Постанова

від 15.07.2015 по справі 872/6923/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2015 рокусправа № 804/19984/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

при секретарі: Портненко М.В.,

за участю представника позивача Познянського В.А. та представника відповідача Чохелі Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 804/19984/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000662201 від 21.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 42551 грн., в тому числі за основних платежем - 28367 грн., штрафними санкціями - 14184 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з викладеними у акті перевірки від 04.11.2014 року № 258/04-10-22-01-25517017 висновками не погоджується, оскільки вони є незаконними, необ'єктивними та не відповідають дійсності, а перевіряючим не надано належної оцінки наданим до перевірки первинним документам по взаємовідносинам з контрагентами, які повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій та виконання господарських договорів. В зв'язку з цим, прийняте відповідачем за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000662201 від 21.11.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000662201 від 21.11.2014 року, прийняте відповідачем, яким ТОВ «ЕМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на суму 42551 грн., в тому числі за основних платежем - 28367 грн., штрафними санкціями - 14184 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб, здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах позивача з контрагентами та відсутність мети створення правових наслідків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25517017, платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами. (а.с. 70-71). Позивач має ліцензію на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури зі строком дії з 26 жовтня 2011 року по 26 жовтня 2016 року. (а.с. 10).

Посадовими особами відповідача у період з 22.10.2014 по 28.10.2014 відповідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п.п 78.1.1. п.78.1 ст.78. ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 22.10.2014 року № 811, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та реальності здійсненя господарських операцій по взаємовідносинам у липні 2014 року з ТОВ «Вельф Дім» та ТОВ «Будком Проект».

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 28367,05 грн., а саме: у липні 2014 р. - 12193,02 грн. ТОВ «Будком Проект»; у липні 2014р. - 16174,03 грн. ТОВ «Вельф Дім».

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 04.11.2014 р. № 258/04-10-22-01-25517017.

Позивач надавав заперечення на акт перевірки (а.с. 81-85), які були залишені податковим органом без задоволення. (а.с. 86-90)

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014р. № 0000662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 42551 грн., з яких: за основним платежем - 28367 грн. та штрафними санкціями - 14184 грн.

Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним і просить його скасувати.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Вельф Дім» та ТОВ «Будком Проект». На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивачем надавались (договори, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення тощо).

Так, відповідно до договорів підряду з ТОВ «Вельф Дім» від 7, 8, 9 та 16 липня 2014 року останній як підрядник прийняв від ТОВ «ЕМ» замовлення на виконання електромонтажних робіт на наступних об'єктах: ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит-Плюс»; м. Павлоград, вул. Тернова, 27; ТОВ «ЦОФ «Курахівська»; м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18б; м. Павлоград, вул. Горького, 166. (а.с. 14-18).

Згідно договору підряду від 15 липня 2014 року № 1507 ТОВ «Будком проект» як підрядник прийняв від ТОВ «ЕМ» замовлення на виконання робіт по виготовленню та монтажу металоконструкцій, на об'єкті «Забудова та реконструкція виробничих приміщень та території по вул. Горького, 166 під багатофункціональний торгівельно-сервісний комплекс в м. Павлограді» (а.с. 13).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено підстави, з яких позивач виступав замовником щодо будівельних та електромонтажних робіт на вищезазначених об'єктах, та яке взагалі він має відношення до останніх, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач не є власником вказаних об'єктів. Судом пропонувалось представнику позивача в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги подати докази з цього приводу та обґрунтувати наявність у позивача прав щодо можливості бути замовником виконання будівельних та електромонтажних робіт, проте ця пропозиція була проігнорована і жодних доказів не надано.

Відповідно до зазначеного вище з матеріалів справи не вбачається і наявність у позивача права приймати нібито виконані вказаними підрядниками роботи на вказаних об'єктах, відношення до яких ним не доведено.

Також позивачем не доведено економічної обґрунтованості укладення вказаних договорів. Як зазначалось вище, позивач має відповідну ліцензію щодо створення об'єктів архітектури, в т.ч. щодо монтажу технологічного устаткування, виконання пусконалагоджувальних робіт, монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, електропостачання, електрообладнання та електроосвітлення (а.с. 10), а також працівників, які є електромонтажниками мереж освітлення та кабельних ліній. (а.с. 74об), у зв'язку з чим доцільності у залученні до виконання вказаних вище робіт інших підприємств не було. До того ж, як зазначалось вище, позивачем взагалі не доведено наявність підстав для виконання або замовлення ним робіт на вказаних об'єктах.

Крім того, позивачем заявлялось, що для проведення перевірки ним було надано відповідні документи щодо наявності у ТОВ «ЕМ» основних засобів, в тому числі журнал-ордер та відомість по рахунку 104 "Машини і обладнання" за липень 2014 року, журнал - ордер та відомість по рахунку 106 "Інструменти, прилади та інвентар" за липень 2014 року, журнал-ордер та відомість по рахунку 109 "Інші основні засоби" за липень 2014 року, договір оренди автомобілів від 29.04.2014 року, укладений між ТОВ "ЕМ" та гр. ОСОБА_3

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача основних засобів та інструментів не може бути підтвердженням реальності його господарських відносин з певними контрагентами, які виступають підрядниками щодо замовлених позивачем робіт. Вказане лише підтверджує можливість виконання цих робіт позивачем самостійно та відсутність доцільності у притягненні інших осіб до їх виконання.

Що стосується договору оренди транспортних засобів, то в матеріалах справи вказаний договір відсутній, у зв'язку з чим колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи позивача щодо реальності обставин, на які він посилається в позові.

Надати ж для дослідження судом будь-які інші документи, ніж ті, що знаходяться у справі, представник позивача на пропозицію суду відмовився.

На підтвердження реальності господарських відносин із вказаними вище контрагентами, позивачем надані акти передачі матеріалів за договором з ТОВ «Будком Проект» труби профільної (а.с. 63) та за договором від 9 липня 2014 року № 44ДП, від 16 липня 2014 року № 69 з ТОВ «Вельф Дім» (а.с. 64, 65), проте жодних доказів придбання позивачем цих матеріалів та їх знаходження у нього на обліку та зберіганні суду не надано.

За позицією податкового органу, надані позивачем вищевказані документи в повній мірі не підтверджують об'єм, вид та зміст наданих послуг, а тому не доведено факту реальності господарських операцій.

За позицією Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ», з чим погодився суд першої інстанції, Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат та свідчать про реальність господарських операцій.

З огляду на наявні у справі докази та відмову Позивача надати інші, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена позиція ТОВ «ЕМ» є необґрунтованою та недоведеною, і не узгоджується з приписами правових норм, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Однак, суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на валові витрати та податковий кредит відсутні.

Однак наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й об'єктивно призвести до руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З метою дослідження фактичного вчинення господарських операцій необхідно аналізувати порядок та умови постачання товарів (робіт, послуг), встановлювати зміст господарської операції на підставі первинних документів, складених щодо господарських операцій, та інших доказів.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків послуг з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій тощо та надавати оцінку таким обставинам у їх сукупності.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається відсутність економічної обґрунтованості та доцільності в укладених позивачем договорах, а також, що фактичне виконання контрагентами певних підрядних робіт відбулось лише на папері і не спричинило рух активів позивача.

Суд апеляційної інстанції повторно зазначає про відмову представника позивача надати для дослідження судом інші документи на підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Вельф Дім» та ТОВ «Будком Проект» та зазначення ним, що документів, які містяться в матеріалах справи, достатньо для здійснення висновку про наявність у позивача права на формування податкового кредиту за спірними договорами.

З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ "ЕМ" не підтверджено відповідними первинними документами реальність господарських операцій з ТОВ «Вельф Дім» та ТОВ «Будком Проект» у липні 2014 року, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 804/19984/14 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко