Постанова

від 29.07.2015 по справі 826/7734/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7734/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5923893,74 грн. та пені у розмірі 82934,46 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київ водоканал» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 5923893,74 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 82934,46 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи встановлено, що у лютому 2015 року ПАТ «Акціонерна компанія «Київ водоканал» подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2014 рік по формі 10-ПІ, (поштова-річна), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики від 10 лютого 2007 року № 42 з доповненнями від 12 листопада 2008 року № 527.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік відповідач вказав, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 6248 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 250 осіб з інвалідністю, однак відповідачем було працевлаштовано лише 144 особи.

Оскільки відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, позивач дійшов висновку про наявність підстав щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5923893,74 грн. та пені у розмірі 82934,46 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Акціонерна компанія «Київ водоканал» не було у повному обсязі виконано обов'язку щодо вжиття всіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів, спрямованих на забезпечення інвалідів робочими місцями.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, колегія суддів вважає, що ст. 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною 3 ст. 18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно частини першої статті 19 даного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» закріплено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів встановлюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів". Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних норм у відповідача були вакантні посади, створені з метою працевлаштування інвалідів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано до відповідних центрів зайнятості звітність у формі № 3-ПН про створення 107 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відомостей про відмову відповідач у прийнятті на роботу інвалідам позивачем не надано.

Таким чином, оскільки нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування, а також враховуючи те, що в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, то колегія суддів вважає даний позов необґрунтованим.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 30.07.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.