Ухвала

від 23.07.2015 по справі 2а-3078/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/9991/22295/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 у справі № 2а-3078/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення - рішення від 23.05.2008 № 0001742340/0, яким йому державним податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2 354 216,00 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009, позов Товариства задоволено частково: оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 2 347 180,00 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.01.2010 К-11247/09 зазначені судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не надали оцінки наданим податковим органом доказам про фіктивність контрагентів платника податків (позивача).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011, позовні вимоги частково: оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 2 347 180,00 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення - рішення на підставі акту від 12.05.2008 про результати виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за період жовтень-грудень 2007 року, січень 2008 року (по деклараціям за листопад, грудень 2007 року та січень 2008 року), Державна податкова інспекція виходила з відсутності у платника податку права на заявлену до відшкодування суму ПДВ, оскільки провести зустрічну перевірку контрагентів позивача по всьому ланцюгу до виробника неможливо внаслідок відсутності продавців за юридичними адресами, та як наслідок неможливістю дослідити та встановити походження товару (вугілля). Вказане на думку податкового органу свідчить про нікчемність правочинів купівлі-продажу товару. Також податковий орган послався на невикористання у власній господарській діяльності орендованої позивачем нерухомої споруди.

Визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також враховуючи висновки і мотиви, з яких ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2010 К-11247/09 було скасовані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за наслідками первісного розгляду справи № 2а-12458/08, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги в частині, виходив з реальності господарських операцій у межах укладених договорів позивачем з його контрагентами. Зокрема, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з рядом контрагентів. Взаємовідносини позивача з цими контрагентами ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме - на договорах поставки вугільної продукції. У ході розгляду справи судом було досліджено надані позивачем докази на спростування доводів податкового органу про недостовірність його даних податкового обліку, - договори, умови поставки товару (Інкотермс-2000), ВМД, платіжні документи.

Вирішуючи спір суди цілком правильно надали оцінку факту здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, зазначивши, з посиланням на положення Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або непроведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, та що порушення контрагентами податкової дисципліни, тощо тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетне відшкодування. Також не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків, відсутність його або його контрагентів за місцем реєстрації.

Посилання відповідача у акті перевірки та касаційній скарзі на статті 203, 215 Цивільного кодексу України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутності зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У цій справі внаслідок належного аналізу зібраних у справі доказів суди встановили реальність господарських операцій позивача для цілей оподаткування. В свою чергу, податковим органом належними доказами факту безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджено.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 у справі № 2а-3078/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко