Рішення

від 28.07.2015 по справі 924/1054/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2015 р. Справа № 924/1054/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ГРУП-АГРО" м.Хмельницький

про стягнення 39227грн. 78коп.

Представники сторін:

від позивача Лисак В.С. - за довіреністю №1588-К-О від 08.04.2015р.

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач в судове засідання 28.07.2015р. явку уповноваженого представника не забезпечив.

Ухвала суду від 01.07.2015р. про порушення провадження по справі направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та внесену до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України - м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 20, кв. 3, однак повернута до суду з відміткою "за закінчення терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на наведене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач своїми процесуальними правами не скористався, наявні у матеріалах справи документи, за висновками суду, є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ГРУП-АГРО" 39227грн. 78коп. заборгованості за договором від 15.07.2013р., з яких 19000грн. заборгованість за кредитом, 10943грн. 48коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з 04.11.2013р. по 24.03.2015р.; 6869грн. 30коп. пеня, нарахована за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 08.10.2013р. по 24.03.2015р., 2415грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом, нарахована за період з 31.12.2013р. по 24.03.2015р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору від 15.07.2013р. щодо повернення кредитних коштів. Також зазначає, що відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26002052414481 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

В судовому засіданні 28.07.2015р. представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Повідомив, що відповідачем після звернення до суду з позовом за договором від 15.07.2013р. будь-які оплати не проводились, на підтвердження чого надав довідку від 28.07.2015р.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА №241170, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №054809, статутом ПАТ КБ "Приватбанк" погодженого Національним банком України від 01.09.2011р.

15.07.2013р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ГРУП-АГРО" укладено договір банківського обслуговування, що підтверджується заявою від 15.07.2013 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, згідно якої відповідач погодився з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", Тарифами ПриватБанку - договору банківського обслуговування в цілому.

Умовами договору (Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку) передбачено (п. п. 3.2.1.1.1), що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

Згідно із п.3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до п.3.2.1.1.6 Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Підпунктом 3.2.1.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4.1, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом. За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку не обнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, у якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, у якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки у розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, у якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. п. 3.2.1.4.1.3, 3.2.1.4.1.4, 3.2.1.4.1.9 Умов).

Банк має право, відповідно до п.3.2.1.2.3.4 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг", в т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п.3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні.

Як передбачено п.3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно довідки №08.7.0.0.0/150608135939 від 08.06.2015р. відповідачу 16.07.2013р. встановлений ліміт в розмірі 10000грн., 21.08.2013р. - 12000грн., 27.08.2013р. - 14000грн., 20.09.2013р. - 16000грн., 08.10.2013р. - 19000грн., 01.03.2014р. - 19000грн.

Позивачем надіслано відповідачу претензію №30716HMM6S022 від 14.02.2015р., у якій позивач просив сплатити заборгованість за договором від 15.07.2013р. Водночас, претензія залишена без задоволення.

Відповідно до виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ГРУП-АГРО" з 01.05.2014р. по 24.03.2015р. станом на 05.05.2014р. заборгованість повернення кредиту у розмірі 19000грн. винесено на прострочку кредитного договору.

Згідно виписки-розрахунку по банківському рахунку відповідача станом на 24.03.2015р. заборгованість відповідача складає: 19000грн. заборгованість за кредитом, 10943грн. 48коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 04.11.2013р. по 24.03.2015р.; 6869грн. 30коп. пеня, нарахована за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 08.10.2013р. по 24.03.2015р., 2415грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом, нарахована за період з 31.12.2013р. по 24.03.2015р.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, судом береться до уваги таке:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору банківського обслуговування від 15.07.2013р., який за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1,2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За умовами ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 19000грн. і зобов'язаний був їх повернути у строки, передбачені умовами договору, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію за користування.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору щодо своєчасного повернення суми кредиту, сплати процентів та винагороди (комісії) за користування кредитом. Згідно поданого позивачем розрахунку станом на 24.03.2015р. заборгованість за кредитом складає 19000грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 10943грн. 48коп.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 2415грн.

Згідно довідки позивача від 28.07.2015р. заборгованість відповідачем не погашалася.

Приписами ч.2 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

Сторони передбачили нарахування пені у разі порушення термінів повернення кредиту та відсотків в максимальному розмірі, передбаченому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Крім того, сторони пунктом 3.2.1.5.4 умов обумовили трирічний строк нарахування пені.

Таким чином, у даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України. Отже, нарахування позивачем пені за період більший ніж шість місяців є правомірним.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань пені, прийшов до висновку, що останні здійсненні в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги в частині стягнення 6869грн. 30коп. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 08.10.2013р. по 24.03.2015р. є обґрунтованими.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 19000грн. - заборгованості за кредитом; 10943грн. 48коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованої за період з 04.11.2013р. по 24.03.2015р.; 2415грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, нарахованої за період з 31.12.2013р. по 24.03.2015р., 6869грн. 30коп. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 08.10.2013р. по 24.03.2015р. обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову .

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ГРУП-АГРО" м. Хмельницький про стягнення 39227грн. 78коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ГРУП-АГРО" (м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 20, кв. 3, код ЄДРПОУ 38803924) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 19000грн. (дев'ятнадцять тисяч гривень) заборгованості за кредитом, 10943грн. 48коп. (десять тисяч дев'ятсот сорок три гривні 48коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 6869грн. 30коп. (шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень 30коп.) пені; 2415грн. (дві тисячі чотириста п'ятнадцять гривень) заборгованості по комісії за користування кредитом, 1827грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2015р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50);

3 - відповідачу рекомендованим з повідомленням (м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 20, кв. 3).