Рішення

від 09.07.2015 по справі 917/1180/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09.07.2015р. Справа №917/1180/15

за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, вул.О.Гончара, 55-а, м.Київ, 01601

до Приватного акціонерного товариства "Полтавська пересувна механізована колона №64", вул.Гожулівська, 26, м.Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 111627,21 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Ігнатенко В.І. дов. №01-7319/08 від 19.05.2015р.

від відповідача: представник не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про повернення коштів та штрафних санкцій в розмірі 111 627,21 грн. за неналежне виконання умов Договору придбання житла №100-24-2/02 від 09.09.2002р.

09.07.2015р. за вх. канцелярії суду №1021 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів. Суд подане клопотання прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду не виконав. Ухвали суду, що були направлені на адресу відповідача зазначену в позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за відсутністю адресата". Відповідно до даних з ЄДР Приватне акціонерне товариство "Полтавська пересувна механізована колона №64" зареєстровано за адресою: 36000, м.Полтава, вул.Гожулівська, 26.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:

Між МНС України та закритим акціонерним товариством «Пересувна колона № 64» (далі - ПрЛТ «ПМК-64», Відповідач) 9 вересня 2002 року укладено договір придбання житла №100-24-2/02 (далі - договір).

Згідно з умовами договору ПрАТ «ПМК-64» будує та передає МНС України житло у м. Полтаві по вул. Станіславського, 4, а МНС України здійснює фінансування будівництва на загальну суму 360 000,00 гривень.

МНС України зі свого боку виконало умови договору у повному обсязі.

На виконання умов договору та додаткової угоди лід 20.10.2003 № 1 ПрАТ «ПМК-64» передало, а МНС України прийняло чотири квартири загальною площею 229,1 кв. м на загальну суму 350 981,20 грн. (акт від 08.12.2004 №295).

Таким чином, ПрАТ «ПМК-64» на виконання умов договору не передало житло на загальну суму договору, профіпансовану МНС України, що підтверджується розрахунком:

360 000,00 грн. - всього профінансовано МНС України;

350 981,20 грн. - вартість житла, переданого ПрАТ «ПМК-64» відповідно до договору;

360 000,00 грн. - 350 981,20 гри. - 9 018,80 грн. - заборгованість ПрАТ «ПМК-64» за договором.

З метою досудового врегулювання спору Позивач надіслав Відповідачу претензію № 1, у якій пропонував у добровільному порядку виконати умови Договору та сплатити заборгованість. Претензія залишена Відповідачем без реагування.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором житло не передав кошти в розмірі 9 018,80 грн. не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 018,80 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у випадку несвоєчасного введення в експлуатацію збудованого житла з вини Сторони - 2 (Відповідача), останній сплачує Стороні-1 (Позивачу) штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день не введення в експлуатацію житла, від суми несвоєчасно переданого квадратного метру житла за кожен день прострочки.

Позивачем наданий суду розрахунок пені, який проведений з 01.07.2004р. по 07.12.2004р. на суму простроченого зобов"язання 360 000,00 грн. та з 08.12.2004р. по 30.09.2014р. на суму заборгованості 9 018,80 грн.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 34275,70 грн. пені за період з 01.07.2004 р. по 17.07.2014 р., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними частково, а саме в частині стягнення з відповідача 24897,78 грн. пені за період з 01.07.2004р. по 01.01.2005 р. (з урахуванням приписів п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Позивачем, за порушення виконання умов Договору, нараховані відповідачу штрафні санкції у розмірі 7%. При нарахуванні штрафних санкцій позивач посилається на ст. 231 ГК, ст. 625 ЦК та п.5.2 Договору.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що п. 5.2 Договору передбачено стягнення з ПрАТ «ПМК-64» штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день не введення в експлуатацію житла, від суми несвоєчасно переданого квадратного метру житла за кожен день прострочки.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, п. 5.2 Договору передбачено стягнення пені, а не штрафу.

З врахуванням викладеного суд відмовляє позивачу у стягненні 7% річних у розмірі 25 200,00 грн.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6303,87 грн. 3% річних трьох процентів річних та 36 828,84 грн. інфляційних втрат, суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9018,80 грн. основного боргу, 24897,78 грн. пені за період з 01.07.2004р. по 01.01.2005 р., 6 303,87 грн. 3% річних та 36828,84 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 8399,43 грн. пені за період з 02.01.2005 р. по 17.07.2014 р. та штрафу у розмірі 7% - 25200,00 грн. у позові слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1541,02 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавська пересувна механізована колона №64" (вул.Гожулівська, 26, м.Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 01351285) на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул.О.Гончара, 55-а, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849) заборгованість за Договором придбання житла №100-24-2/02 від 09.09.2002р. з яких 9018,80 грн. основний борг, 24897,78 грн. пеня за період з 01.07.2004р. по 01.01.2005 р., 6 303,87 грн. - 3% річних та 36828,84 грн. інфляційні втрати.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавська пересувна механізована колона №64" (вул.Гожулівська, 26, м.Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 01351285) на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул.О.Гончара, 55-а, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849) витрати на сплату судового збору в розмірі 1541,02 грн.

4. В частині стягнення 8399,43 грн. пені за період з 02.01.2005 р. по 17.07.2014 р. та штрафу у розмірі 7% - 25200,00 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 16.07.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.