Ухвала

від 29.07.2015 по справі 810/1212/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1212/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у адміністративній справі № 810/1212/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" (надалі ТОВ "ФПК "Вітязь") звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (далі - Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2014 року № 0007262202 та 0007252202.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпрофтрейд» (надалі ТОВ «Укрпрофтрейд») є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.08.2014 року № 0007262202 та 0007252202.

Суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність позивача не була направлена на ведення підприємницької та господарської діяльності в розумінні чинного законодавства. Операції між позивачем та контрагентами є нікчемними, що підтверджується висновками актів перевірок інших податкових інспекцій.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 25.06.2014 року по 02.07.2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ФПК "Вітязь" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укрпрофтрейд» за березень, травень, липень 2012 року».

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 09.07.2014 № 372/10-06-22-02/37284412 про наступні порушення (т.1.а.с.25-36):

- в порушення пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, ТОВ «ФПК «Вітязь» неправомірно віднесено до складу об'єкту оподаткування операції по отриманню від ТОВ «Укрпрофтрейд» ТМЦ на загальну суму 1 066 045, 56 гривень, та реалізацію придбаних ТМЦ на адресу контрагентів-покупців на загальну суму 1 087 025, 40 гривень;

- в порушення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, ТОВ «ФПК «Вітязь» неправомірно віднесено до податкових зобов'язань суми по податковим накладним, виписаним на адресу контрагентів-покупців на загальну суму 1 087 025, 40 гривень;

- в порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Укрпромкомплект» неправомірно віднесено до податкового кредиту суму по податковим накладним, виписаним підприємствам-постачальникам ТОВ «Укрпрофтрейд» та, відповідно, завищено податковий кредит в розмірі 177 674, 26 гривень;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ФПК «Вітязь» занижено суму ПДВ на загальну суму 4 945 гривень, в тому числі в липні 2012 року - 4 945 гривень;

- пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення рядка 9 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» декларації з ПДВ на суму 500 гривень, в тому числі у березні 2012 року - 500 гривень;

- в порушення вимог підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704;

- частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим взаємовідносини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, взаємовідносини за березень, травень, липень 2012 року ТОВ «ФПК «Вітязь», підприємством-постачальником ТОВ «Укрпрофтрейд» на загальну суму 1 066 045, 56 гривень та підприємствами-покупцями на загальну суму 1 087 025, 40 гривень.

Податковим органом зроблений висновок, що вказані правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Позивач, не погодившись з вищевказаним Актом перевірки, надіслав податковому органу свої заперечення, за результатами розгляду яких відповіддю від 30.07.2014 № 9511/10-06-22-02 Броварською ОДПІ висновки акта перевірки залишено без змін. (т.1.а.с.37-47)

На підставі Акта від 09.07.2014 № 372/10-06-22-02/37284412 Броварською ОДПІ прийнято податкові повідомлення рішення від 01.08.2014 № 0007262202 за платежем ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 4 945, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 473, 00 гривень та від 01.08.2014 № 0007252202 на суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 500, 00 гривень.(т.1. а.с. 48-49)

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ ДФС у Київській області та до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду яких рішенням ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2014 № 208/10/10-36-10-01-04/946 та рішенням Державної фіскальної служби України від 09.02.2015 № 2470/6/99-99-10-01-04-35, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.(т.1 а.с.51-70)

Отже, відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів та відсутність реального характеру господарських операцій,

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрпрофтрейд» (постачальник) були укладені договорир поставки від 27.02.2012 № 27/02-12 (т.1а.с. 71-73) та від 02.05.2012 №02/05-12 (т.1. а.с. 74-76), згідно умов яких постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (будівельні матеріали), а покупець в порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано податкові накладні (т.1 а.с. 136-194), видаткові накладні (т.1 а.с. 77-135), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 195-250, т.2 а.с. 1- 4).

Оплата товару за вказаними договорами здійснювалася у безготівковій формі.

Таким чином, позивач надав належним чином оформлені первинні документи та інші документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Крім того, позивачем також надані копії документів на підтвердження використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме проданий наступним покупцям: ТОВ «БТК «Столиця-Сервіс», ТОВ «Олга-Трейдінг», ТОВ «Фундамент Плюс», ТОВ «Олга», ТОВ «Нікон Констракшн», ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»; ТОВ «АПБ-Цегла», ТОВ «Стар-К Груп», ТОВ «Донбасенергобуд», Національному педагогічному університету імені М.П. Драгоманова, ТОВ «Оріон-Лайт ЛТД», Національному авіаційному університету, ТОВ «НВК «Дельта Конверт Груп».

Транспортування товару здійснювалося за допомогою автотранспорту позивача, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності позивача, є, зокрема перед усім іншим: Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний).

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Не заслуговують уваги посилання апелянта на висновки акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Мін доходів у м. Києві від 18.12.2013 № 585/26-51-22-01/37788392 ТОВ , «Укрпрофтрейд», за результатами якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «Виробниче підприємство «Позитрон» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям, в тому числі ТОВ "ФПК "Вітязь", оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодекс) України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони договору, укладаючи вищезазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентом, та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 30.07.2015 року.

Керуючись статтями 41, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у адміністративній справі № 810/1212/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.