Постанова

від 15.07.2015 по справі 808/2398/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року о/об 17год. 14 хв.Справа № 808/2398/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю представників:

від позивача: - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інвестресурс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інвестресурс» (далі - позивач або ТОВ «ТМ «Інвестресурс») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просив скасувати Рішення №5148/10/10-017 від 10.04.2015 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу, винесене Начальником ДПІ уЛенінському районі м.Запоріжжя, в частині відмови застосування податкового компромісу до податкового зобов'язання податку на прибуток за період 1 квартал 2011 року в сумі 642 498,00грн., визначених ТОВ «ТД «Інвестресурс» податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0000052211 від 21 лютого 2013 року, як таке, що є протиправним та суперечить законодавству України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ТД «Інвестресурс» має право на застосування податкового компромісу по грошових зобов'язаннях, визначених податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0000052211 від 21.02.2013 з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. На думку позивача на спірні відносини не розповсюджуються обмеження по строку застосування податкового кредиту.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що податковому компромісу підлягає заниження податкових зобов'язань з податку на прибутку підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити у позові.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 15 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №030672 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інвестресурс» зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридична особа за адресою: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул.Волгоградська, буд. 27.

21 лютого 2013 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області винесла податкове повідомлення-рішення №0000052211.

25 березня 2015 року за вих. №30/03/2 (вх. №10124/10 від 02.04.2015) позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області із заявою про намір досягнення податкового компромісу по податкових зобов'язаннях, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000052211 від 21 лютого 2013 року в порядку п.7 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

Наказом від 20.01.2015 №33 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області «Про створення робочої групи щодо застосування податкового компромісу» створено в ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС Запорізькій області робочу групу щодо застосування податкового компромісу.

10 квітня 2015 року проведено засідання комісії щодо застосування процедури досягнення податкового компромісу, що підтверджується протоколом №20 від 10.04.2015.

10 квітня 2015 року відповідач прийняв рішення №5148/10/10-017 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу згідно якого підприємство має право скористатися процедурою податкового компромісу з податку на прибуток у розмірі 173 812,00грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року у розмірі 173 812грн.

В частині застосування процедури податкового компромісу за 1 квартал 2011 року на суму 642 498грн., - відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п. 7 підроділу 9-2 Розділу ХХ ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на зазначену норму законодавства, під строками давності згідно із ст. 102 ПК України розуміється визначення грошових зобов'язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання, тобто трирічного терміну. Тобто, строк давності щодо податкового компромісу застосовується з 01.04.2011 року до 01.04.2014 року. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відмова контролюючого органу у застосуванні податкового компромісу на суму податку на прибуток у розмірі 642 498грн., нараховану за період 1 квартал 2011 року, є обґрунтованою.

Щодо посилання позивача на те, що п.7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України не встановлює обмеження по строку давності податкового компромісу, суд зазначає, що відсутність обмеження строків у інших пунктах порядку застосування податкового компромісу, визначеного підрозділом 9-2 Розділу ХХ Податкового кодексу України не нівелює такі обмеження, встановлені п. 1 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, та не суперечить останнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інвестресурс» - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова