Рішення

від 27.07.2015 по справі 916/1806/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №916/1806/15 За позовом Приватного підприємства "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Бахуринский" Центр Стоматологічної імплантації"

про стягнення 87714,10 грн.

Суддя Грєхова О.А.

в присутності представників сторін:

від позивача: Сичов Є.Б. (довіреність №1/15 від 29.04.2015);

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

30 квітня 2015 року Приватне підприємство "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення 87714,10 грн., з яких 63000,00 грн. основного боргу, 21726,35 грн. інфляційних втрат та 2987,75 грн. 3% річних з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Бахуринский" Центр Стоматологічної імплантації".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30 квітня 2015 року порушено провадження по справі №916/1806/15-г за позовом Приватного підприємства "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Бахуринский" Центр Стоматологічної імплантації" про стягнення 87714,10 гривень та призначено до розгляду на 25 травня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2015 справу 916/1806/15 передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справу № 916/1806/15 передано на розгляд судді Грєховій О. А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 916/1806/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.07.2015.

Представник позивача в судове засідання 27.07.2015 з'явився, позовні вимоги обґрунтував тим, що позивач на виконання умов договору № 34/11 про надання охоронних послуг від 01.09.2011 надав відповідачу визначені договором послуги, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у заявленому розмірі.

Відповідач свого представника в судове засідання повторно не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Приватним підприємством "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС" (охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.Бахуринский" Центр Стоматологічної імплантації" (замовник) укладено договір №34/11 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого охорона надає замовнику охоронні послуги на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 19/21 (нежитлові підвальні приміщення № 504, № 505 загальною площею 514,5 кв.м.) (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 2.1.1, 2.1.2 договору, позивач зобов'язався направити на об'єкт співробітників охорони в кількості, визначеній в додатку № 1 до даного договору, в фірмовому одязі встановленого зразка ПП «СОБ», узгодженого з замовником, укомплектованих засобами зв'язку і оздоблених дозволеними до використання спеціальними засобами активної самооборони; забезпечити схоронність товарно-матеріальних цінностей, які належать замовнику та знаходяться на території об'єкта.

Замовник в свою чергу зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги охорони (п. 2.2.3 договору).

Згідно додатку № 1 до договору № 34/11 від 01.09.2011 вартість послуг на місяць складає 9000,00 грн.

Даний договір набирає чинності з 01.09.2011 і діє до 01.09.2012. У випадку якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити відносини, що випливають з даного договору, то він вважається автоматично продовженим на один рік на тих же умовах, які були передбачені даним договором (п.п. 3.1-3.2 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії договору сторонами не надано, а отже він є діючим та приймається судом до уваги.

На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу послуги охорони об'єктів, погоджених умовами договору на загальну суму 65800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств, а саме: складений 31.08.2013 на суму 9400,00 грн., складений 31.09.2013 на суму 9400,00 грн., складений 30.10.2013 на суму 9400,00 грн., складений 30.11.2013 на суму 9400,00 грн., складений 31.12.2013 на суму 9400,00 грн., складений 31.01.2015 на суму 9400,00 грн., складений 31.03.2014 на суму 9400,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання визначених договором послуг охорони об'єктів.

При цьому, як пояснив позивач, у вартість визначену в актах прийому-здачі виконаних робіт/послуг включено і вартість послуг наданих за договором № 34/12 від 01.03.2012, який не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно з довідкою № 60 від 17.07.2015 за підписом генерального директора "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС" (посада бухгалтера в "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС" не передбачена штатним розкладом) станом на 11.06.2015 заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги охорони згідно з договором № 34/11 від 01.09.2011 становить 63000,00 грн.

За умовами укладеного договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за договором на підставі виставленого рахунка протягом 5-ти банківських днів (п. 4.3 договору).

За поясненнями представника позивача, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури № 706 від 03.08.2013, № 750 від 04.09.2013, № 795 від 04.09.2013, № 854 від 05.11.2013, № 926 від 05.12.2013, № 984 від 04.01.2014, № 1111 від 03.03.2014 надавались відповідачу разом з актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Крім того, судом також враховано, що умовами договору не передбачений механізм виставлення виконавцем та отримання замовником розрахункових документів.

При цьому, в матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками обох сторін Акт звірки взаємних розрахунків станом на 02.04.2014, відповідно до якого станом на 01.04.2014 у ТОВ "Н.Бахуринский" Центр Стоматологічної імплантації" перед ПП "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС" рахується заборгованість в розмірі 65800,00 грн. за послуги охорони, які були надані в серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2013р. та в січні, березні 2014р.

Матеріали справи також свідчать, що позивач листом від 05.11.2014 за № 27 звертався до відповідача з вимогою у строк до 20 листопада 2014 року сплатити суму боргу за надані послуги охорони, або погодити та підписати з ПП "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС" графіки погашення існуючої заборгованості за договором № 34/11 від 01.08.2011 (який є предметом розгляду у даній справі) та за договором № 34/12 від 01.03.2012, позовних вимог за яким позивачем не заявлено.

На вказане звернення позивача відповідач надав відповідь за вих. № 12/11 від 12.11.2014, в якій просив надати час для сплати боргу до 01.12.2015.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг охорони об'єкту, оплату належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 63000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо оплати послуг охорони майна, позивач, 21.01.2015 повторно звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, яка залишена ним без відповіді та задоволення.

В той час як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання послуг охорони майна позивачем відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 63000,00 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми чинного законодавства, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2987,75 грн. та 21726,35 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 по лютий 2015.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних суд не вважає його арифметично вірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не вірно визначено дату, з якої у позивача виникло право на нарахування 3% річних, з огляду на що, суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних дійшов висновку про його обґрунтованість в розмірі 1843,40 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Бахуринский" Центр Стоматологічної імплантації" (03118, м. Київ, пр.-кт Червонозоряний, 128; ідентифікаційний код 36920756) на користь Приватного підприємства "АЛЬФА-УКРАЇНА ПЛЮС" (65058, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 11, кв. 30; ідентифікаційний код 36553941) 63000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 21726 (двадцять одну тисячу сімсот двадцять шість) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 1843 (одну тисячу вісімсот сорок три) грн. 40 коп. 3% річних та 1803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 16 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.07.2015.

Суддя О.А.Грєхова