Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/14897/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/14897/15

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпек»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Квітка»

Про                    стягнення 3 120,71 грн.

                                                                                                    Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віпек» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Квітка» про стягнення 3 120,71 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані грошові зобов'язання за договором суборенди №25-ЧЕ від 01.11.2014 року, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з суборендної плати в розмірі 1 600,00 грн. та заборгованість з компенсацій витрат на електроенергію в розмірі 1 520,71 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року було порушено провадження у справі № 910/14897/15-г та призначено її до розгляду на 10.07.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 10.07.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте 30.06.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 10.07.2015 року розгляд справи відкладено на 27.07.2015 року.

Представники сторін в судове засідання 27.07.2015 року не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 27.07.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віпек» (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна квітка» (суборендар, відповідач) був укладений договір суборенди №25-ЧЕ, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) офісне приміщення, що не опалюється, загальною площею 10,3 кв.м, розташоване за адресою: 01135, м. Київ, вул. Чорновола, 41, літ. Д.

Відповідно до п. 3.1 договору майно передається суборендареві в суборенду за відповідним актом приймання-передачі, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 5.1 договору за суборенду майна суборендар сплачує суборендну плату за кожен місяць суборенди в розмірі 800,00 грн.

Суборендна плата включає в себе компенсацію витрат на комунальні та експлуатаційні послуги, окрім компенсації вартості спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення (п. 5.3).

Згідно з п. 5.8 договору суборендна плата оплачується суборендарем самостійно, щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 20 числа поточного місяця.

При закінчення дії (розірванні) договору суборендна плата сплачується суборендарем по ден фактичної здачі приміщення за актом (п.5.6).

Договір може бути розірвано в односторонньому порядку у випадку, зокрема, систематичного порушення однією із сторін умов договору; несплати суборендарем суборендної плати в повному обсязі за два і більше місяців підряд; наявності заборгованості по сплаті суборендної плати, що склалася внаслідок неповних розрахунків з боку суборендаря, якщо така заборгованість не гаситься повністю протягом двох і більше місяців (п.11.1).

У випадку дострокового розірвання договору за підставами, вказаними в розділі 11 договору, сторона, що ініціює розірвання договору має письмово попередити іншу сторону про дострокове розірвання не менше, ніж за 30 календарних днів до дати дострокового розірвання договору із зазначенням причин такого розірвання. У цьому разі договір вважається розірваним після спливу 30-тиденного строку, який відраховується з моменту відправлення повідомлення про дострокове розірвання договору (п.п. 11.1.7 п. 11.1).

Договір діє з моменту прийняття майна за актом приймання-передачі до 31.10.2015 року (п.4.1).

За актом приймання-передачі майна від 01.11.2014 року, позивач передав, в відповідач прийняв в суборенду приміщення загальною площею 10,3 кв.м, розташоване за адресою: 01135, м. Київ, вул. Чорновола, 41, літ. Д.

Як зазначав позивач у позові, відповідач грошові зобов'язання за договором суборенди №25-ЧЕ від 01.11.2014 року виконував не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 3 120,71 грн., з яких: 1 600,00 грн. – заборгованість з орендної плати за період з січня по лютий 2015 року; 1 520,71 грн. – заборгованість з компенсації за електроенергію за весь час суборенди.

Надіслана позивачем вимога вих. №21 від 04.02.2015 року про сплату заборгованості за договором суборенди №25-ЧЕ від 01.11.2014 року залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що на підставі, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віпек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна квітка», договору суборенди № 25-ЧЕ від 01.11.2014 року у останнього виникли зобов'язання щодо своєчасного і в повному обсязі внесення суборендної плати, проте, відповідач свої зобов'язання зі сплати суборендної плати виконав не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 1 600,00 грн. за період з січня по лютий 2015 року.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпек» в частині стягнення заборгованості з суборендної плати в розмірі 1 600,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 520,71 грн. компенсації за електроенергію за весь час суборенди.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що понад орендну плату за відповідними рахунками суборендар зобов'язується компенсувати орендарю, зокрема, вартість за спожиту електричну енергію (відповідно до показань лічильника, встановленого в майні).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України доказів, які свідчили б про споживання відповідачем електроенергії на суму 1 520,71 грн.

Крім того, позивачем не надано суду рахунків, на підставі яких позивач мав компенсувати вартість спожитої електроенергії.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпек» про стягнення з відповідача 1 520,71 грн. компенсації за електроенергію не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна квітка» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 41, офіс 205, код ЄДРПОУ 39450522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпек» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2, літ. «», код ЄДРПОУ 37265397) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. – заборгованості та 936 (дев'ятсот тридцять шість) грн. 71 коп. – судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

30.07.2015 року