Постанова

від 22.07.2015 по справі 823/1471/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року справа № 823/1471/15

м. Черкаси

16 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Попельнусі Ю.І.,

за участю:

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАІ-Транс» ОСОБА_1 - за посадою,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАІ-Транс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАІ-Транс» (надалі - ТОВ «ЛАІ-Транс»), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - ДПІ у м. Черкасах) № НОМЕР_1 від 08.12.2014р., яким товариству збільшено суму грошового забезпечення по ПДВ за основним платежем на суму 105 683,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 52 842,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне ППР прийнято відповідачем на підставі висновків акта позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛАІ-Транс» від 21.11.2014 р. № 478/23-01-22-06/38368558, яким встановлено заниження товариством ПДВ на загальну суму 105683,00 грн., внаслідок безпідставного відображення у податковому обліку господарських операцій за договором транспортного експедирування з ПП «Черкасибудресурси». Умови вказаного договору, наголосив позивач, сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами (податковими та товарно-транспортними накладними, актами надання послуг, рахунками на оплату, платіжними дорученнями тощо), відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим, твердження ДПІ у м. Черкасах щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними товариствами, позивач вважає хибним, оскільки, такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Позивач зауважує, що посилання податкового органу в акті перевірки на визнання правочинів з ПП «Черкасибудресурси» нікчемними, в зв'язку з відсутністю в останнього основних засобів, транспорту, найманих працівників є необґрунтованим, адже чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними первинних бухгалтерських документів не обумовлена наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив повністю задовольнити вимоги ТОВ «ЛАІ-Транс».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову товариства заперечила повністю з підстав викладених у запереченні та просила суд залишити його без задоволення, наголосивши, що господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ПП «Черкасибудресурси» носять фіктивний характер, а отже є нікчемними (бухгалтерські документи не мають сили первинних, а господарські відносини є фактично такими, що не відбулись). Свої твердження представник відповідача мотивує тим, що договір транспортного експедирування, який був укладений між підприємствами в порушення ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» не містить істотних умов, в наданих до перевірки актах надання послуг відсутні обов'язкові реквізити, а в контрагента позивача відсутні основні засоби діяльності.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просила відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ЛАІ-Транс» в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАІ-Транс» зареєстроване як юридична особа 17.08.2012 р., за ідентифікаційним кодом - 38368558.

21.11.2014 р. посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЛАІ-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Черкасибудресурси» за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., про що складено акт № 478/23-01-22-06/38368558.

Висновком акту перевірки встановлено порушення товариством п. 198.3 та 198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 105 683,00грн., в т.ч. за липень 2014 р. на суму 50 125,00грн., та за серпень 2014 р. на суму 55 558,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛАІ-Транс» в періоді, який перевірявся (з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р.) мало взаємовідносини з ПП «Черкасибудресурси», а саме був укладений договір № 58 від 01.11.2013 р. на транспортно-експедиторське обслуговування.

У відповідності до пункту 1.1. даного договору, його предметом є організація ПП «Черкасибудресурси» (надалі - Експедитор) перевезень згідно замовлень ТОВ «ЛАІ-Транс» (надалі - Експедитора - 1).

Експедитор 1 доручає, а Експедитор зобов'язується організувати у відповідності з умовами цього договору роботу по перевезенню вантажу, в подальшому Експедитор 1 зобов'язається оплатити виконану роботу (п.1.2 договору).

Розрахунки по взаємовідносинам вищевказаних товариств проводились у безготівковій формі (п.5.1 договору) шляхом перерахунку коштів з рахунку Експедитора - 1 та рахунок Експедитора.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що за умовами договору Експедитор здійснював пошук транспортних засобів Експедитору - 1 для виконання останнім послуг з перевезення вантажів, тобто виступав посередником та виконував посередницькі послуги за дорученням клієнта-замовника і за його рахунок.

Контрагентом позивача на підтвердження виконання зазначених господарських операцій були виписані на ім'я ТОВ «ЛАІ-Транс» первинні бухгалтерські документи: акти надання послуг, рахунки на оплату, а також податкові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи).

В подальшому, ТОВ «ЛАІ-Транс» на підставі отриманих від ПП «Черкасибудресурси» податкових накладних сформувало податковий кредит за перевірений період на загальну суму ПДВ 105 683,00грн., в т.ч. за липень 2014 р. на суму 50 125,00грн., та за серпень 2014 р. на суму 55 558,00грн.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що в ході позапланової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 21.11.2014 р. № 478/23-01-22-06/38368558, податковим органом був використаний акт ДПІ у м. Черкасах від 19.11.2014 р. № 472/23-01-22-04/35158627 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Черкасибудресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р.».

Висновками вказаного акту встановлено відсутність здійснення реальних господарських операцій ПП «Черкасибудресурси» при проведенні взаємовідносин із своїми контрагентами у серпні 2014 р. Крім цього зазначено, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам товариств не є дійсними та складені з порушенням вимог чинного законодавства.

З урахуванням вищевказаних висновків, в акті перевірки ТОВ «ЛАІ-Транс» від 21.11.2014 р. № 478/23-01-22-06/38368558 податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентом, є нікчемними, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

На підставі акту перевірки позивача, податковим органом 08.12.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким ТОВ «ЛАІ-Транс» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 105 683,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 52 842,00грн.

Вважаючи оскаржуване ППР таким, що було прийнято з порушенням норм Податкового кодексу України, ТОВ «ЛАІ-Транс» звернулось до суду для з позовом про визнання його протиправним та скасування.

На час виникнення спірних правовідносин (липень-серпень 2014 року), порядок нарахування та сплати податку на додану вартість було врегульовано Податковим Кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI (надалі - ПК України).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених положень ПК України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням вищевказаних норм законів, суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи по господарським взаємовідносинам ТОВ «ЛАІ-Транс» з ПП «Черкасибудресурси», копії яких були надані до перевірки, а також долучені представником позивача до матеріалів справи (акти надання послуг, рахунки на оплату, а також податкові накладні) , в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між зазначеними товариствами, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).

Суд також наголошує, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV (надалі - Закон № 1955), транспортно-експедиторська діяльність визначається, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. В той час під транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Тобто, суд дійшов висновку, що в даному випадку ПП «Черкасибудресурси» надавались позивачеві саме транспортно-експедиторські послуги, на виконання яких були складені акти виконаних робіт - акти надання послуг.

У відповідності до вимог ст. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

З аналізу вказаних норм вбачається, що експедитор, якому доручено здійснити транспортно-експедиторські послуги може або самостійно виконати перевезення або лише організувати виконання послуг пов'язаних з перевезенням. Якщо експедитор лише організовує виконання послуг пов'язаних з перевезенням, тобто надає посередницькі послуги за дорученням клієнта і за його рахунок, то він не являється перевізником, а отже наявність у останнього товарно-транспортної накладної Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не передбачена.

При дослідженні копій товарно-транспортних накладних долучених позивачем до матеріалів справи суд встановив, що в накладних перевізником зазначено саме ТОВ «ЛАІ-Транс». Зазначена обставина, на думку податкового органу свідчить, що контрагент позивача ПП «Черкасибудресурси» не надавав позивачеві послуги згідно договору, а отже формування останнім податкового кредиту, у спірному періоді, внаслідок взаємодії з контрагентом постачальним є неправомірним.

Вказані твердження податкового органу суд сприймає критично та зазначає, що в даному випадку ПП «Черкасибудресурси» виступало в спірних правовідносинах саме посередником між ТОВ «ЛАІ-Транс» та безпосередньо перевізниками, тобто як зазначалось вище надавало лише посередницькі послуги для здійснення подальших перевезень. Відтак у більшості товарно-транспортних накладних автоперевізником правомірно зазначено саме позивача, а не ПП «Черкасибудресурси», яке не являється перевізником та в жодному випадку не могло бути зазначено у відповідному статусі в товарно-транспортних накладних.

Посилання податкового органу в акті перевірки позивача від 21.11.2014 р. № 478/23-01-22-06/38368558 на акт ДПІ у м. Черкасах від 19.11.2014 р. № 472/23-01-22-04/35158627 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Черкасибудресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р.» (встановлено відсутність здійснення реальних господарських операцій ПП «Черкасибудресурси» при проведенні взаємовідносин із своїми контрагентами у серпні 2014 р.), на думку суду є безпідставним та необґрунтованим, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено права податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів, оскільки висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Доводи податкового органу щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності (висновки акту перевірки ТОВ «ЛАІ-Транс» від 21.11.2014 р. № 478/23-01-22-06/38368558), є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Суд наголошує, що ПП «Черкасибудресурси», як контрагенту позивача надано законом право на укладення договорів щодо оренди складських приміщень, користування послугами з перевезень, використання в своїй діяльності матеріальних ресурсів, які останньому не належать на праві власності, а використовуються на підставі права користування.

Реальність здійснення господарських взаємовідносин між вищевказаними підприємствами, на думку суду, підтверджується укладеним між ними договорам № 58 від 01.11.2013 р. на транспортно-експедиційне обслуговування, який на сьогоднішній день є чинним, оскільки сторонами не розривався та в судовому порядку недійсним не визнавався. Представник ДПІ у м. Черкасах не зміг надати докази, які б спростовували зазначені твердження.

На думку суду, належними доказом, в даному випадку, який би підтверджував факт фіктивності господарських взаємовідносин, які відбулися між товариствами в період, що перевірявся може бути вирок у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача, який набрав законної сили. Матеріали акту перевірки не містять жодних посилань на такий вирок, не зміг надати жодного підтвердження його існуванні і представник відповідача.

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагента відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ЛАІ-Транс» та ПП «Черкасибудресурси», суд дійшов висновку про правомірність включення ТОВ «ЛАІ-Транс» сум ПДВ до складу податкового кредиту за липень та серпень 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 р. № НОМЕР_1 він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим, вимоги ТОВ «ЛАІ-Транс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 08.12.2014 р. № НОМЕР_1 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАІ-Транс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 105683 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 52842 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

постанова складена в повному обсязі 27.07.2015р.