Постанова

від 20.07.2015 по справі 910/27332/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа№ 910/27332/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.07.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року

у справі № 910/27332/14 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія»

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна

компанія «Ілпан»

про стягнення 4442721,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

05.12.2014 року Державна організація «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» про стягнення 4 442 721,87 грн. та розірвання договору відповідального зберігання № 31/12/13 від 31.12.2013 року, що укладений між Державною організацією «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан».

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року по справі № 910/27332/14 позов Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» задоволено. Так, розірвано договір відповідального зберігання № 31/12/13 від 31.12.2013 року, укладений між Державною організацією «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан». Також, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 782 185,14 грн. вартості майна (понесених збитків), 321 485,74 грн. пені, 264 752,99 грн. штрафу та 74 298 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03.04.2015 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року по справі № 910/27332/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення збитків у розмірі 4 442 721,87 грн. відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року у справі № 910/27332/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В запереченнях та письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим. Позивач просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 03.04.2015 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судових засіданнях 27.05.2015 року, 15.06.2015 року та 24.06.2015 року представник ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, представник скаржника у судове засідання 20.07.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься розписка представника про оголошення по справі перерви. На час розгляду справи судом апеляційної інстанції та прийняття рішення, скаржник не повідомив суд про причини неявки свого представника.

Представник Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» у судових засіданнях 27.05.2015 року, 15.06.2015 року, 24.06.2015 року та 20.07.2015 року також, надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги. Представник позивача вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, який просив суд апеляційної інстанції розглядати справу без участі відповідача, оскільки на думку позивача, відповідач, навмисно затягує розгляд справи та не з'явився на виклик суду, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, участь представників відповідача у судовому засіданні 20.07.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів на час розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття по суті рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та за клопотанням сторін у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду вже продовжувався.

Колегія суддів звертає увагу, що телеграма в якій скаржник просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з хворобою його представника надійшла до Київського апеляційного господарського суду 20.07.2015 року о 13 годині 02 хвилини про що на телеграмі міститься відповідна відмітка (штамп вхідної кореспонденції суду), тобто після розгляду даної справи та прийняття рішення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем укладено договір відповідального зберігання № 31/12/13 від 31.12.2013 року, згідно якого відповідач зобов'язався на безоплатній основі зберігати майно позивача, а саме: обладнання та матеріали капітального ремонту телевізійної студії АСБ - 1 по вул. Хрещатик, 26 (далі - майно), передане йому позивачем, і повернути це майно позивачу у схоронності за першою вимогою останнього.

У відповідності із пунктом 1.2 договору на зберігання передається майно перелік, кількість і оцінка якого визначаються сторонами у акті (актах) приймання-передачі майна.

На виконання умов договору, 31 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі майна капітального ремонту телевізійної студії АСБ-1 по вул. Хрещатик, 26, чим засвідчили передання позивачем відповідачу на відповідальне зберігання майна на загальну суму 3 791 190,90 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

За результатами діяльності позивача частина майна, переданого на відповідальне зберігання відповідачу, була використана позивачем, що зменшило загальний обсяг і вартість майна на зберіганні у відповідача на 9005 грн. 76 коп., що підтверджується звітом про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за грудень 2013 року та актом приймання-передачі матеріалів по капітальному ремонту приміщень площею 601 кв. м. телевізійної студії АСБ-1 по вул. Хрещатик, 26 в м. Таким чином, загальна вартість майна, переданого на зберігання відповідачу за договором становить 3 782 185,14 грн.

У відповідності до пунктів 2.1.1 - 2.1.3 договору, відповідач зобов'язувався вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання, зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна позивача та нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, переданого на зберігання відповідачу, з моменту одержання майна від позивача та до моменту його повернення позивачу.

Відповідно до п. 2.1.4 договору, відповідач зобов'язався повернути майно позивача частково або повністю за першою вимогою останнього.

У відповідності до умов п. 4.3 договору, відповідач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення позивачу. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, відповідач повинен відшкодувати позивачу всі пов'язані з цим збитки.

При цьому, відповідно до п. 4.1 та 4.2 договору, у випадку порушення зобов'язань, що випливають з договору, винна сторона несе відповідальність, визначену договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до пункту 4.4 договору, у випадку неповернення майна позивачу за першою вимогою, відповідач повинен виплатити позивачу неустойку у розмірі 0,1 % від вартості майна за кожен день затримки.

Як зазначає позивач, протягом дії договору, відповідач не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором, а саме не допустив позивача до майна з метою проведення позапланової та планової інвентаризації майна та відмовився повернути майно за вимогою позивача, чим спричинив збитки позивачу у розмірі 3 782 185,14 грн.

Так, 11 липня 2014 року позивач отримав вимогу Слідчого управління Головного управління в місті Києві МВС України № 12/3 - 4911/1 від 09 липня 2014 р. щодо здійснення інвентаризації майна - обладнання та матеріали капітального ремонту телевізійної студії АСБ - 1 по вул. Хрещатик, 26 в м. Києві, переданого позивачем на відповідальне зберігання підповідачу за договором, у зв'язку із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000603 від 07 квітня 2014 року. При цьому, Слідчим управлінням Головного управління в місті Києві МВС України пред'явило вимогу до складу інвентаризаційної комісії позивача, щодо включення представників (співробітників) УБОЗ ГУМВС України з метою забезпечення об'єктивності та повноти проведення інвентаризації.

На виконання зазначеної вище вимоги Слідчого управління Головного управління в місті Києві МВС України позивач наказом № 34-п від 11 липня 2014 року створив тимчасову інвентаризаційну комісію із залученням співробітників УБОЗ ГУМВС України та листом № 17-78-3 від 11 липня 2014 року повідомив відповідача про наміри проведення позапланової інвентаризації майна і просив повідомити найближчу дату і час для прибуття комісії на перевірку.

29.07.2014 року позивач отримав лист № 75/07/14 від 22 липня 2014 року, яким відповідач повідомив позивача про неможливість надання інформації щодо дати та часу забезпечення доступу до майна з метою проведення його інвентаризації через перебування у відпустці директора відповідача.

22 липня 2014 року листом № 12/3-5269 Слідчим управлінням Головного управління в місті Києві МВС України було повідомлено позивача, що у зв'язку із перебуванням кримінального провадження № 12014100000000603 від 07 квітня 2014 року на особливому контролі Прокуратури міста Києва, позапланова інвентаризація майна має бути проведена 23 липня 2014 року, при прибутті у вказану дату за місцем знаходження майна, членів тимчасової інвентаризаційної комісії позивача за участю співробітників УБОЗ ГУМВС України, працівниками відповідача члени комісії не були допущені до складських приміщень, що унеможливило проведення позапланової інвентаризації майна.

У зв'язку із ситуацією, що склалася через недопущення членів тимчасової інвентаризаційної комісії за участю співробітників УБОЗ ГУМВС України, позивач направив відповідачу вимогу № 17-92-3 від 31 липня 2014 р. щодо допущення членів тимчасової інвентаризаційної комісії позивача за участю співробітників УБОЗ ГУМВС України у строк до 18 серпня 2014 року до складських приміщень, а у разі невиконання означеної вище вимоги - у строк до 01 вересня 2014 року повернути все майно.

На вимогу позивача, відповідачем було надано відповідь від 18 серпня 2014 року № 80/08/14 з проханням продовжити термін інвентаризації через перебування директора відповідача у щорічній відпустці, після чого 22.08.2014 року позивач, листом № 17-218-1 просив повідомити останнього про дату виходу директора відповідача із щорічної відпустки та повідомив про наміри звернутись до судових та правоохоронних інстанцій з метою захисту власних інтересів у разі подальшого недопущення відповідачем інвентаризаційної комісії позивача до складських приміщень, на яких зберігається майно. Проте вказаний лист позивача було залишено без відповіді відповідача.

Позивач зазначає, що у відповідності із Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 250, та Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного Управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. № 90, позивач зобов'язаний був провести планову інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових активів, матеріальних цінностей, розрахунків, договірних та фінансових зобов'язань станом на 01 листопада 2014 року.

Враховуючи зазначене вище, а також з метою належного обліку майна, що перебуває у державній власності, позивач повторно 18.09.2014 року листом № 17-244-1 звернувся із вимогою до відповідача допустити 10 жовтня 2014 р. об 11 год. 00 хв. планову інвентаризаційну комісію позивача до складських приміщень, на яких зберігається майно, передане на відповідальне зберігання відповідачу за договором зберігання, для проведення планової інвентаризації, проте вказана вимога була залишена без відповіді з боку відповідача, а у зазначений термін комісія позивача також не була допущена до приміщень, в яких мало зберігатись майно позивача.

29 вересня 2014 року Слідчим управлінням Головного управління в місті Києві МВС України до позивача направлено запит № 12/3-6843 про результати проведених інвентаризацій майна, на яке позивач листом від 03 жовтня 2014 року № 17-256-1 проінформував про результати недопущення позивача до майна.

Так, враховуючи неодноразову відмову відповідача допустити представників позивача та співробітників УБОЗ ГУМВС України до складських приміщень, на яких зберігається майно позивача, а також відмову відповідача повернути майно за першою вимогою позивача, позивач вважає, що відповідачем не дотримано умови договору щодо належного зберігання майна позивача, що в свою чергу призводить до понесення збитків з боку позивача, як бюджетної організації, у розмірі 3 782 185,14 грн., у зв'язку з чим позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив розірвати договір зберігання, за систематичне порушення його умов з боку відповідача а також стягнути з відповідача 3 782 185,14 грн. - вартості майна (понесених збитків), 321 485,74 грн. - пені та 264 752,99 грн. - штрафу.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року по справі № 910/27332/14 позов Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» задоволено. Так, розірвано договір відповідального зберігання № 31/12/13 від 31.12.2013 року, укладений між Державною організацією «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан». Також, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 782 185,14 грн. вартості майна (понесених збитків), 321 485,74 грн. пені, 264 752,99 грн. штрафу та 74 298 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно вказав суд першої інстанції укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором зберігання.

У відповідності із ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності із ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, при цьому річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

У відповідності із статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання. Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, враховуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду для повного всебічного та об'єктивного розгляду справи та встановлення факту існування майна, що було передано на зберігання відповідачу, у судовому засіданні 27.05.2015 року було зобов'язано відповідача провести інвентаризацію майна із залученням відповідних спеціалістів що мають відповідну кваліфікацію та дозвіл на зайняття такою діяльністю, та за участю представників позивача.

Однак, відповідачем, не було виконано вимог суду апеляційної інстанції з проведення інвентаризації майна із залученням фахівця. Натомість, представник скаржника надав суду копію наказу №08/06/15 від 08.06.2015 року про проведення на підприємстві інвентаризації, копію інвентаризаційного опису № 1/06 товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні від 09.06.2015 року за підписом директора Панащенка В.В., заступника директора - Смірнова В.К., бухгалтера - Михайлова Н.В. та представника охоронної компанії - Світельського С.О. З вказаного опису вбачається, що у відповідача на складі, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Проектна, 3 на зберіганні знаходиться товарно-матеріальних цінностей на суму 2 671 017,96 грн.

Також скаржником надано копію рахунку-фактури № СФ-0000064 від 04.06.2015 року в якому ТОВ «Амікс-Груп» виставлено рахунок відповідачу у сумі 20124 грн. за проведення інвентаризації. Як зазначив представник скаржника вказана грошова сума є занадто велика та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» не може її сплатити за проведення інвентаризації. Крім того, скаржником надані копії наказу № 1 від 02.12.2014 року про проведення інвентаризації та копію інвентаризаційного опису № 1/12 від 03.12.2014 року.

Однак, враховуючи те, що вказана інвентаризація проведена без залучення відповідного фахівця, без участі представників позивача та без належного повідомлення представників позивача про проведення інвентаризації, судова колегія апеляційного господарського суду не може прийняти до уваги вказані документи, як належний доказ існування та наявності майна позивача що було передано на зберігання відповідачу за договором.

У зв'язку з відсутністю належного доказу існування у відповідача майна позивача, що було передано на зберігання, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року було зобов'язано ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» надати доступ представникам Державної організації «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» для участі у проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, переданих відповідно до договору відповідального зберігання № 31/12/13 від 31.12.2013 року із залученням відповідного спеціаліста до складських приміщень (м. Київ, вул. Проектна, 3 чи за іншою адресою складських приміщень відповідача, де знаходиться майно відповідно до вищевказаного договору зберігання).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вкотре не виконав вимог суду та не надав доступу позивачу та відповідним фахівцям до складських приміщень для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (акт від 17.06.2015 року та 19.06.2015 року).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з ТОВ «Інститут фундаментальних вартісних досліджень «Академвартбуд» договір № 16/06-1501 про надання послуг з проведення інвентаризації майна від 16.06.2015 року, з підприємством, яке є спеціалізованим та має відповідних фахівців для проведення інвентаризації. Крім того, позивач надав суду докази належного повідомлення відповідача про укладення даного договору та залучення ТОВ «Інститут фундаментальних вартісних досліджень «Академвартбуд» для проведення інвентаризації, та належного повідомлення про прибуття комісії для проведення інвентаризації 17 та 19 червня 2015 року.

Таким чином, судом апеляційної інстанції були вчинені всі дії, які залежали від суду для з'ясування фактичного існування майна позивача що було передано відповідачу на зберігання.

Оскільки, відповідач не виконав вимог суду щодо проведення інвентаризації майна за участю відповідних фахівців та представників позивача, та повторно не надав доступу до складських приміщень для проведення такої інвентаризації позивачу з представниками незалежної організації - ТОВ «Інститут фундаментальних вартісних досліджень «Академвартбуд», судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що таке майно відсутнє у відповідача та є втраченим.

Наданий скаржником інвентаризаційний опис № 1/06 товарно-матеріальних цінностей від 09.06.2015 року за підписом директора Панащенка В.В., заступника директора - Смірнова В.К., бухгалтера - Михайлова Н.В. та представника охоронної компанії - Світельського С.О. не може бути прийнятий судом як належний доказ існування майна та оцінюється критично, оскільки, інвентаризація проведена без незалежного фахівця та за участю представника охоронної компанії - Світельського С.О., який у свою чергу не має відповідної кваліфікації. Більш того, дана інвентаризація проведена без представників позивача.

Таким чином, враховуючи судову практику з даних правовідносин, зокрема постанову Верховного Суду України від 23.10.2007 року в якій, судом касаційної інстанції зазначено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків за договором зберігання перш за все необхідно визначити правовий спосіб захисту порушеного права оскільки, згідно із статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, а збитки про які йде мова у статті 951 Цивільного кодексу України підлягають стягненню лише у випадку втрати (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, судова колегія вважає, що у даній справі позивачем правомірно подано позов саме про стягнення збитків за втрачене майно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 17-92-3 від 31.07.2014 року звертався до відповідача з вимогою про повернення майна що було передане за договором зберігання, однак, вказаної вимоги відповідач не виконав, майно не повернув. При цьому, як вже зазначалося вище, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне майно у відповідача відсутнє, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позов про стягнення збитків.

Відповідно до пункту 4.4 договору, у випадку неповернення майна позивачу за першою вимогою, відповідач повинен виплатити позивачу неустойку у розмірі 0,1 % від вартості майна за кожен день затримки.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України щодо окремих видів зобов'язань Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за прострочення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 321 485,74 грн. - пені та 264 752,99 грн. - штрафу.

Згідно ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано або змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлені неодноразові порушення відповідача умов укладеного договору відповідального зберігання № 31/12/13 від 31.12.2013 року та майно позивача втрачене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про розірвання договору у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9000 грн. судових витрат понесених Державною організацією «Київська державна регіональна телерадіокомпанія» виконуючи вимоги суду щодо проведення інвентаризації із залученням фахівців та у зв'язку з укладеним з ТОВ «Інститут фундаментальних вартісних досліджень «Академвартбуд» договору № 16/06-1501 від 16.06.2015 року, на переконання колегії суддів не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем не було надано суду доказав фактично понесених витрат, зокрема перерахування 9000 грн. ТОВ «Інститут фундаментальних вартісних досліджень «Академвартбуд» за вказаним договором. Надані позивачем калькуляції з визначення вартості послуг, протокол погодження договірної ціни на проведення послуг з проведення інвентаризації майна від 16.06.2015 року та акт прийому передачі наданих послуг від 22.06.2015 року на переконання колегії, не є належним доказом фактичного перерахування грошових коштів у сумі 9000 грн. Позивач не надав суду чи то квитанції, чи то платіжного доручення про перерахування вказаних коштів.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року у справі № 910/27332/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року у справі № 910/27332/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/27332/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 27.07.2015 року