Ухвала

від 29.07.2015 по справі 171/422/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/422/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження 22-ц/774/1581/к/15 інстанції - ОСОБА_1

Категорія 54 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А. П.,Михайлів Л. В.,

при секретарі - Петренко К.І.,

за участю - позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростандарт», третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсними та скасування наказів про поновлення на попередньому місці роботи, вчинення нікчемного правочину, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними та скасування наказів про поновлення на попередньому місці роботи, вчинення нікчемного правочину, відшкодування моральної шкоди до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Агростандарт», ОСОБА_3 В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 04 вересня 2002 року по 04 жовтня 2010 року вона перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Агростандарт» ОСОБА_3 та працювала продавцем продовольчих товарів в магазині «Центральний-1» за юридичною адресою: вул. Леніна, 68 в м. Апостолове Дніпропетровської області, власником якого є відповідач. З 04 по 18 жовтня 2010 року їй була надана двотижнева відпустка, у період якої її було незаконно звільнено за прогул. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2013 року її було поновлено на роботі продавця продтоварів магазину «Центральний» в м. Апостолове ТОВ «Агростандарт» зі стягненням з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 30 961 грн.25 коп. В ході виконання вказаного рішення було встановлено ряд помилок, зокрема - в назві магазину, продавцем якого вона працювала до звільнення та в якому її було поновлено на роботі, зазначено назву магазина - «Центральний» замість «Центральний-1». Ухвалами суду від 21.07.2014 року та 30.04.2014 року було виправлено допущені помилки, зазначено остаточну суму стягнення заробітку на її користь та назву магазину, в якому вона працювала та була поновлена на роботі, визначено замість «Центральний» - «Центральний-1».Однак на підставі невірно викладеної у рішенні суду адреси роботодавця директором ТОВ «Агростандарт» ОСОБА_3 було видано накази № 48-К від 02 червня 2014 року та № 61-К від 04 липня 2014 року щодо поновлення її на роботі в магазин «Центральний» за адресою м. Апостолове, Привокзальна площа, 1а, який належить іншому власнику (ОСОБА_4В.) та згоду на перевід до якого в неї не питали, до того ж ці накази позивачу не були вручені у встановленому законом порядку. Уточнивши свої вимоги, ОСОБА_2 просила суд визнати незаконними та скасувати ухвалені ОСОБА_3 за номерами 48-К від 02.06.2014 року та 61-К від 04.06.2014 року накази про поновлення її на роботі в магазині «Центральний» ТОВ «Агростандарт»; визнати судом вчинення нікчемного правочину ТОВ «Агростандарт» ОСОБА_3 щодо ухвалення наказів за № 48-К та 61-К від 02.06.2014 року та 04.07.2014 року про поновлення її на роботі в магазині «Центральний» ТОВ «Агростандарт» за рішенням суду від 18.11.2013 року, а також стягнути з відповідача кошти в сумі 5000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 рокув задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд не провів досконалого та виваженого дослідження матеріалів справи, проігнорував факти наявності описки у рішенні суду Апостолівського районного суду Дніпропетровської області 18 листопада 2013 року, яка призвела до неможливості виконання судового рішення та невиконання своїх обов'язків державним виконавцем; не взяв до уваги, що магазин, в який відповідно до наказу 48-№ від 02.06.2014 року вона мала бути поновлена на роботі, належить сторонній особі, в той час як магазин за адресою вул.. Леніна, 68 діє по теперішній час, змінивши назву на «Ватсонс». Крім того, суд не врахував, що зазначеними діями боржника їй було спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 , у зв'язку з чим відмовив у задоволенні її позову.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.

Такого висновку колегія суддів дійшла з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу № 44 по ТОВ «Агростандарт» від 01 листопада 2005 року ОСОБА_2 була прийнята продавцем продовольчих товарів та працювала в магазині «Центральний-1» м. Апостолове по 04 жовтня 2010 року.

Наказом директора ТОВ «Агростандарт» ОСОБА_3 №49-К від 13 грудня 2010 року позивача звільнено за прогул.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2013 року визнано незаконним наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю «Агростандарт» ОСОБА_3 № 49-К від 13 грудня 2010 року про звільнення ОСОБА_5 з посади; поновлено ОСОБА_2 на посаді продавця продтоварів магазину «Центральний» м. Апостолове товариства з обмеженою відповідальністю «Агростандарт»; зобов'язано ТОВ «Агростандарт» внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про недійсність запису № 8 від 13 грудня 2010 року про звільнення за прогул, запис про поновлення на роботі ОСОБА_2 та зобов'язати надати ОСОБА_2 для ознайомлення трудову книжку; стягнуто з ТОВ «Агростандарт» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 30 961 грн.25коп. (зробивши відрахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів), моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та вирішено інші позовні вимоги.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2014 року залишено без змін рішення Апостолівського районного суду від 18 листопада 2013 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді продавця продтоварів магазину «Центральний» м. Апостолове ТОВ «Агростандарт».

18 лютого 2014 року на підставі поданої заяви ОСОБА_2 Апостолівським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист щодо примусового виконання рішення.

03 березня 2014 року державним виконавцем Саксаганського відділу Криворізького МУЮ ОСОБА_6 (надалі - державний виконавець) відкрито виконавче провадження № 42322391 за виконавчим листом, виданим Апостолівським районним судом щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі.

В ході виконання рішення суду державний виконавець звернулася до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду, що було викликане відсутністю на момент поновлення ОСОБА_2 на роботі того магазину, в якому вона працювала до звільнення, а ОСОБА_2 звернулась із заявою про виправлення арифметичної помилки в підрахунку розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, який стягнуто на її користь.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року у задоволенні заяви державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ відмовлено. Заяву ОСОБА_2 про виправлення арифметичної помилки у судовому рішенні задоволено та зазначено, що правильною сумою коштів, які підлягають стягненню з ТОВ «Агростандарт» на користь ОСОБА_2 вважається сума 32 546 грн. 14 коп.

На виконання рішення суду та виконавчого провадження по поновленню ОСОБА_2 на роботі третя особа - директор ТОВ «Агростандарт» ОСОБА_7 підписав наказ № 48-К від 02 червня 2014 року про поновлення ОСОБА_2 продавцем продтоварів магазину «Центральний» м. Апостолове на підставі рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської обл. від 30.04.2014 року.

02.06.2014 року державним виконавцем складено акт про проведення виконавчих дій по поновленню ОСОБА_2 на роботі з внесенням до трудової книжки ОСОБА_2 відповідного запису від 02.06.2014 року.

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції від 03.06.2014 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/171/183, виданого 18.02.2014 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області про поновлення на роботі ОСОБА_2, закінчено.

Наказом директора ТОВ «Агростандарт» ОСОБА_3 від 04 липня 2014 року внесено зміни в наказ № 48-К від 02 червня 2014 року в пункті «Підстава», який викладено в наступній редакції: Підстава: рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської обл. від 18.11.2013 року, справа 171/56/13-ц, провадження № 2/171/183/13.

У задоволенні скарги позивача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності державного виконавця незаконною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014 року (а.с. 36-40, 41-43).

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2014 року допущену в рішенні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2013 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі описку виправлено та зазначено, що в третьому абзаці резолютивної частини рішення правильним найменуванням магазину вважати магазин «Центральний-1» м. Апостолове Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростандарт» (а.с. 20).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просила визнати незаконними та скасувати ухвалені ОСОБА_3 за номерами 48-К від 02.06.2014 року та 61-К від 04.06.2014 року накази про поновлення її на роботі в магазині «Центральний» ТОВ «Агростандарт», посилаючись на те, що її місцем роботи був магазин «Центральний-1» за юридичною адресою: вул. Леніна, 68 в м. Апостолове Дніпропетровської області, а відповідачем видано накази про поновлення її на роботі в магазин «Центральний» та запропоновано з'явитись на роботу в магазин без назви, який знаходиться за адресою: м. Апостолове, Привокзальна площа, 1а, та належить сторонній особі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що поновлення позивача на роботі в магазин «Центральний», який розташований за адресою: м. Апостолове, Привокзальна площа, 1а, замість магазину «Центральний-1», що був розташований в м. Апостолове по вул. Леніна, 68, де позивачка працювала до незаконного звільнення, не є переведенням на іншу роботу, не змінює істотних умов праці, не порушує трудових прав та інтересів позивачки, не потребує її згоди на таке переміщення.

Підгрунтям такого переміщення суд вважав те, що магазин «Центральний-1» з 28 березня 2012 року в приміщенні за адресою: м. Апостолове, вул. Леніна,68, не працює, але в місті Апостолове працює інший магазин «Центральний», власником якого є ВАТ «Агростандарт», який розташований за адресою: м. Апостолове, Привокзальна площа,1а.

Виходячи із зазначеного, суд визнав оспорювані накази № 48-К від 02.06.2014 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі та № 61-К від 04.07.2014 року про внесення змін в підставу поновлення на роботі законними та дійсними.

Крім того, суд вважав, що виконанням рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі, шляхом винесення з цього питання наказу, її права порушені не були, дії роботодавця по виконанню рішення суду про поновлення на роботі відповідають як вимогам трудового законодавства, так і вимогам ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», тому вони не призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, і не вимагають від позивачки додаткових зусиль для організації її життя.

З таким висновком погодитись не можна.

Ухвалюючи рішення в даній справі, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні спору за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агростандарт» про поновлення на роботі суд не розглядав питання щодо переміщення позивача на інше робоче місце, а поновив її на роботі на попередньому місці - в магазин «Центральний-1» м. Апостолове.

Той факт, що приміщення магазину «Центральний-1», розташоване за адресою: м. Апостолове, вул. Леніна, 68, раніше було орендоване відповідачем згідно договору оренди, строк дії якого закінчився, і в теперішній час магазин з такою назвою не існує, не звільняє роботодавця від обов'язку поновити незаконно звільненого працівника на попередньому місці роботи та не має правового значення для вирішення даної справи.

Проте районний суд на зазначене увагу не звернув та вдався до обговорення законності підстав переміщення ОСОБА_2 на інше місце роботи.

Крім того, вирішуючи спір, суд залишив поза увагою, що в рішенні від 18 листопада 2013 року судом була допущена описка в назві магазину, в який суд поновив позивача, і ця описка була виправлена ухвалою суду від 21 липня 2014 року.

У зв'язку з виправленням описки в судовому рішенні оспорювані накази № 48-К від 02.06.2014 року та № 61-К від 04.07.2014 року, видані на виконання рішення у попередній редакції, є незаконними та підлягають скасуванню, проте судом першої інстанції цього не зроблено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необхідності скасування рішення суду.

Проте доводи ОСОБА_2 щодо необхідності визнання спірних наказів нікчемними правочинами не ґрунтуються на законі з наступних підстав.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 червня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-530цс15 та дійшов такого правового висновку: «Враховуючи, що відповідно до статті 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об'єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема статтями 3, 7, 9, 91 , 44 КЗпП України), положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору (контракту). Установивши наявність між сторонами договору трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового й спеціального законодавства, та факт укладення цього договору саме у зв'язку з існуванням трудових правовідносин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що укладений договір не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину».

Також не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування їй моральної шкоди, спричиненої відповідачем внаслідок видання незаконних спірних наказів.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п'ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 ЦПК України).

Згідно роз'яснень, наданих в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Видавши спірні накази та зазначивши в них про поновлення ОСОБА_2 на роботі в магазин «Центральний», відповідач виконав обов'язкове до виконання судове рішення від 18 листопада 2013 року, в якому була допущена описка в назві магазина судом, який ухвалив це рішення.

Тому підстави для покладення на відповідача вини в зазначенні неправильної назви магазину, що унеможливило реальне виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, відсутні.

У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути взятими до уваги.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи , рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання незаконними та скасування наказів № 48-К від 02 червня 2014 року та № 61-К від 04 липня 2014 року про поновлення ОСОБА_2на роботі в магазині «Центральний» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростандарт». В іншій частині позовних вимог слід відмовити з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Визнати незаконними та скасувати накази № 48-К від 02 червня 2014 року та № 61-К від 04 липня 2014 року про поновлення ОСОБА_2на роботі в магазині «Центральний» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростандарт».

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : І. Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

ОСОБА_8