Постанова

від 21.07.2015 по справі 805/2587/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа № 805/2587/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас - М»

до відповідача ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного Управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамас - М» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про

- визнання протиправними дій щодо коригування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації від 24.04.2015 року № 10137/05-81-22-02-10-2 за березень 2015 року,

- зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію № 10137/05-81-22-02-10-2 від 24.04.2015 року за березень 2015 року, - зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Адамас - М», що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2015 року,

- заборону використання і поширення даних, викладених в Податковій інформації по ТОВ «Адамас - М» за березень 2015 року, що направлена до всіх ДПІ, ОДПІ ГУ Міндоходів листом від 24.04.2015 року № 10137/05-81-22-02-10-2, в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі враховувати при проведенні зустрічних звірок та інших перевірок контрагентів ТОВ «Адамас - М» за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, при здійсненні перевірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - покупцями, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на помилковість висновку податкового органу про порушення ТОВ «Адамас - М» вимог Податкового кодексу України, оскільки при здійсненні перевірки відповідач керувався лише даними бази даних АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», деклараціями з ПДВ за березень 2015 року, документи бухгалтерського та податкового обліку податковим органом не досліджувались та не використовувались.

Вказує на те, що згідно вимог ст. 54 та ст. 58 Податкового кодексу України відповідні рішення про нарахування сум податків або зменшення суми бюджетного відшкодування відповідачем не виносились.

Враховуючи наведене, просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що здійснюючи перевірку позивача, податковий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Вказує на те, що господарські операції ТОВ «Адамас - М» з контрагентами не спрямовані на настання реальних подій, оскільки відсутній факт отримання товарів, не містять розумних економічних або інших причин, містять ознаки здійснення надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, просив в задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Позивач та відповідач надали клопотання про розгляд справи без участі їх представників в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд встановив.

ТОВ «Адамас - М» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 39543695), місцезнаходження юридичної особи: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Аеродромна, буд. 7, перебуває на обліку як платник податків у ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Згідно податкової інформації ОСОБА_1 ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 24.04.2015 року № 10137/05-81-22-02-10-2 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адамас - М» за березень 2015 року» здійснений вихід за юридичною адресою ТОВ «Адамас - М», за результатами якого встановлено, що товариство та посадові особи за юридичною адресою відсутні, про що складений акт обстеження місця перебування від 23.04.2015 року № 75/05-81-15-01 та до оперативного підрозділу Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів Донецької області переданий запит на встановлення місцезнаходження платника податків від 23.04.2015 року № 9917/10/05-81-15.

Під час перевірки документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин ТОВ ««Адамас - М» з контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями за період березень 2015 року.

За наслідками перевірки податковим органом внесені зміни до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» щодо показників податкової звітності ТОВ «Адамас - М» за березень 2015 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає дії щодо корегування показників податкової звітності такими, що вчинені з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.4 цієї ж статті, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, відповідач податкове повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, не приймав, проте вніс до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача по податку на додану вартість, врахувавши при цьому висновки акту про неможливість провести зустрічну звірку.

Таким чином, суд вважає, що здійснюючи коригування показників податкової звітності без прийняття податкового повідомлення - рішення, податковий орган реалізував владні управлінські функції щодо контролю у сфері податкових взаємовідносин стосовно платника податків.

Суд вважає, також, що дії суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки довідки звірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених таким актом перевірки.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, оскільки податковий орган не прийняв податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, чим порушив порядок нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Як зазначалось раніше, статтею Кодексу адміністративного судочинства України визначене, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є правовідносини, у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає доведеною обставину щодо порушення діями, які оскржуються, прав, свобод та інтересів позивача, оскільки наявна загроза руйнування установлених господарських відносин з підприємствами-контрагентами, що може завдати шкоду діловій репутації позивача.

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений фіскальним органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження лише у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Задекларовані платником податків показники податкового кредиту та податкових зобов'язань в АІС В«Податковий блокВ» повинні співпадати з показниками, визначених платниками податків у деклараціях, оскільки вони формують податкові зобов'язання на майбутнє та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірність внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, тому суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині визнання неправомірними таких дій та зобов'язання поновити показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про заборону використання і поширення даних, викладених в Податковій інформації по ТОВ «Адамас - М» за березень 2015 року, що направлена до всіх ДПІ, ОДПІ ГУ Міндоходів листом від 24.04.2015 року № 10137/05-81-22-02-10-2, в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі враховувати при проведенні зустрічних звірок та інших перевірок контрагентів ТОВ «Адамас - М» за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг), суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Згідно ч. 2 ст 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

З системного аналізу зазначених норм Закону вбачається, що звертаючись до суду з вимогою про заборону суб'єкта владних повноважень використовувати і поширювати дані, викладені в Податковій інформації, позивач вибрав невірний спосіб захисту порушених прав, тому суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас - М» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо коригування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації від 24.04.2015 року № 10137/05-81-22-02-10-2 за березень 2015 року, зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію № 10137/05-81-22-02-10-2 від 24.04.2015 року за березень 2015 року, зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Адамас - М», що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2015 року, заборону використання і поширення даних, викладених в Податковій інформації по ТОВ «Адамас - М» за березень 2015 року, що направлена до всіх ДПІ, ОДПІ ГУ Міндоходів листом від 24.04.2015 року № 10137/05-81-22-02-10-2, в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі враховувати при проведенні зустрічних звірок та інших перевірок контрагентів ТОВ «Адамас - М» за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного Управління Міндоходів у Донецькій області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас - М» в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації від 24.04.2015 року № 10137/05-81-22-02-10-2 за березень 2015 року.

Збов'язати ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного Управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію № 10137/05-81-22-02-10-2 від 24.04.2015 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адамас - М» за березень 2015 року» за березень 2015 року,

Зобов'язати ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного Управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Адамас - М», що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2015 року.

В задоволені іншої частини адміністративного позову - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас - М» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 54 грн. 81 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.