Постанова

від 22.09.2011 по справі 2а-0870/6814/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року 14-40Справа № 2а-0870/6814/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Глінському А.А.

за участю

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будальянс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0001612302 від 09.08.2011, оскільки як вважає позивач, воно винесене з порушенням норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зокрема зазначивши, що в період з 06.06.2011 по 19.07.2011 співробітниками відповідача була проведена перевірка господарської діяльності позивача, за результатами якої складено акт №3236/23/36800976 від 26.07.2011 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0001612302 від 09.08.2011, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 119 641 грн. 25 коп., з яких 95 713 грн. 00 коп. - основний платіж та 23 928 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене зобов'язання виникло внаслідок того, що перевіряючими зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Так представник позивача вважає, що відповідачем хибно зроблені висновки щодо нікчемності правочинів, оскільки всі господарські відносини з контрагентами підтверджуються первинними документами бухгалтерської звітності.

На підставі вищевикладеного представник позивача вважає, що податкове повідомлення - рішення №0001612302 від 09.08.2011 винесено з порушенням норм діючого законодавства та просить суд скасувати його.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, зокрема зазначивши, що співробітниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 20.10.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №3236/23/36802976 від 26.07.2011, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), що призвело до завищення суми кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну сум 95 713 грн. 00 коп. за серпень - вересень 2010 року.

Так на підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення №0001612302 від 09.08.2011, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 119 641 грн. 25 коп., з яких 95 713 грн. 00 коп. - основний платіж та 23 928 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

В ході перевірки встановлено, що договори підряду укладені між позивачем та ТОВ «Соліт Буд» не спричиняють реального настання правових наслідків та укладені з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим господарська діяльність позивача призвела до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Крім того представник відповідача також зазначив, що вищевказані договори підряду суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, в зв'язку з чим є нікчемними та у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту валових витрат по договорам підряду укладених з ТОВ «Соліт Буд».

На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державна податкова адміністрація України, до складу якого входить ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено, що на підставі направлень №559, №561, №562, №563, №564, №899 від 06.06.2011, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Інжинірингова компанія «Будальянс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.10.2009 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складено акт №3236/23/36802976 від 26.07.2011, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону №168/97-ВР, що призвело до завищення суми кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну сум 95 713 грн. 00 коп. за серпень - вересень 2010 року. Вказане порушення відбулось в зв'язку з тим, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту, суми валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Соліт Буд».

На підставі вищевказаного акуту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001612302 від 09.08.2011, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 119 641 грн. 25 коп., з яких 95 713 грн. 00 коп. - основний платіж та 23 928 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Так судом при перевірці фактів викладених в акті перевірки встановлено, що 01.07.2010 між ТОВ «Інжинірингова Компанія Будальянс» та ТОВ «Соліт-Буд» був укладений договір підряду №В2Ч10-5.

Згідно із умовами вказаного договору підрядник (ТОВ «Соліт Буд») зобов'язався виконати будівельно - монтажні роботи, а замовник (ТОВ «Інжинірингова Компанія Будальянс») зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Будівельно-монтажні роботи виконувались на об'єкті за адресою м. Київ. вул. Вишгородська, 45.

Згідно із п. 5.1. договору №В2Ч10-5 від 01.07.2010 замовник зобов'язався перерахувати передплату підряднику.

Пунктом 98 Загальних умовам укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженим постановою КМУ від 01.08.2005 №668 передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. У договорі підряду сторони можуть передбачити надання замовником авансу.

Свій обов'язок щодо здійснення передплати ТОВ «Інжинірингова Компанія Будальянс» виконало в повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №302 від 20.07.2010 на суму 20 000 грн. 00 коп., №320 від 29.07.2010 на суму 12 000 грн. 00 коп., №336 від 04.08.2010 на суму 16 000 грн. 00 коп., №341 від 05.08.2010 на суму 20 000 грн. 00 коп., №349 від 11.089.2010 на суму 57 000 грн. 00 коп., №358 від 26.08.2010 на суму 22 000 грон. 00 коп., №368 від 26.08.2010 на суму 80 000 грн. 00 коп., №410 від 13.09.2010 на суму 54 000 грн. 00 коп., №425 від 232.09.2010 на суму 272 000 грн. 00 коп., №470 від 18.10.2010 на суму 21 277 грн. 00 коп., всього на загальну суму 574 277 грн. 00 коп..

В свою чергу відповідно до договору №В2Ч10 від 13.04.2010 року ТОВ «Інжинірингова Компанія Будальянс» зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи на користь ТОВ «К.А.Н. Строй». Так виконання вказаних робіт підтверджується актами виконаних робіт, що являється підтвердженням виконання робіт з боку ТОВ «Соліт Буд», які являлись предметом договору №В2Ч10-5 від 01.07.2010.

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Згідно із пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) відносяться до складу валових витрат. Таким чином, витрати понесені ТОВ «Інжинірингова Компанія Будальянс», у зв'язку із виконанням робіт ТОВ «Соліт Буд», прямо пов'язані із організацією, веденням позивачем власної господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ТОВ «Інжинірингова Компанія Будальянс» у зв'язку із з отриманням послуг від ТОВ «Соліт Буд», до складу валових витрат.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, що оформлені у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Слід відмітити, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним

для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру

створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Слід зауважити, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для

висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Не можливо не зауважити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Отже, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основною умовою формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто з метою отримання доходу (прибутку), позивачем з ТОВ «Соліт Буд» укладався договір підряду, який на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавався.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Слід зауважити, що видані контрагентом на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Отже, завищення податкового кредиту ТОВ «Інжинірингова Компанія Будальянс» на суму 95 713 грн. 00 коп. не знайшли свого документального підтвердження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будальянс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2011 № НОМЕР_1 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 09.08.2011 № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Будальянс» (АДРЕСА_1, 69006, код ЄДРПОУ 36802976) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4

Постанова виготовлена в повному обсязі 23.11.2011