Рішення

від 02.04.2009 по справі 57/26-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2009 р.                                                           

Справа № 57/26-09

вх.

№ 782/4-57

Суддя

господарського суду  

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача -

Алексеенко А.В., дов.№ 76 від 14.01.2008 року;

відповідача

- не з"явився;  

розглянувши

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський

бройлер" с. П'ятигірське 

до  Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1, с. Лозова  

про стягнення

6619,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ

„Курганський Бройлер” звернувся до господарського суду Харківської області з

позовом про стягнення з відповідача -СПДФО ОСОБА_1 4734,60 грн. суми основного

боргу, 260,73 грн. 3% річних, 1623,90 грн. пені, та судові витрати, мотивуючи

свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору

оренди нежилого приміщення № 87 від 31.12.2005 р.

Ухвалою

господарського суду Харківської області від 05 лютого 2008 р. прийнято вказану

позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її

розгляд на 24 лютого 2008 р. о 12:10 год.

Ухвалами

господарського суду Харківської області від 24 лютого 2009 року, 24 березня

2009 року, у зв'язку з ненадання сторонами витребуваних судом документів, розгляд

справи відкладався.

Через

канцелярію господарського суду (вх. № 3092 від 02.04.2009 р.) позивачем надано

додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

У призначеному

02 квітня 2009 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував

та наполягав на його задоволенні.

Відповідач в

судове засідання 02 квітня 2009 року не з'явився, правами, передбаченими ст. 22

ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні

не реалізував. У наданому відзиві на позов (вх. №7929 від 23.03.2009 року)

проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на

те, що  договір оренди нежилого

приміщення № 87 від 31.12.2005 р. укладено між ним та ТОВ із іноземними інвестиціями

„Содружество”. Будь-яких договорів із ТОВ „Курганський Бройлер” (позивач) він

не укладав; питання щодо пролонгації договору з ним не узгоджувалось,

повідомлень щодо зміни банківських реквізитів за договором він не отримував;

платіжні вимоги, які надходили на його адресу відповідачем оплачені; будь-яких

договорів, платіжних вимог з боку позивача не отримував; умови договору ним не

порушувались, термін договору закінчився 29 грудня 2006 року, будь-яких

застережень щодо терміну дії договору не має.

Присутній в

судовому засіданні 02 квітня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути

справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника  відповідача.

Розглянувши

матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх

підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом

встановлено наступне.

16 березня 2007

року ТОВ з іноземними інвестиціями "Співдружність" перейменовано на

ТОВ "Справжні ковбаси", що підтверджується наявним в матеріалах

справи витягом з протоколу № 38 від 28.12.06р. та п.1.1. , 1.2 статуту ТОВ

"Справжні ковбаси".

Як свідчить

протокол № 39 від 12.09.07р. загальних зборів учасників ТОВ "Курганський

бройлер"  відбулася реорганізація

ТОВ "Справжні ковбаси" (код (31064415) шляхом припинення юридичної

особи та приєднання до ТОВ "Курганський бройлер" (ЄДРПОУ 30773272);

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців щодо ТОВ „Справжні ковбаси” та пунктів 1.1, 1.3, 1.3.4 статуту

Товариства  з обмеженою відповідальністю  „Курганський бройлер”, с. П'ятигірське, код

30773272 універсальним правонаступником Товариства з обмеженою

відповідальністю  „Справжні ковбаси” є

Товариство  з обмеженою відповідальністю  „Курганський бройлер”, с. П'ятигірське, код

30773272.

Відповідно до

передавального акту від 09.01.2008 року всі активи та пасиви ТОВ "Справжні

ковбаси" було передано ТОВ "Курганський бройлер".

Як свідчать

матеріали справи, 31 грудня 2005 року між ТОВ з іноземними інвестиціями

"Співдружність" та СПДФО ОСОБА_1 (далі відповідач) укладено договір

оренди нежитлового приміщення № 87(далі договір), відповідно до умов якого,

позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове

приміщення площею 30 кв.м., яке розміщено за адресою: м. Харків, вул..

Роганська,145; найменування орендованого приміщення - холодильні камери.

Відповідно до

п. 3.1. договору, орендна плата за орендовані приміщення складає 2,50 грн. за

один квадратний метр на добу.

Пунктом 3.2.

вищезазначеного договору, передбачено, що за орендоване приміщення Орендар на

умовах 100% передплати, щомісячно до третього числа місяця перераховує на

поточний рахунок орендодавця орендну плату.

У відповідності

до п. 3.3. договору сторони домовились, що оплата за виконані розвантажувальні

та навантажувальні роботи здійснюється Орендодавцем одночасно з орендною платою

із розрахунку 7.50 грн. за 1 тону товару.

Відповідно до

п. 4.2.2 вказаного договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати

розрахунки за орендоване приміщення.

Факт передачі

орендованого майна підтверджується актом прийому -передачі, підписаний  сторонами 31 грудня 2005 року та скріплений

їх печатками.

Пунктом 8.1

договору встановлено, що договір діє до 29 грудня 2006 року, проте, сторони

достроково припинили дію договору оренди та відповідач до закінчення строку дії

договору - 30 червня 2006 року передав орендоване майно орендодавцю (позивачу),

про що свідчить акт прийму - передачі підписаний  сторонами 30 червня 2006 року та скріплений

їх печатками.

Орендодавцем

належним чином виконано свої зобов'язання по договору, про що свідчать наявні в

матеріалах справи акти здачі-передачі робіт, які підписані сторонами, проте,

Орендар (відповідач)  порушив умови

Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення та за

виконані розвантажувальні та навантажувальні роботи  за період дії договору, внаслідок чого,  у відповідача за період дії договору виникла

заборгованість в сумі 4734,60 грн.

За загальним

положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав,

зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї

статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори

та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та

обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також

дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права

та обов'язки.

У відповідності

із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу

України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом

господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання

з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана

сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або

утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі

кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські

зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод,

передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які

йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до

ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються

за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей,

передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629

Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті

525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом.

Частиною 1

статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського

кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання

обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до

ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у

повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення

зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках,

встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України,

зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1

ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив,

якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,

встановлений договором або законом.

Відповідно до

ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини

1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона

(орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у

користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6

вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

цим Кодексом.

Відповідно до

статті  284 Господарського кодексу

України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1

статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це

фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків

своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного

кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір

якої встановлюється договором найму.

Обов'язок

своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3

статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на

момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та за

виконані розвантажувальні та навантажувальні роботи в загальному розмірі

4734,60 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували

суму заявленого боргу.

Суд вважає

безпідставними твердження відповідача зазначені у відзиві, щодо неукладання

будь-яких договорів між ним та позивачем, оскільки як доведено матеріалами

справи, до позивача як до універсального правонаступника, перейшли усі права та

обов'язки ТОВ з іноземними інвестиціями "Співдружність", у тому числі

й за  договором нежитлового приміщення №

87 від 31.12.2005 року. Також необґрунтованими є  інші посилання на відповідача як на

безпідставність позовних вимог, оскільки відповідачем не наданого жодного

документу, який би підтверджував викладені у відзиві обставини, у тому числі

сплати заборгованості, яка заявлена позивачем.

Отже,

враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив

виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлового

приміщення № 87 від 31 грудня 2005 року.

Відповідно

статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна

особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у

разі  його порушення, невизнання або

оспорювання.

Згідно ст.43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Відповідно до

вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі  яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи 

відсутність  обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Враховуючи, що

відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198

Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним

чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами

договору та згідно з вимогами закону,  а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та

враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би

спростовував позовні вимоги,  суд визнає

вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4337 грн. 60 коп.  заборгованості з орендної плати та з оплати

робіт, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що

підлягає задоволенню.

Відповідно до

ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений

строк  (термін) його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до

ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного

зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі

ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

(неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до

ст.. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися

неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором

або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання

зобов'язання.

У відповідності

до п. 5.2 договору сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне

перерахування орендної плати  у вигляді

пені у подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Позивач

нарахував відповідачу пеню у розмірі 1623 грн. 90 коп. за період з 26.10.2006

року по 01.09.2008 року. Проте, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу

України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання

зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється

через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 ст.

частини 2 ст. 258  Цивільного кодексу

України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

застосовується строк позовної давності в один рік.

Отже, позивачем

пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення пені,

яка нарахована позивачем за період з 26 жовтня 2006 року по 01 вересня 2008

року, а тому суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення пені.

Згідно ч. 2 ст.

193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних  для належного виконання нею

зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення

загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для

застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами

або договорами.

Відповідно  до  ч.

2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов`язаний  сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Позивачем за

прострочення відповідачем грошового зобов'язання нараховано 3% річних в розмірі

260,73 грн., які є обґрунтованими.

За таких

обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача

4734,60 грн. основного боргу та 3% річних в розмірі 260,73 грн. підтвердженими

матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають

задоволенню.

У відповідності

до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по

сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу  покладаються на

відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи

вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України,

ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, статтями 11, 16, 258, 509, 525, 526, 530,

546,548, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України,

статтями 173, 174, 193, 198, 232, 284, 283, 285, 286,  Господарського кодексу України,  суд -  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

задовольнити частково.

Стягнути з

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1 (64604, Харківська обл.., м.

Лозова, АДРЕСА_1) р/р НОМЕР_2  в

Лозівськом відділенні ХОФ АКБ „Укрсоцбанк”, у м. Харкові,; відомості про дату

та місце народження в матеріалах справи відсутні) на Товариства з обмеженою

відповідальністю "Курганський Бройлер" (юридична адреса: 64252

Харківська область, Балаклійський район, село П"ятигірське, вул. Першотравнева,

б.1, поштова адреса: 61172, м. Харків, вул. Роганська, 145, р/р 26000962482152

у філії ПУМБ у м. Києві, МФО 322755, код ЄДРПОУ 30773272) основну

заборгованість у розмірі  4734,60 грн.,

3% річних у розмірі 260,73 грн., держмито у розмірі 76,98 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 89,05 грн.

В частині

стягнення 1623,90 грн. пені відмовити.

Видати наказ

після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення підписано 06.04.2009 року.

Суддя