Постанова

від 23.06.2006 по справі 5/994-28/149а     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/994-28/149А     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

23.06.06                                                                                 Справа № 5/994-28/149А

15 год. 15 хв.

За позовом: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів

до  відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Скорпіон і К", м.Львів

до відповідача 2: Малого Приватного підприємства "Парма-Плюс", м.Луганськ

про  визнання недійсним господарського зобов”язання

 Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

                    м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Курило С.В. –головний державний податковий інспектор, Задерей О.В. –старший державний податковий інспектор

Від відповідача 1: Солдатенко С.О. - представник

Від відповідача 2: не з"явився

          Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Скорпіон і К" та до Малого Приватного підприємства "Парма-Плюс" про визнання недійсним господарського зобов”язання між ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" та МПП "Парма-Плюс" на загальну суму 206 068,50 грн. та застосування наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, як при наявності наміру (умислу) в обох сторін - стягнути все одержане ними за укладеним зобов”язанням в дохід держави.

          Ухвалою господарського суду від 19.05.2006р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 09.06.2006 року. Ухвалою суду від 09.06.2006 року справу призначено до судового розгляду на 23.06.2006 року.

          Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

          Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву від 08.06.2006 року, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

          Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (договір, податкові накладні, накладні, акт перевірки, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          02 вересня 2004 року між МПП "Парма-Плюс" (Відповідач 2, по договору –Постачальник) та ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" (Відповідач 1, по договору - Замовник), укладено договір, згідно з яким Постачальник зобов”язується поставити та передати у власність Замовнику вироби з поліетилену, а Замовник зобов”язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Дані вироби з поліетилену отримані ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" від МПП "Парма-Плюс", що підтверджується накладною № 123 від 02.09.2004 року та податковою накладною № 21 від 02.09.2004 року на суму 206 068,50 грн. в т.ч. ПДВ –34344,75 грн.

Згідно рішення Господарського суду Луганської області від 21.02.2006 року по справі № 9/61пн, припинено юридичну особу Малого приватного підприємства "Парма-Плюс", ідентифікаційний код 32797343. Дане рішення мотивоване тим, що МПП "Парма-Плюс" більше року (з 07.10.2004 року) не подає податкової звітності до органу державної податкової служби про фінансово –господарську діяльність підприємства.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Луганській області, МПП "Парма-Плюс" перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов”язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов”язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов”язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов”язанням,  а  у разі  виконання  зобов”язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Господарське зобов”язання по договору від 02 вересня 2004 року між відповідачами спрямоване на приховування від оподаткування доходів Відповідачем 2 (МПП "Парма-Плюс"), а саме: після укладення договору та поставки товару у Приватного підприємства "Парма-Плюс" виникло податкове зобов'язання, яке останній повинен був відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість та у декларації із податку на прибуток та сплатити у встановлений Законом термін до державного бюджету України. Однак, як вбачається із листа Ленінської МДПІ від 23.01.06 року, останній звіт по прибутку за  9 міс. 2004 рік наданий МПП "Парма-Плюс" 07.10.04 року без даних, в той час як у вересні 2004 року МПП "Парма-Плюс" здійснювало поставку товару на користь ТзОВ „Скорпіон і К”.  

          Матеріалами справи не підтверджується наявність наміру на порушення інтересів держави і суспільства з боку відповідача 1 - ТзОВ "Фірма Скорпіон і К".

 З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним господарського зобов”язання по договору від 02.09.2004 року між ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" та МПП "Парма-Плюс" на загальну суму 206 068,50 грн, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у відповідача 2 - МПП "Парма-Плюс".

Суд відмовляє в позові в частині застосування наслідків недійсності господарського зобов”язання, передбачених ч.1 ст.208 ГК України, так як провести стягнення з МПП "Парма-Плюс" на користь ТзОВ "Фірма Скорпіон і К", а з останнього в дохід державного бюджету виявиться неможливим, оскільки МПП "Парма-Плюс" скасовано державну реєстрацію.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.) покладаються на відповідача 2.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 98, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Визнати недійсним господарське зобов”язання по договору від 02.09.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Скорпіон і К" та Малим Приватним підприємством "Парма-Плюс" на загальну суму 206 068,50 грн.

3.          Стягнути з Малого Приватного підприємства "Парма-Плюс" (місцезнаходження: 91042, м. Луганськ, квар. 50 років Жовтня, 34/2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32797343) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095500006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200) – 3 грн. 40 коп. –судового збору.

4.          В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в строк та в порядку, визначеному главою 1 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

                                            Суддя                                                     Морозюк А.Я.