Ухвала

від 23.07.2015 по справі 810/1751/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1751/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Чеботок Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ Груп» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, в період з 08.12.2014 по 12.12.2014 податковим органом було проведено щодо позивача документальну позапланову виїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 18.12.2014 №28/10-06-22-01/37284619 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АБ Груп» (код за ЄДРПОУ 37284619) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Термо Плюс» (код за ЄДРПОУ 32833010) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 (далі - Акт перевірки від 18.12.2014).

В зазначеному акті перевірки відображено допущені позивачем порушення, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого - занижено ПДВ на загальну суму 101667 грн. за серпень 2014 року; підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.2, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерств фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

Керуючись висновками акту перевірки від 18.12.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 №0009842204 з ПДВ на загальну суму 152500 грн, з якої 101667 грн - за основним платежем та 50833 грн - штрафних фінансових санкцій.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ ДФС у Київській області та до Державної фіскальної служби України.

Однак, за результатами розгляду скарг позивача, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.04.2015 №7352/6/99-99-10-01-1-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З метою підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за договором позивачем були надані суду наступні копії первинних документів, а саме: акти надання послуг від 22.08.2014 №53, від 28.08.2014 №61; акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014-28.08.2014; акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2014-28.08.2014; платіжними дорученнями від 09.04.2015 №1116, від 03.04.2015 №1096, від 27.03.2015 №1081, від 24.02.2015 №954, від 13.02.2015 №896, від 05.02.2015 №854, від 26.01.2015 №825, від 15.01.2015 №787, від 30.12.2014 №729, 05.12.2014 №624, від 28.11.2014 №581, від 12.11.2014 №508, від 07.11.2014 №500, від 10.10.2014 №364, від 09.10.2014 №358, від 19.09.2014 №295, від 19.09.2014 №294, від 11.09.2014 №234, від 04.09.2014 №205, від 2.08.2014 №188, від 01.08.2014 №139, від 11.07.2014 №1465, від 04.07.2014 №1448, від 27.06.2014 №1437, від 21.05.2014 №1368, від 14.05.2014 №1356, від 25.02.2014 №1, від 25.03.2014 №20, від 25.03.2014 №21, від 09.07.204 №69, від 11.07.2014 №71, від 03.03.2015 №632, від 19.02.2015 №617, від 03.02.2015 №603, від 30.01.2015 №599, від 28.01.2015 №597, №19.01.2015 №584, від 08.12.2014 №185, від 17.11.2014 №146, від 14.10.2014 №120, від 19.09.2014 №90, від 10.09.2014 №82; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-87, №ОУ-96; розшифровки до актів №ОУ-96 та №ОУ-87; договір переведення боргу №2015_01_05 від 05.01.2015; податкова накладна від 25.08.2014 №87, податкова накладна від 27.08.2014 №96; реєстр отриманих податкових накладних за серпень 2014 року.

Так, з наведених первинних документів вбачається, що 20 січня 2014 року між ТОВ «ТБМ-Буд будівельні технології» (Замовник) та ТОВ «АБ Груп» (Підрядник) було укладено Договір №20/01 на виконання демонтажних робіт на об'єкті «Димові труби №5 та №6 «КХВ. Коксовий цех №1. Демонтажні роботи по коксовим батареям №5, №6», згідно якого підрядник у межах договірної ціни виконує власними і залученими силами (по узгодженню із замовником на умовах, передбачених п.8.1) демонтажні роботи по коксовим батареям №5, №6 у повному обсязі основних та супутніх робіт, відповідно умовам технічного завдання (Додаток 2).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Договору №20/01 договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику розрахована на рівні конкурсної пропозиції підрядника та є незмінною і визначається сторонами у додатку №1 до цього договору.

14 липня 2014 року ТОВ «ТБМ-Буд Будівельні технології», ТОВ «ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ» та ТОВ «АБ Груп» уклали Угоду №1 про заміну Замовника ТОВ «ТБМ-Буд Будівельні технології» в Договорі №20/01 від 20.01.2014 на Нового Замовника ТОВ «ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ».

На виконання умов вищезазначеного договору, між ТОВ «АБ Груп» (Замовник) та ПП «Термо Плюс» (Виконавець) було укладено Договір надання послуг (виконання робіт) №14-15-07 від 15.07.2014, згідно якого Виконавець зобов'язується надати послуги (виконати роботи): з монтажу та демонтажу декоративних елементів, обладнання та матеріалів в т.ч. й на висоті, поточні ремонти на об'єктах, вказаних в Актах приймання виконаних робіт (надання послуг), а Замовник зобов'язується прийняти виконану Виконавцем роботу згідно Акту приймання виконаних робіт (надання послуг).

Згідно із пунктом 4 Договору №14-15-07 оплата робіт здійснюється на підставі належним чином підписаних Актів виконаних робіт (наданих послуг), в яких вказуються об'єми та вартість виконаних робіт (наданих послуг) або рахунків фактур.

Так, ПП «Термо Склад» виписано на адресу ТОВ «АБ Груп» податкові накладні від 25.08.2014 №87, від 27.08.2014 №96.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними було включено позивачем до податкового кредиту у розмірі 101666 грн 66 коп.

Дослідивши матеріали справи та підсумовуючи вище викладене судова колегія дійшла висновку, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а самі первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Окрему увагу слід звернути на те, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин товариство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Також судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на «Податкову інформацію» Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Термо Плюс» по взаємовідносинам з ТОВ «Перший час», адже такий акт є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою контролюючого органу і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що податкове повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому, підлягає скасуванню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 29 липня 2015 року.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.