Ухвала

від 30.07.2015 по справі 810/958/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/958/15 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛА-КОМ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ла-Ком» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛА-КОМ» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 80859,11 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20214,78 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року задоволено позов. Податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.02.2015 року № 0000362204 визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченко Сергій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛА-КОМ» зареєстроване в якості юридичної особи 28.11.2011 року та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з неспеціалізованою оптовою торгівлею, виробництвом мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування, діяльністю посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами та загальним прибиранням будинків (копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 513229 (а.с. 25) та довідки Головного управління статистики у Київській області серії АА № 714070 (а.с. 26).

Як платник податків відповідач перебуває на податковому обліку в Макарівському відділенні Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛА-КОМ» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотурн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трестан» за період липень 2014 року, а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» за період з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.02.2015 року № 188/22-4/38007112, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛА-КОМ» під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагентів товарів та послуг не дотримано вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень-липень 2014 року на загальну суму 80859,11 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди контролюючим органом прийнято до уваги відомості, отримані від інших структурних підрозділів Державної фіскальної служби про господарську діяльність контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трестан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотурн» та про характер їх взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведених юридичних осіб, стосовно відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трестан» та його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Релоджик» за податковою адресою; відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотурн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трестан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників; наявності пояснень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт», який підтвердив свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, проте, на думку, контролюючого органу, не у повній мірі володіє інформацією щодо наведеної діяльності, зокрема, щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, підприємств-постачальників, зберігання та транспортування товарів тощо, а також неподання ним на запит контролюючого органу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку; неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотурн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трестан» податкової звітності з податку на додану вартість, відповідно, за серпень та вересень 2014 року; формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з контрагентами, зареєстрованими в Автономній Республіці Крим та перебуваючими на момент проведення контролюючого заходу на стадії банкрутства.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили правових наслідків, а тому контролюючий орган вважає, що договори, за якими вказані контрагенти зобов'язались надати позивачу роботи (послуги) та поставити на його користь товарно-матеріальні цінності, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування на користь позивача податкового кредиту.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість, відповідач дійшов висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень-липень 2014 року на суму 80859,11 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2015 року № 0000362204, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101073,89 грн., з яких: 80859,11 грн. - за основним платежем, 20214,78 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

У липні 2014 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотурн» договір поставки від 21.07.2014 року № 21 (а.с. 42), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю та ціною, визначеними у заявках до вказаного договору та видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Прийняття позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотурн» товару - губок кухонних, накладок на унітаз, пакетів для сміття, рушників, тканини вафельної, ганчірок змінних для миття вікон, рукавиць, серветок віскозних, серветок целюлозних, туалетного паперу, мікрофібри універсальної, засобів для миття підлоги, чистячого крему, освіжувачів повітря, відер, миючих засобів тощо, поставленого контрагентом позивача на виконання умов наведеного вище договору, проводилось шляхом підписання видаткової накладної від 30.07.2014 року № 35 на загальну суму 22578,22 грн., у тому числі ПДВ - 3763,04 грн. (а.с. 43).

За результатом виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотурн» виписано податкову накладну від 30.07.2014 року № 35 на суму 22578.22 грн., у тому числі ПДВ - 3763,04 грн. (а.с. 45)

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотурн» товарно-матеріальні цінності у розмірі 22578,22 грн. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення від 19.09.2014 року № 774 (а.с. 197).

Податок на додану вартість у сумі 3763,04 грн. включено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року.

У липні 2014 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трестан» договір поставки від 01.07.2014 року № 01/07/14 та договір надання послуг з перевезення вантажів від 01.07.2014 року № 02/07/14, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю та ціною, визначеними у заявках до договору поставки та видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною, та надати позивачу послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, а позивач зобов'язався прийняти вказані товари і послуги та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трестан» товару - серветок, пакетів для сміття, туалетного паперу, мило рідкого, миючих засобів, рушників, рукавичок гумових, аерозолів тощо, поставленого контрагентом позивача на виконання умов договору поставки від 01.07.2014 № 01/07/14, проводилось шляхом підписання видаткових накладних на загальну суму 89825,18 грн., у тому числі ПДВ - 14970,86 грн., копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 50-52).

У свою чергу, на виконання умов договору від 01.07.2014 року № 02/07/14 Товариством з обмеженою відповідальністю «Трестан» надано позивачу послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт виконаних робіт від 31.07.2014 року № 179 на загальну суму 15360,00 грн., у тому числі ПДВ - 2560,00 грн.(а.с. 49).

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Трестан» виписано податкові накладні від 11.07.2014 року № 65 на загальну суму 13721 грн. 18 коп., у тому числі ПДВ - 2286 грн. 86 коп., 14.07.2014 року № 69 на загальну суму 31464 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5244 грн. 00 коп., 18.07.2014 року № 99 на загальну суму 44640 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7440 грн. 00 коп., 31.07.2014 року № 179 на загальну суму 15360 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2560 грн. 00 коп. (а.с. 56-59).

Оплату за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Трестан» послуги та поставлені товари у загальному розмірі 105185 грн. 18 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 198-202).

Податок на додану вартість у загальному розмірі 17530 грн. 86 коп. включено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року.

У березні 2014 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» договір поставки від 01.03.2014 року № 68 та договір надання послуг з перевезення вантажів від 03.03.2014 року № 03032014, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю та ціною, визначеними у заявках до договору поставки та видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною, та надати послуги пов'язані з організацією перевезень вантажів, а позивач зобов'язався прийняти вказані товари і послуги та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» товару - аерозолів, порошку для чищення, миючих засобів, рукавиць, серветок, пакетів для сміття, рушників тощо, поставленого контрагентом позивача на виконання умов договору поставки від 01.03.2014 року № 68, проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 07.03.2014 року № 18 на загальну суму 8053 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ - 1342 грн. 30 коп., 10.03.2014 року № 21 на загальну суму 14664 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2444 грн. 00 коп., 18.03.2014 року № 48 на загальну суму 9619 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 1603 грн. 20 коп., 21.03.2014 року № 63 на загальну суму 10035 грн. 31 коп., у тому числі ПДВ - 1672 грн. 55 коп., 25.03.2014 року № 72 на загальну суму 28440 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4740 грн. 00 коп., 28.03.2014 року № 88 на загальну суму 7582 грн. 32 коп., у тому числі ПДВ - 1263 грн. 72 коп., 11.04.2014 року № 50 на загальну суму 10038 грн. 58 коп., у тому числі ПДВ - 1673 грн. 10 коп., 17.04.2014 року № 75 на загальну суму 21812 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ - 3635 грн. 35 коп., 22.04.2014 року № 93 на загальну суму 13144 грн. 39 коп., у тому числі ПДВ - 2190 грн. 73 коп., 24.04.2014 року № 107 на загальну суму 37980 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 6330 грн. 00 коп., 28.04.2014 року № 117 на загальну суму 14655 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ - 2442 грн. 61 коп., 14.05.2014 року № 50 на загальну суму 10937 грн. 51 коп., у тому числі ПДВ - 1822 грн. 92 коп., 16.05.2014 року № 105 на загальну суму 18438 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3073 грн. 00 коп., 20.05.2014 року № 74 на загальну суму 11404 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ - 1900 грн. 71 коп., 11.06.2014 року № 59 на загальну суму 13985 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ - 2330 грн. 98 коп., 18.06.2014 року № 97 на загальну суму 30384 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5064 грн. 00 коп., 23.06.2014 року № 125 на загальну суму 23152 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 3858 грн. 70 коп., 26.06.2014 року № 150 на загальну суму 16463 грн. 59 коп., у тому числі ПДВ - 2743 грн. 93 коп. (а.с. 64, 66, 68, 70, 73, 75, 77, 80, 82, 84, 86, 88, 91, 93, 95, 97, 99, 101).

У свою чергу, на виконання умов договору від 01.07.2014 року № 02/07/14 Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» надано позивачу послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт від 31.03.2014 року № 92 на загальну суму 11400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1900 грн. 00 коп.; 30.04.2014 року № 129 на загальну суму 17280 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2880 грн. 00 коп.; 30.05.2014 року № 198 на загальну суму 13520 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 2253 грн. 40 коп.; 30.06.2014 року № 193 на загальну суму 14400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2400 грн. 00 коп. (а.с. 78, 89, 102, 195).

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» виписано відповідні податкові накладні (а.с. 103-124).

Оплату за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» послуги та поставлені товари у загальному розмірі 357391 грн. 18 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 203-219).

Податок на додану вартість у загальному розмірі 59565 грн. 20 коп. включено позивачем до податкового кредиту за березень-червень 2014 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що наведені вище товарно-матеріальні цінності та послуги замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної, зокрема, з неспеціалізованою оптовою торгівлею та діяльністю посередників у торгівлі господарськими товарами.

Так, представник позивача зазначає, що товари, отримані позивачем від його контрагентів, замовлялись підприємством з метою їх подальшого постачання наступним контрагентам-одержувачам - Товариству з обмеженою відповідальністю «Шен-Сервіс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Партнер-С», Приватному підприємству «Комсервіс-Клінінг», Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліом Україна» та іншим.

У свою чергу послуги з перевезення вантажів, які здійснювались на користь позивача його контрагентами, замовлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛА-КОМ» задля виконання власних господарських зобов'язань за договорами постачання товарно - матеріальних цінностей, що реалізуються позивачем.

З метою доведеності обставин, що свідчать про отримання позивачем вказаних вище матеріальних активів і послуг та наявність зв`язку між фактом їх придбання із господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛА-КОМ», подано суду належним чином засвідчені копії договорів купівлі-продажу, а також фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання вказаних правочинів, а саме: видаткові і податкові накладні, довіреності на отримання товарів, товарно-транспортні накладні тощо; копію договору оренди нежитлових приміщень, укладеного позивачем з Публічним акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судоноремонтний завод», що свідчить про наявність у позивача на праві користування нерухомого майна, а також копії акта прийому-передачі об'єктів оренди та додаткових угод до наведеного договору; бухгалтерські довідки про рух товарно-матеріальних цінностей та оборотно-сальдові відомості, що підтверджують відображення придбаних у контрагентів позивача товарів, робіт і послуг у бухгалтерському обліку підприємства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання платником податку податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 Податкового кодексу, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 (який набрав чинності з 01.03.2014 року), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та/або інформацію про яку внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Судом першої інстанції встановлено факт надання контрагентами на користь позивача товарів, робіт (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про поставлені на користь позивача товарно-матеріальні цінності та надані роботи (послуги), їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання вказаними контрагентами господарських зобов`язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість, тобто не були позбавлені права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з постачання товарів, робіт (послуг).

Водночас, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (неспеціалізована оптова торгівля, виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування, діяльність посередників у торгівлі господарськими товарами та загальне прибирання будинків), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих товарів, робіт (послуг), що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

При цьому, наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочинів власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Трестан», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотурн» позивачу товарів, робіт (послуг) та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Трестан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектростандарт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотурн», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

У свою чергу, посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених контрагентами позивача з іншими суб'єктами господарювання, не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

За приписами статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагентів позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

При вирішенні даної справи слід виходити із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VII, перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються у 2015 та 2016 роках виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів наявності підстав, передбачених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VII, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 30.07.2015 року.

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.