Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/14862/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/14862/15 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-1"

про стягнення 202340,33 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Левченко В.І. (дов. № 91/2014/09/05-4 від 05.09.2015)

Від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-1" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 202340,33 грн. за договором № 510100 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.09.1999 року, з яких 128098,01 грн. основної заборгованості, 53315,89 грн. інфляційної складової, 2680,37 грн. 3% річних, 18246,06 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату наданих послуг за договором № 510100 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.09.1999 року, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості, підстав для нарахування 3 % річних, інфляційних, пені, та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/14862/15, розгляд справи призначено на 27.07.2015 року.

В судовому засіданні 27.07.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а також подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.1999р. між позивачем (енергопостачальна організація за договором) та відповідачем (абонент за договором) був укладений договір № 510100 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно з п. 1.1 договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 2.2.1-2.2.3 договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору; підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток № 2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7 договору; при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх зміну.

Відповідно до 2.3.1 договору, споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Додатками №1, №3, № 4 до договору № 510100 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків за договором.

Відповідно п. 2 додатку № 4 до договору № 510100 від 30.09.1999 року, відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує у районному відділі тепло збуту № 2 за адресою, вул.. Червоногвардійська, 38 табуляграму фактичного споживання за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

П. 8.1 договору визначено, що він набирає чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999р. При цьому договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення позивача, які були надані у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою є чинними на теперішній час.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу у період з 01.10.2013 року по 01.05.2015 року теплову енергію на загальну суму 389768,09 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) за вказаний період.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків з оплати за надані послуги з постачання теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 128098,01 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Дослідивши договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №510100 від 30.09.1999р., суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з оплати послуг з постачання теплової енергії у визначені договором строки, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 128098,01 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (облікові картки, розрахунок заборгованості) підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості спожитої теплової енергії за спірний період у розмірі 128098,01 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 128098,01 грн. основної заборгованості з оплати послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2680,37 грн., інфляційні втрати в сумі 53315,89 грн. за період з листопада 2013 р. по травень 2015 р. та пеню в сумі 18246,06 грн. за період з листопада 2014 р. по травень 2015 р.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 3.5 додатку № 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних є такими, що заявлені правомірно.

За висновками суду, розрахунок суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-1" (02152, м. Київ, пр.-кт Павла Тичини, 5А, ідентифікаційний код 22895084) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 128098 (сто двадцять вісім тисяч дев'яносто вісім) грн. 01 коп. основного боргу, 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 37 коп. 3% річних, 53315 (п'ятдесят три тисячі триста п'ятнадцять) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 18246 (вісімнадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 06 коп. пені та 4046 (чотири тисячі сорок шість) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.07.15

Суддя О.А.Грєхова