані» підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

Взаємовідносини ТОВ «Краусберг Україна» із ТОВ «Фірма Хотей» відбувались у період з 01.06.12р. по 31.10.2012 року.

Господарські відносини між ТОВ «Краусберг Україна» та ТОВ «Фірма Хотей» відбувались на підставі укладених договорів про надання послуг.

Факт реальності господарської операції ТОВ «Краусбер Україна» з ТОВ «Фірма Хотей» підтверджується господарськими, бухгалтерськими та податковими документами, а саме; договорами про надання послуг та специфікаціями до них, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Взаємовідносини ТОВ «Краусберг Україна» з ТОВ «Діплас» відбувались у січні 2013 року.

Господарські відносини між ТОВ «Краусберг Україна» та ТОВ «Діплас» відбувались на підставі укладених договорів про надання послуг, та специфікаціями до них, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Взаємовідносини ТОВ «Краусберг Україна» із ТОВ «ТПК «КОЛІР» відбувались у період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р.

Господарські відносини між ТОВ «Краусберг Україна» та ТОВ «ТПК «КОЛІР» відбувались на підставі укладених договорів про надання послуг.

Так, факт реальності господарської операції ТОВ «Краусбер Україна» з ТОВ «ТПК «КОЛІР» підтверджується господарськими, бухгалтерськими та податковими документами, а саме: договорами про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Взаємовідносини ТОВ «Краусберг Україна» з ТОВ «Відім» відбувались у березні 2014 року.

Господарські відносини між ТОВ «Краусберг Україна» та ТОВ «Відім» відбувались на підставі укладених договорів про надання послуг, та специфікаціями до них, актами прийому-передачі, актами про витрату давальницьких матеріалів, актами здачі-прийняття робіт податковими накладними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Таким чином, здійснення господарських операцій підтверджено відповідними первинними документами, що відповідає приписам Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарі в/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, оплата послуг відповідно до умов договору або дата отримання платником податку послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних первинних документів суд доходить висновку, що всі первинні документи надані відповідачу, що податковим органом не заперечувалося, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму, яка підтверджена податковими накладними.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. З ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Крім того, в обгрунтування своїх висновків відповідач в Акті перевірки посилається на наступні акти, а саме: акт № 2519/40/04-03-22-03/38796540 від 28.05.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Афелій-2013» (код ЄДРПОУ 38796540) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Нік-Електроніка» (код ЄДРПОУ 33401202) за період січень, лютий, березень 2014 року; акт №2547/44/04-03-22-03/38837927 від 02.06.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сілко-Компані» (код ЄДРІІОУ 38837927) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Нік-Електроніка» (код ЄДРІІОУ 33401202) за період січень, лютий, березень 2014 року.»; акт №1113/04-62-22-3/33338542 від 07.08.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ФІРМА ХОТЕЙ» (код ЄДРПОУ 33338542), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 2011-2013 роки.»; акт № 2170/04-62-223 від 08.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ДІПЛАС» (код ЄДРПОУ 34680980), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 2011-2013 роки»; акт №733/22-04/35495491 від 08.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельно-ІІромислова компанія «Колір» (код за ЄДРПОУ 35495491)».

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність носить індивідуальний характер, тобто особа не може відповідати за прочини свої контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Вищий адміністративний суд України в своєму Інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 також зазначає: «У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних».

Отже, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту у зв'язку з тим, що суми ПДВ, включені до податкового кредиту, були обчислені з вартості товарів, що придбавались у юридичних осіб, які не задекларували відповідні суми ПДВ та не сплачували ПДВ до Державного бюджету, є протиправним.

В Акті перевірки не наведено жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Краусбер Україна», як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання ТОВ «Краусбер Україна» податкової вигоди.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угоди, укладеної між ТОВ «Краусбер Україна» та ТОВ « Відім», ініційованого податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, в Акті перевірки також не зазначено.

Отже, факт реальності господарської операції позивача ТОВ «Краусбер Україна» з ТОВ «Фірма Хотей», ТОВ «ТПК «КОЛIP», ТОВ «Діплас», ТОВ «Відім», ТОВ «Афелій-2013», та ТОВ «Сілко-компані» підтверджується належними господарськими, бухгалтерськими, податковими документами.

Відповідно до вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, про відсутність документів, що свідчать про наявність офісних та складських приміщень, про відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, про те що в видаткових накладних не розшифровано підпис представника ТОВ «Краусберг Україна», у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

ТОВ «Краусберг Україна» орендує приміщення площею 114,6 м. кв. що підтверджується договором оренди від 01.06.2012 року № 68-аф, та актом прийому передачі приміщення від 01.04.2014 р.

ТОВ «Краусберг Україна» надало документи, які підтверджують фактичне отримання товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару.

Передача та рух товарно-матеріальних цінностей з боку ТОВ «Краусберг Україна» при взаємовідносинах з контрагентами також підтверджується актами здачі-приймання робіт (транспортно-експедиторські послуги) складених між ТОВ «Краусберг Україна» та ТОВ «НОВА ПОШТА», а саме: - АКТ № НП/3-0000078 від 13.01.2014 року; АКТ № НП/3-0000801 від 20.01.2014 року; АКТ № НП/3-0001777 від 27.01.2014 року; АКТ № НП/3-0004962 від 17.02.2014 року; АКТ № НП/3-0003953 від 10.02.2014 року; АКТ № НП/3-0009101 від 17.03.2014 року.

Окрім того, для вищезазначених цілей ТОВ «Краусберг Україна» використовувався власний транспортний засіб, що належить одному із засновників товариства.

Також, усі видаткові накладні, та інші бухгалтерські документи, що були надані для перевірки з боку ТОВ «Краусберг Україна» підписані його директором - ОСОБА_2

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.10.2014 р. № НОМЕР_1.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 23.03.2015 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 23.03.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4