Постанова

від 26.03.2012 по справі 2а/2370/721/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року м.Черкаси

9 год. 25 хв. Справа № 2а/2370/721/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Сидорець І.С.;

за участю сторін: позивач - ОСОБА_1;

представник позивача за ордером від 01.03.2012 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.06.2003 №176) та договором про надання правової допомоги від 01.03.2012, адвокат - ОСОБА_2;

представники відповідача: за довіреністю від 16.02.2012 № 602/07 - ОСОБА_3;

за довіреністю від 10.01.2012 № 67/07 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Черкаській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012 ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якому просить скасувати накази Державної екологічної інспекції у Черкаській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 27.02.2012 № 36, про оголошення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від 29.02.2012 № 48 та від 29.02.2012 № 18-о; поновити її на посаді начальника відділу-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.03.2012 до дня прийняття постанови суду у цій справі; моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень та судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 5000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що звільнення із займаної посади та припинення публічної служби здійснено з порушенням вимог Кодексу законів про працю України та інших норм трудового законодавства, що полягають в оголошенні догани та звільненні із займаної посади без зазначення у відповідних наказах передбачених законом правових підстав, без повідомлення їх під розписку, а підставою для їх застосування стали подання прокуратури та акти службової перевірки, що стосувалися періоду трудової діяльності позивачки у вже ліквідованій юридичній особі протягом 2010-2011років. ОСОБА_1 вважає недопустимим правонаступництво у трудових відносинах щодо накладення дисциплінарних стягнень за порушення службових обов'язків. Крім того, на її думку порушення, виявлені прокуратурою та службовим розслідуванням, що стосувалися водного законодавства, не можуть бути підставою для оголошення догани та звільнення з посади, оскільки ОСОБА_1 з 2012 року очолювала відділ, який не займався контролем за дотриманням водного законодавства, а порушення щодо контролю оформлених адміністративних протоколів не можуть стосуватися обов'язків начальника відповідного відділу, оскільки це персональний обов'язок державного інспектора, який оформив такий протокол.

Щодо вимоги відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень, ОСОБА_1 обґрунтувала наявністю фізичних страждань, головного болю, порушенням серцевого ритму, втратою апетиту, психічних страждань, тривог щодо зайнятості, втрати нормальних життєвих зв'язків, пов'язаних з роботою, трудовим колективом і вимаганням від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконне і безпідставне оголошення догани і звільнення через 2 дні зумовило приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 перед трудовим колективом, близькими, рідними та друзями.

Відповідач позовні вимоги заперечував у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 не виконувала своїх посадових обов'язків начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області щодо контролю за виконанням його функцій, зокрема у сфері дотримання земельного, водного законодавства, законодавства про відходи та кодексу про адміністративні правопорушення України, що виразилося у відсутності контролю за її підлеглими працівниками щодо реального виконання оформлених протоколів про адміністративні правопорушення та бездіяльності щодо оформлення матеріалів перевірок суб'єктів господарювання для передачі їх до суду і стягнення завданих державі збитків порушеннями у сфері земельного та водного законодавства.

Вказані порушення відповідач підтверджував поданнями прокуратури та актами службових розслідувань, які пояснюють конкретні порушення і встановлюють вину ОСОБА_1 як начальника відділу, і є підтвердженням систематичного невиконання службових обов'язків, а отже обґрунтовують оголошення догани та звільнення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебувала на публічній службі на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області згідно з наказом від 03.01.2012 №3-о, куди прийнята в порядку переведення з Державної екологічної інспекції в Черкаській області.

Відповідно до наказу від 27.02.2012 № 36 ОСОБА_1 притягнена до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (ст.147 КЗпП України) на підставі подання прокуратури Черкаської області від 16.02.2012 № (25) 07/4-34 вих.12 та акту службового розслідування від 24.02.2012. Наказом від 29.02.2012 №448 та по особовому складу - №18-о ОСОБА_1 була звільнена за п. 3 ст.40 КЗпП України (систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення) на підставі подання прокуратури Черкаської області від 14.02.2012 №25/07/4-19 вих.12 про усунення порушень вимог Законів України "Про відходи", "Про охорону атмосферного повітря", Кодексу про адміністративні правопорушення України, за результатами службового розслідування від 29.02.2012.

Правомірність оголошення позивачці догани обґрунтовується фактами, викладеними в приписі прокуратури від 16.02.2012 № (25)07/4-34 вих.12 та акті службового розслідування від 24.02.2012, в яких міститься інформація про те, що службовими особами ДЕІ у Черкаській області не здійснюється контроль за дотриманням законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, водного законодавства та вимог кодексу України про адміністративні правопорушення. Конкретні факти наведено стосовно службових осіб, у т.ч. підлеглих позивачки. Вказане подання прокуратури не містить чітких положень щодо періоду,

за який зроблено перевірку діяльності Держекоінспекції в Черкаській області. Натомість для прикладу, на підтвердження положень про недотримання відповідного законодавства службовими особами, вказано окремі факти порушень, що мали місце як у 2011 році (а.с.30-32), так і в 2012 році (зокрема порушення, вчинені інспекторами Некоз І.Г., Горєвим В.М., Бойко В.В., Лещенко Т.В.) (а.с.33 та а.с.155). Про те, що саме вказані працівники були підлеглими у 2012 році позивачка підтвердила у судовому засіданні.

Відповідно до подання (а.с.29) прокуратурою у Черкаській області встановлено порушення службовими особами державної екологічної інспекції у Черкаській області вимог ст.15 Водного кодексу України, ст.ст.16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в частині виконання державного контролю в галузі охорони водних ресурсів, координації діяльності підрозділів центральної виконавчої влади. Вказані порушення виражалися у невжитті всіх передбачених Законом заходів для реального усунення виявлених у ході перевірок порушень всупереч вимогам Закону та п.4 "м" "Положення екологічну інспекцію України", затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №454/2011 (а.с.29); безконтрольність виконання виданих приписів (а.с.30); неприйняття протягом тривалого часу рішень про тимчасову заборону (зупинення) виробничої діяльності суб'єктів господарювання (а.с31) та інші. Згідно з поданням прокуратури виявлені порушення були наслідком невиконання позивачкою посадових обов'язків начальників відділів, а відповідачу вказано притягнути останніх за вказані порушення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.33 Закону України "Про прокуратуру" прокурора наділено повноваженням вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли. Подання прокурора як одна із форм актів реагування органів прокуратури, передбачена ст. 23 вищевказаного Закону і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

З наявних матеріалів у справі встановлено, що під час службового розслідування ОСОБА_1 давала пояснення щодо наявності порушень у роботі відділу, які аргументувала відсутністю достатньої кількості працівників, (а.с.119), а також відсутністю, на її думку, обов'язку її як начальника відділу контролювати своєчасність направлення постанов порушникам та своєчасністю їх направлення до державної виконавчої служби. У судовому засіданні позивачка підтвердила, що до часу перевірки органами прокуратури діяльності у т.ч. відділу, яким вона керувала, жодних порушень з боку її підлеглих вона не вбачала.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що до неї застосовано дисциплінарні стягнення за порушення, що відбулися в юридичній особі, яку ліквідовано, а подання прокуратури та акти службових розслідувань стосувалися лише періоду діяльності Держекоінспекції в Черкаській області протягом 2010-2011років суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 №346 "Про ліквідацію урядових органів", а також відповідно до Постанови КМУ від 28.09.2011 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції, у тому числі Державну екологічну інспекцію у Черкаській області. На підставі п.1 Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державну екологічну інспекцію України утворено через реорганізацію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України із наданням статусу центрального органу виконавчої влади. Державну екологічну інспекцію як урядовий орган у складі Мінприроди було ліквідовано постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року N 346 "Про ліквідацію урядових органів", однак відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Вказаного запису про ліквідацію такого органу згідно з даними ЄДРПОУ не встановлено. Як пояснив представник відповідача, діяльність ДЕІ в Черкаській

області Мінприроди ще не припинено, але всі матеріали перевірок, документація та працівники переведені з початку 2012 року до ДЕІ у Черкаській області.

30.12.2011 позивачка була звільнена з посади начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області у зв'язку з переводом для подальшої роботи в Державній екологічній інспекції у Черкаській області Держекоінспекції України за п.5 ст.36 КЗпП України та відповідно призначена на посаду начальника відділу-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Держекоінспекції України порядком переведення у відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області (номер запису в трудовій книжці 19; а.с.13).

Оголошення позивачці догани обґрунтовується тим, що бездіяльність, яка виразилася у відсутності контролю начальника відділу за підлеглими та невиконання відділом своїх завдань, є порушенням положень посадової інструкції ОСОБА_1 Відповідно до ст.2 посадової інструкції начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області ОСОБА_1, затвердженої в. о. начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області ОСОБА_5 у 2012 році (а.с.15), до посадових обов'язків позивача входило: здійснювати загальне керівництво роботою відділу, розробляти плани роботи відділу та контролювати їх виконання; організація обліку та зберігання матеріалів перевірок, проведених підрозділом; забезпечення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог у сфері законодавства про використання та охорону земель, про поводження з відходами, щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов тощо. Водночас, начальник вказаного відділу несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, видає в межах своєї компетенції розпорядження і доручення працівникам відділу (п.4.2) Згідно з п.4.2 Положення про відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області (п.4.2) на відділ покладено завдання щодо здійснення державного нагляду (контролю) у відповідних сферах законодавства (а.с.121-123). Позивачкою було порушено вимоги Положення п.5.4, 5.7, 5.12, що має наслідком згідно з п.8 персональну відповідальність начальника відділу.

Таким чином, ОСОБА_1 як начальник відділу відповідно до посадової інструкції та положення про відділ дійсно несе відповідальність за виконання її підлеглими своїх службових обов'язків та завдань відділу, тому застосування до неї догани за поданням прокуратури та актом службового розслідування від 27.02.2012 є обґрунтованим.

Стосовно звільнення позивачки за систематичне невиконання службових обов'язків без поважних причин -суд вважає його необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Згідно з матеріалами справи, підставою для звільнення позивачки стали подання прокуратури Черкаської області від 14.02.2012 №25/07/4-19 вих.12 щодо усунення порушень вимог законів України "Про відходи", "Про охорону атмосферного повітря", Кодексу про адміністративні правопорушення», від 16.02.2012 № (25) 07/4-34 вих.12 (що був підставою для оголошення позивачці догани) та акти службового розслідування. Не зважаючи, що у поданнях прокуратури чітко вказано на бездіяльність начальників відділів інспекції, у т.ч. - неналежне виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_1, а також що актом службового розслідування за наслідками розгляду вказаного подання встановлено бездіяльність окремих інспекторів за 2010, 2011 та 2012роки, які станом на 2012 рік були підлеглими працівниками позивачки, відповідач не звернув увагу на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України систематичним є невиконання без поважних причин службових обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Таким чином, застосування цієї норми можливе за таких умов допущення невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових функцій навмисно; зазначене невиконання або неналежне виконання трудових функцій стосується саме трудових обов'язків, визначених трудовим договором; систематичність невиконання обов'язків.

За загальним правилом для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен застосувати до працівника заходи дисциплінарного впливу, витребувати у працівника пояснення в письмовій формі стосовно вчиненого проступку. Ці заходи було вжито, що підтверджується наявними матеріалами у справі. Однак таким, що систематично порушує трудову дисципліну визнається працівник, який мав дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушив її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Ч.2 ст.149 КЗпП України передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Серед підстав, вказаних в наказах від 29.02.2012 №48 та від 29.02.2012 №18-о вказано подання прокуратури, яке лягло в основу наказу про оголошення ОСОБА_1 догани.

Враховуючи, що в проміжку часу з дати оголошення догани та звільнення ОСОБА_1 не було допущено порушень посадових обов'язків, наказ про звільнення є незаконним, оскільки відсутня система допущених з боку ОСОБА_1 дисциплінарних проступків.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для звільнення позивача, таким чином ОСОБА_1 має право на стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул з 01.03.2012 до дати винесення постанови суду (26.03.2012) відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнена 29.02.2012, пропрацювавши в установі менше 2 місяців, з огляду на те, що в період 13.01.2012-20.01.2012 згідно з наказом від 12.01.2012 № 2-В та 30.01.201-03.02.2012 згідно з наказом від 21.01.2012 № 6-В вона перебувала у відпустці на навчання, середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, а саме за період 03.01.2012-29.02.2012 (31 робочий день).

Відповідно до довідки про отриману заробітну плату від 22.03.2012 №1025/09 позивачка за час роботи в ДЕІ у Черкаській області отримала: за січень 2012 року - 1684,70 та за лютий 2012 - 1504,2 грн. Таким чином середньомісячний заробіток за вимушений прогул ОСОБА_1 за 17 робочих дні) становить: (1684,7+1504,2)/31*17=1748,76 коп.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000грн., позивач не обґрунтувала доказами розмір такої шкоди. Враховуючи досліджені обставини у справі, суд вважає заявлений розмір явно завищеним та таким, що не буде відповідати характеру спричиненої шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Таким порушенням щодо позивачки є незаконне звільнення з посади.

Судом при визначенні розміру моральної шкоди взято до уваги: факт незаконного звільнення позивачки; ті обставини, що органами прокуратури було внесено обов'язкове до виконання подання, в якому містилася вимога відповідачу притягнути до дисциплінарної відповідальності, у т.ч. позивачку як начальника відповідного відділу за виявлені в діяльності відповідача недоліки, але без визначення конкретного виду дисциплінарного стягнення. Також враховано, що згідно з дослідженими обставинами справи, до підлеглих працівників позивачки, які допустили порушення при безпосередньому виконанні обов'язків державних інспекторів, відповідач застосував заходи дисциплінарного стягнення не до всіх винних працівників відділу і не відразу за наслідками службових розслідувань (а.с.150, а.с.152), та інший вид - затримку до одного року у присвоєнні чергових рангів. Таким чином, судом встановлено неоднозначний підхід відповідача при обранні заходів до наслідків виявлених порушень службових обов'язків.

З матеріалів справи встановлено, що протягом трудової діяльності ОСОБА_1 у ДЕІ у Черкаській області дійсно не в повній мірі контролювала виконання службових обов'язків підлеглих їй працівників, що призводило до спричинення збитків державі, а недоліки роботи відділу пов'язувала з браком штатних одиниць. Судом також взято до уваги, що звільнення позивачки здійснено через два дні після оголошення їй догани, під час яких вона не допускала порушень службових обов'язків, а до її підлеглих - в більш тривалий термін; крім того, характеристику особи позивачки, ту обставину, що вона не змогла знайти іншу роботу після звільнення, її пояснення щодо психічного стану в зв'язку з подіями, що стали предметом позову.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Внаслідок незаконного звільнення порушені конституційні та трудові права позивача.

Видачею наказу про звільнення без законних підстав позивачці спричинено моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв'язків, а саме позивач була позбавлена доходу, що негативно відобразилося на її сім'ї, змусило прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням фактичних обставин справи, мінімальний прожитковий мінімум, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Стосовно вимоги позивача відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., суд вважає, що така вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Витрати на правову допомогу входять до складу судових витрат відповідно до ст.87 КАС України, які на підставі ч.3 ст.94 присуджуються позивачу у випадку часткового задоволення позову відповідно до задоволених йому вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Ч.3 ст. 97 КАС України встановлює, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Таким законом є Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", відповідно до ст.1 якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом встановлено, що позивач сплатила 5 000 грн. за послуги адвоката, що підтверджується квитанцією видатково-прибуткового касового ордеру № 15 від - 05.03.2012.

Для розрахунку вартості часу послуг адвоката, з метою дотримання вимог закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»судом досліджено, що представник позивача - адвокат витратив у судових засіданнях: згідно з журналом судового засідання від 14.03.2012 - 6хв.; від 16.03.2012 - 37 хв.; від 21.03.2012 - 3год. 42 хв.; від 22.03.2012 - 2 год. 20 хв.; від 26.03.2012 - 50хв. всього 6год.55 хв. Згідно з письмовим обґрунтуванням компенсації оплати правової допомоги адвоката від 22.03.2012 адвокатом позивачки було затрачено 12 годин особистого часу на таке представництво. Вказані ж в обгрунтуваннях години у судових засіданнях суд не врахував.

Враховуючи, що відповідно до пояснень та письмового обґрунтування адвоката в 5000 грн. входить представництво адвоката у суді першої, апеляційної та касаційної (у Вищому адміністративному суді) інстанції, для обчислення розміру витрат на правову допомогу в Черкаському окружному суді судом взято до увагу суму: 5000/3=1666 грн. 66 коп. Отже вартість 1 години послуг адвоката не перевищила розміру, згідно з ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

З урахуванням розміру майнових вимог позивача (20000грн. моральної шкоди), а також вимог КАС України щодо пропорційного задоволення судових витрат, суд прийшов до висновку, що відшкодуванню позивачці за правову допомогу підлягає сума: 20 000/1000=20; 1666, 66/20= 83,34грн.

Керуючись статтями 160, 162,167, п.3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати накази про звільнення Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 29.02.2012 №48 та від 29.02.2012 №18-0.

3. Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НЕ №591191, виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 12.03.2010) на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області.

4. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Черкаській області (18008, м.Черкаси, Соснівський р-н, вул.Вернигори, будинок 17) на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за вимушений прогул з 01 березня 2012 року до 26 березня 2012 року (17 робочих дні) у розмірі 1748,79 (одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 79 коп.); 1000 (одна тисяча гривень 00 коп.) - моральної шкоди; 83,34 грн. ((вісімдесят три гривні 34 коп.) - витрат на правову допомогу.

5. В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

6. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а в частині поновлення на посаді - негайно, і може

бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.М. Бабич

постанова виготовлена в повному обсязі 30 березня 2012 року