Постанова

від 03.09.2013 по справі 808/6672/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року 15:15Справа № 808/6672/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі Білоус А.О.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Стоматологія Нова»

до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання

вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_5 щодо відмови у реєстрації прав власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна. Просить суд скасувати рішення відповідача № 4337667 від 25.07.2013 р. щодо відмови у реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язати відповідача провести реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за позивачем.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просить суд визнати неправомірними дії державного реєстратора ОСОБА_5 з реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області щодо відмови у реєстрації прав та їх обтяжень, скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4337667 від 25.07.2013 р., зобов'язати реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області провести державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: 69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 6, прим. 7, літ. А-9 площею 133,8 кв.м., яке складається з тамбуру 3,0 кв.м., приймальної 16,4 кв.м., коридору 16.1 кв.м., санвузла 1.9 кв.м, технічного кабінету 8.7 кв.м., кладової 1.0 кв.м., лікувального кабінету 21.1 кв.м., хола 10.7 кв.м., коридору 11.4 кв.м., хірургічного кабінету 14.0 кв.м., лікувального кабінету 1.0 кв.м., кладової 0.6 кв.м., санвузла 1.9 кв.м., електрощитової 0.8 кв.м., стерилізаційної 6.9 кв.м., балкону за юридичною особою - Приватним підприємством «Стоматологія Нова», код ЄДПРОУ - 30155409.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на загальних зборах ПП «Стоматологія Нова» було прийнято рішення про внесення до статутного капіталу підприємства нежитлового приміщення загальною площею 133,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд.6, прим. 73, та стоматологічного обладнання. Підтвердженням факту внесення цього майна стали внутрішні документи підприємства, акт приймання-передачі, нова редакція статуту ПП «Стоматологія Нова», зареєстрована 05.07.2013 р. державним реєстратором Орджонікідзевського району міста Запоріжжя. Державним реєстратором після отримання всіх необхідних документів згідно діючого законодавства було відмовлено у державній реєстрації нежитлового приміщення за ПП «Стоматологія Нова» в порушення вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 316-317, 319 ЦК України безпідставно.

29.08.2013 року у судове засідання прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав викладену у письмових запереченнях на позовну заяву правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі з викладених ним підстав.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування усіх обставин, гласності та відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши усі обставини адміністративної справи, які мають значення для правильного та всебічного вирішення справи по суті, дослідивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що від позивача - Приватного підприємства «Стоматологія Нова», в інтересах якого діяла ОСОБА_1, на адресу відповідача було подано 24.07.2013 заяву за реєстраційним номером 2168342 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 6, приміщення 73.

Рішенням № 4337667 від 25.07.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького МУЮ Запорізької області ОСОБА_5 було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 6, приміщення 73, з підстав подання заяви про реєстрацію прав після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна та на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703.

Згідно приписів ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України.

Відповідно до змісту листа від 20.06.2013 р. № 5967, виданого ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», ТОВ «ЗМБТІ» на адресу Хортицької райадміністрації був наданий рекомендаційний лист вих. № 8698 від 30 липня 2009 року про присвоєння єдиного номеру об'єднаному приміщенню.

З наданих до суду заперечень відповідача вбачається, що державним реєстратором було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є обтяження № 1517470 та № 1517509 від 18.01.2013, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його на відчуження б/н від 16.01.2013, виданої Державним виконавцем Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_6, на підставі ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2013, якою було накладено арешт на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1; трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 74/8 від 2001 року та № 467/9 від 1998 року, зазначені квартири було переведено з житлового фонду в нежитловий та присвоєно новоствореним об'єктам нерухомого майна адреси: м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 6, приміщення 40,73.

Присвоєння нежитловому приміщенню № 40 та № 73 по вул. Гудименка, буд. 6 в місті Запоріжжі поштової адреси: м. Запоріжжя, вул. Гудименка, № 6, приміщення № 73, відбулося згідно розпорядження Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району від 26.06.2013 «Про присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню по вул. Гудименка, 6».

Реєстрація прав приватної власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) № 40 та № 73 по вул. Гудименка, буд. 6 в місті Запоріжжі за гр. ОСОБА_2 відбулася 04.07.2013 з видачею Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер - № 5692570. Правомірність таких дій зі сторони представника позивача ОСОБА_2, державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 з Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області відповідачем не оспорюється.

Аналіз фактичних обставин, які містяться у вказаних належних та допустимих доказах, показує, що зміна правового статусу нерухомого майна - квартир № 40 та № 73 по вул. Гудименка, буд. 6 в місті Запоріжжі на статус нежитлового приміщення (як новоствореного об'єкту нерухомого майна) відбулася у 1998 та 2001 роках на підставі рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 74/8 від 2001 року та № 467/9 від 1998 року, тобто задовго до накладення на нього арешту ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2013 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяжень № 1517470 та № 1517509 від 18.01.2013, зареєстрованих на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його на відчуження б/н від 16.01.2013, виданої Державним виконавцем Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_6

Відповідно до роз'яснень, наданих Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у листі від 01.12.2006 р. «Щодо визначення термінів житлових та нежитлових приміщень», «при визначенні житлових і нежитлових приміщень потрібно керуватися державними будівельними нормами ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" та ДБН В.22-9-99 "Громадські будинки та споруди", а також нормативними вимогами державних наглядових органів із забезпеченням проектами стійкості будівель, надійності їх експлуатації, протипожежної безпеки, екологічних та санітарно-гігієнічних правил і норм щодо складових частин комплексу та їх функціональної належності.

Згідно з додатком Б "Терміни та визначення понять" ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення": Житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання.

Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 2.50 розділу "Нежитлові поверхи (приміщення)" ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому та цокольних поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування тощо згідно з переліком та відповідними вимогами щодо загальної площі та кількості відвідувачів…».

Відповідно до частини 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Відповідно до частини 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Внаслідок аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що поняття «квартира» та «нежитлове приміщення» не є тотожними та мають різний зміст, який відповідним чином впливає на статус цього майна та об'єм правомочностей власника щодо використання та розпорядження ним.

Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі осіб. Нормою ст. 317 ЦК України (зміст права власності) передбачено: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На підставі ч.1,6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; держава не втручається у здійснення власником права власності.

На підставі ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-2 ст. 66 ГК України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1-3 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 23 цієї постанови, Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до частини 1 ст. 19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача, викладені у рішенні № 4337667 від 25.07.2013 року щодо подання заяви про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, та подання її після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, є неправомірними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України. Відтак, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень у запереченнях на адміністративний позов, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність дій та винесеного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, та не спростовано доводи позивача, які обґрунтовують його позовні вимоги.

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області ОСОБА_5 щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4337667 від 25.07.2013.

Зобов'язати Реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області провести державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: 69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 6 прим. 73 лит. А-9 площею 133,8 кв. м., яке складається з: тамбур 3,0 кв. м., приймальна 16,4 кв. м., коридор 16,1 кв. м., санвузол 1,9 кв. м, технічний кабінет 8,7 кв. м., кладова 1,0 кв. м., лікувальний кабінет 21,1 кв. м., хол 10,7 кв. м., коридор 11,4 кв. м., хірургічний кабінет 14,0 кв. м., лікувальний кабінет 1,0 кв. м., кладова 0,6 кв. м., санвузол 1,9 кв. м., електрощитова 0,8 кв. м., стерилізаційна 6,9 кв. м., балкону за юридичною особою приватним підприємством «Стоматологія Нова» (код ЄДРПОУ 30155490).

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Стоматологія Нова» суму судового збору в розмірі 35 (тридцять п'ять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ ОСОБА_8

Постанова набрала законної сили 12.11.2013

Суддя А.В. Сіпака