Постанова

від 22.09.2009 по справі 2-а-44639/09

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

15 вересня

2009 року                              

м. Полтава                                 Справа №2-а-44639/09

               Полтавський окружний адміністративний суд в

складі:

Головуючого судді - Клочка К.І.

При секретарі -  Пехоті М.О.

За участю:

Представників позивача - ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Полтаві до ОСОБА_3, третя особа: Приватне

підприємство ОСОБА_4 про стягнення коштів за нікчемним правочином, -

                                                     В С

Т А Н О В И В:

14 квітня

2009 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві звернулась до Полтавського

окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3, третя

особа: Приватне підприємство ОСОБА_4 про стягнення коштів за нікчемним

правочином в сумі 71 809,60 грн.

В

обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що для з'ясування

правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість

та податкового кредиту проведено позапланові документальні перевірки фінансово

- господарської діяльності  Товариства з

обмеженою відповідальністю Фірма ОСОБА_3 За результатами перевірок винесено

податкові повідомлення - рішення, якими визначено зобов'язання з податку на

додану вартість. В ході перевірок встановлено, що ТОВ ФірмаОСОБА_3

здійснювалась закупівля товарів на підставі договору поставки. За договором

постачальником є ТОВ ТВП «Поліссяінвест», яке 31.03.2005 року було перетворено

на ПП ОСОБА_4, свідоцтво платника ПДВ ТОВ ТВП «Поліссяінвест» анульовано актом

Коростенської ОДПІ від 13.08.2004 року №13, ПП ОСОБА_4 було визнано банкрутом

постановою Господарського суду Житомирської області та відкрито ліквідаційну

процедуру, ліквідовано та виключено із ЄДРПОУ

 01.09.2008 року. Отже вищевказаний правочин не

відповідає вимогам законодавства та є нікчемним, а підприємством

перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою

заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії

підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету.

В судовому

засіданні представник позивача звернувся до суду з заявою про зміну  позовних вимог та просить стягнути з ТОВ

ФірмаОСОБА_3 вартість отриманих за нікчемним правочином товарів на суму 430

857,1 грн. В обгрунтування зміни позовних вимог представник позивача послався

на те, що в первісному позові було помилково зазначено лише суму ПДВ за

нікчемним правочином.

Відповідно

до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право

змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити

розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь -

який час до закінчення судового розгляду.

Представники

позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча в

матеріалах справи наявні докази того, що він неодноразово повідомлявся про час

та місце розгляду справи.

Представник

третьої особи в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не

повідомив. Конверт із судовою повісткою повернуто до суду із відміткою про те,

що ПП ОСОБА_4 за його юридичною адресою АДРЕСА_1не знаходиться.

Заслухавши

пояснення представників позивача та розглянувши матеріали справи суд встановив

наступне.

 Згідно наказу № 1982 від 06.10.2008 року та

направлення № 823 від 07.10.2008 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову

документальну перевірку фінансово - господарської діяльності ТОВ ФірмаОСОБА_3 з

питань достовірності декларування податкових зобов'язань та  податкового кредиту за період 01.04.2008 року

по 31.07 2008 року. За результатами перевірки винесено податкове повідомлення -

рішення №0000382305/0 від 07.10.2008 року, яким визначено зобов'язання з

податку на додану вартість в розмірі 80904,00 грн., в тому числі, за основним

платежем 54 283,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26 621, 00

грн.

На підставі

наказу №2233 від 18.11.2008 року проведено позапланову документальну перевірку

фінансово - господарської діяльності ТОВ ФірмаОСОБА_3 з питань достовірності

декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з

01.03.2008 року по 31.03.2008 року. За результатами перевірки винесено

податкове повідомлення - рішення №00004922305/0 від 28.11.2008 року, яким

визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 289,90 грн., в

тому числі, за основним платежем 17 526, 60 грн. та штрафні (фінансові) санкції

в розмірі 8763,30. З даними рішеннями не погодився відповідач та оскаржив їх до

суду.

В ході

перевірок встановлено, що ТОВ ФірмаОСОБА_3 здійснювалась закупівля товарів

(дерев'яних піддонів) на основі договору поставки №8 від 08.01.2008 року.

Оплата за отриманий товар здійснена шляхом готівкового розрахунку відповідно до

касових ордерів. Постачальником за договором поставки № 8 від 08.01.2008 року є

ТОВ ТВП «Поліссяінвест». Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у реєстраційній справі ТОВ

Торгово - виробниче підприємство «Поліссяінвест» наявні записи про проведення

реєстраційних дій, а саме: внесено запис про рішення засновників ТОВ ТВП

«Поліссяінвест» щодо припинення від 09.03.2005 року; проведено державну

реєстрацію припинення юридичної особи в результаті перетворення ТОВ ТВП «Поліссяінвест»

на ПП «ОСОБА_4» від 31.03.2005 року; проведено державну реєстрацію юридичної

особи (приватне підприємство ОСОБА_4, код ЄДРПОУ 32510930. Стосовно ПП ОСОБА_4

господарським судом Житомирської області винесено постанову про визнання

банкрутом від 01.11.2007 року. Ухвалою господарського суду Житомирської області

від 18.08.2008 року ліквідовано юридичну особу банкрута - ПП ОСОБА_4. Також за

даними Коростенської ОДПІ анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ ТВП

«Поліссяінвест», що підтверджується Актом №13 від 13.08.2004 року про

анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість

№0933406, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Отже договір

поставки № 8 від 08.01.2008 року укладений на момент, коли ТОВ ТВП

«Поліссяінвест» вже не існувало. Вищевказаний договір між ТОВ ТВП

«Поліссяінвест» та відповідачем  та

видані ним податкові накладні посвідчені печаткою із найменуванням

підприємства: «Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче

підприємство «Поліссяінвест», тобто печаткою неіснуючої юридичної особи, та

підписані невідомою особою.

Судом

встановлено, що 31 липня 2009 року Полтавським окружним адміністративним судом

винесено постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в адміністративній

справі № 2-а-12035/09 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.

Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000382305/0

від 07.11.2008 року. Постанова не оскаржувалося і набрала законної сили.            

29 липня

2009 року Полтавським окружним адміністративним судом винесено постанову про

відмову у задоволенні позову в адміністративній справі № 2-а-12597/09 за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ОСОБА_3» до Державної

податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового

повідомлення - рішення №0000492305/0 від 28.11.2008 року. Постанова не

оскаржувалася і набрала законної сили.

            Згідно вироку Октябрського

районного суду м. Полтави від 23.06.2009 року, яким ОСОБА_5, заступника

директора та головного бухгалтера ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні

злочину, передбаченою ст. 366 ч. 2 Кримінального кодексу України (вирок набрав

законної сили 09.07.2009 р.). В ході розгляду кримінальної справи було

встановлено, що протягом березня - липня 2008 року засуджена з метою

мінімізації податкового навантаження та умисного ухилення від сплати податку на

додану вартість ТОВ ФірмаОСОБА_3, внесла завідомо неправдиві відомості  до офіційних документів, а саме видаткових

накладних по господарських операціях між ТОВ ФірмаОСОБА_3 та ТОВ ТВП

«Поліссяінвест» (в подальшому ПП ОСОБА_4), хоча насправді таких відносин

фактично не існувало, а товарОСОБА_5 закуповувала у приватних підприємців

Полтавської та Харківської областей - неплатників податку на додану вартість.

Відповідно

до вироку свідок ОСОБА_6 показав, що він зареєстрований приватним підприємцем,

займається виготовленням дерев'яних виробів в с. Яреськи, с. Сорочинці, смт.

Шишаки. Приблизно з 2008 року виготовляв на замовлення ОСОБА_5., представника

фірмиОСОБА_3,  піддони. Так як

знаходиться він на єдиному податку, то ніяких податкових документів з приводу

вказаних правовідносин не складав. Аналогічні показання щодо реалізації

піддонів жінці на ім'я ОСОБА_5 дали свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8та ОСОБА_9Свідок

ОСОБА_10, який перебував на посаді директора ТОП ТВП «Поліссяінвест» з серпня

2003 року до визнання товариства банкрутом, повідомив, що товариство не мало

господарських відносин з ТОВ Фірма ОСОБА_3

Відповідно

до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини,

встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській

справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у

яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 4

ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній

справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали

законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу

про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або

постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією

особою.

Відповідно

до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не

відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

 Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу

України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності

наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход

держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у

разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход

держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на

відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе

одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або

належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход

держави.

Положення

статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з

урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною

інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам

суспільства, а тому відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу

України є нікчемними, і визнання такого правочину недійсним судом не

вимагається. Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу

України застосування санкцій за вчинення правочину з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства можливе лише в разі виконання

правочину хоча б однією стороною.

 Згідно постанов Полтавського окружного

адміністративного суду від 31.07.2009 року у адміністративних справах № 2 - а -

12035/09 та №  2 - а -  12597/09 за позовами ТОВ фірмаОСОБА_3 до ДПІ

у м. Полтаві договір поставки № 8 від 08.01.2008 року, укладений між ТОВ

ФірмаОСОБА_3 та ТОВ ТВП «Поліссяінвест» є нікчемним, оскільки суперечить

моральним засадам суспільства.

Як

встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та

визнається самим позивачем, договір поставки № 8 від 08.01.2008 року, укладений

між ТОВ ФірмаОСОБА_3 та ТОВ ТВП «Поліссяінвест» фактично не виконувався жодною

зі сторін, - товар надходив від приватних підприємців Полтавської та

Харківської області та оплачувався їм без будь - яких документів.

 За таких обставин суд приходить до висновку,

що підстави для застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину,

передбачених ст. 207, 208 Господарського кодексу України, відсутні, тому

позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві є неправомірними і

не підлягають задоволенню.

На підставі

викладеного, керуючись  статтями 203, 215

Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України,

статтями 71, 94, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні

адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві до

ОСОБА_3, третя особа: Приватне підприємство ОСОБА_4 про стягнення коштів за

нікчемним правочином відмовити .

Постанова

відповідно до частини першої статті 254 КАС України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим

Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили

після закінчення цього строку.

Постанова

може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду   через Полтавський окружний адміністративний

суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня

складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний

термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному

статтею 186 КАС України.

Повний текст

постанови  виготовлено протягом пґяти

днів з дня закінчення розгляду справи.

            Суддя                                                                                                             

К.І. Клочко