Рішення

від 29.07.2015 по справі 924/1081/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2015 р. Справа № 924/1081/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Платіжний Сервіс" м.Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький

про стягнення 33022грн. 72коп.

Представники сторін:

від позивача Шкуратов П.С. - за довіреністю від 08.07.2015р.

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач в судове засідання 29.07.2015р. не з'явився.

Копія ухвали суду від 03.07.2015р. про порушення провадження по справі направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, внесену до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України - АДРЕСА_1, однак повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач своїми процесуальними правами не скористався, наявні у матеріалах справи документи, за висновками суду, є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 33023грн. 72коп., з яких 21450грн. заборгованості за договором №1212 від 17.12.2012р., 484грн. 07коп. 3% річних, 11089грн. 65коп. інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 483грн. 07коп., нарахованих за період з 03.09.2014р. по 03.06.2015р.

Подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін та судом приймається.

З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, предмет спору становлять вимоги позивача про стягнення з відповідача 21450грн. заборгованості за договором №1212 від 17.12.2012р., 483грн. 07коп. 3% річних, нарахованих за період з 03.09.2014р. по 03.06.2015р., 11089грн. 65коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.09.2014р. по 03.06.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором зобов'язання з повернення позики, положення ст. ст. 610, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст. 193 ГК України. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

17.12.2012р. між ТОВ "Український Платіжний Сервіс" (позикодавець) та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики №1212.

Відповідно до п. 1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позика), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Позика за договором є безпроцентною (п. 3 договору).

Пунктом 4 договору сторони визначили, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених договором.

У п. 5 договору сторони домовилися, що позичальник розпочне повернення позики протягом дії договору.

Відповідно до п.п. 5.1-5.3 договору кошти повертаються у касу позикодавця або/та на поточний рахунок позикодавця. Позичальник зобов'язаний повернути всю позику до "01" жовтня 2013р. Повернення позики (її частини) підтверджується розпискою позикодавця або банківської випискою.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові (п. 9 договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9 цього договору, та визначається часом, достатнім для належного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 10 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

На виконання договору позивач перерахував відповідачу кошти на загальну суму 79950грн., зокрема: 3500грн. згідно з платіжним дорученням №52062 від 04.07.2013р., 10000грн. - згідно з платіжним дорученням №52093 від 05.07.2013р., 1000грн. - згідно з платіжним дорученням №52272 від 10.07.2013р., 1200грн. згідно платіжного доручення №52785 від 29.07.2013р., 5000грн. згідно платіжного дорученням №48634 від 10.04.2013р., 5000грн. згідно з платіжним дорученням №50111 від 24.05.2013р., 5000грн. згідно з платіжним дорученням №47225 від 06.03.2013р., 10000грн. згідно з платіжним дорученням №45869 від 29.01.2013р., 8000грн. згідно з платіжним дорученням №45979 від 30.01.2013р. із зазначенням призначення платежів "поворотна позика згідно з договором №1212 від 17.12.2012р.", а також 8000грн. згідно видаткового касового ордеру від 21.12.2012р., 8000грн. згідно видаткового касового ордеру від 24.12.2012р., 8000грн. згідно видаткового касового ордеру від 25.12.2012р., 7250грн. згідно видаткового касового ордеру від 26.12.2012р. із зазначенням підстави "позика, згідно договору №1212 від 17.12.2012р."

Відповідач частково сплатив кошти по договору на загальну суму 58500грн., що підтверджується звітами про кредитові операції по рахунку 26000052406424, зокрема: 2500грн. 15.03.2013р., 6500грн. 10.04.2013р., 2000грн. 19.04.2013р., 3000грн. 27.05.2013р., 2000грн. 31.05.2013р., 1500грн. 05.06.2013р., 2000грн. 12.07.2013р., 7000грн. 21.08.2013р., 1000грн. 27.09.2013р., 1000грн. 01.10.2013р., 1000грн. 22.10.2013р., 5000грн. 30.10.2013р., 2000грн. 15.11.2013р., 2000грн. 19.11.2013р., 5000грн. 26.11.2013р., 2000грн. 03.12.2013р., 5000грн. 11.12.2013р., 2000грн. 30.12.2013р., 1500грн. 08.04.2014р., 1000грн. 17.06.2014р., 1000грн. 09.07.2014р., 1000грн. 13.08.2014р., 1500грн. 02.09.2014р.

Таким чином, сума коштів, що залишилась неповернутою за договором позивачу, становить 21450грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем передбаченого договором обов'язку з повернення позики в сумі 21450 грн., позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення в примусовому порядку.

Також позивачем відповідно до ст.625 ЦК України, за порушення термінів виконання грошових зобов'язань, заявлено до стягнення з відповідача 483грн. 07коп. 3% річних та 11089грн. 65коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.09.2014р. по 03.06.2015р.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги приймає таке:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтями 193 ГК України та 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов договору №1212 від 17.12.2012р. позивач перерахував відповідачу 79950грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та видатковими касовими ордерами.

Відповідно до п.4 договору позичальник взяв на себе зобов'язання повернути позикодавцю всю позику до "01" жовтня 2013р.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення отриманих коштів виконав частково в сумі 58500грн.

На час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню отриманої за договором №1212 від 17.12.2012р. позики становить 21450грн.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості в сумі 21450грн., а також не спростовано факту отримання коштів на зазначену суму.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 21450грн. заборгованості за договором є обгрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 483грн. 07коп. 3% річних та 11089грн. 65коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.09.2014р. - 03.06.2015р. судом враховується наступне.

Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши правильність здійснених розрахунків 3% річних в сумі 483грн. 07коп. та 11089грн. 65коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.09.2014р. - 03.06.2015р., суд вважає його арифметично вірним, здійсненим в межах можливих нарахувань, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову .

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Платіжний Сервіс" м.Хмельницький до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький про стягнення 33022грн. 72коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Платіжний Сервіс" (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 37, код 34593605) 21450грн. (двадцять одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень) заборгованості, 483грн. 07коп. (чотириста вісімдесят три гривні 07коп.) 3% річних, 11089грн. 65коп. (одинадцять тисяч вісімдесят дев'ять гривень 65коп.) інфляційних втрат, 1827грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2015р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 37);

3 - відповідачу рекомендованим з повідомленням (АДРЕСА_1).